Ухвала суду № 32147155, 20.06.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/4400/2012 Провадження № 22-ц/772/1641/2013Головуючий в суді першої інстанції:Король О.П.Категорія: 20Доповідач: Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Нікушина В.П. ,Сороки Л.А.

при секретарі: Іщук О.В.

за участю представника ОСОБА_2- ОСОБА_3, представника ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» - Зорич Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, за участю третіх осіб: комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», прокурора м.Вінниці, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест», за участю третіх осіб: комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», прокурора м. Вінниці, про визнання права власності на майно, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 червня 2012 року, -

В с т а н о в и л а :

В березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» (далі - ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, за участю третіх осіб: комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», прокурора м. Вінниці, про визнання договору купівлі-продажу 9/100 частини торгівельно-офісного центру по АДРЕСА_1, укладеного 19.03.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, недійсним та витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння. Послалось на те, що 20.09.2006 року товариство, як замовник, уклало з ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» (підрядник) та ТОВ «НБК» (субпідрядник) договір будівельного підряду №20/09-001, предметом якого є будівництво торгівельно-офісного центру за вищевказаною адресою за кошти замовника. Тому, відповідно до ст.876 ЦК України, являється власником даного нерухомого майна. Проте, на підставі скасованого 22.02.2012 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року право власності на вказане нерухоме майно незаконно набула ОСОБА_5 і відчужила його ОСОБА_2 Просила договір купівлі-продажу визнати недійсним та витребувати у ОСОБА_2 частку торгівельно-офісного центру.

В квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду до ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» із зустрічним позовом про визнання за ним права власності на 9/100 частини торгівельно-офісного центру по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що воно оспорюється, в той час як майно набуто ним правомірно. Він є добросовісним набувачем ,а тому майно не може бути у нього витребуване.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 червня 2012 року в задоволенні позову ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» про визнання права власності - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 14.08.2012 року в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.06.2012 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_2 скасовано, ухвалено нове рішення, яким його позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 9/100 часток торговельного комплексу та офісу, що розташовані в АДРЕСА_1, які складаються з приміщень: 1поверх - частина пр.№2-1, площею 66,2 кв. м., пр.№2-2 площею 30,8 кв. м., 4 пр.№2-3 площею 1,4 кв. м., пр.№2-4 площею 1,5 кв. м., загальною площею 99,9 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті рішення суду залишено без змін.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.06.2012 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 14.08.2012 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 скасовано та ухвалено у цій частині нове. У позові ОСОБА_2 до ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест" про визнання права власності, відмовлено. Рішення апеляційного суду Вінницької області від 14.08.2012 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у первісному позові скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» просить рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.06.2012 року в частині відмови в задоволенні позову товариства скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Зазначили, що суд не надав об'єктивної оцінки доказам по справі, зокрема договору будівельного підряду від 20.09.2006 року, платіжним дорученням та банківським випискам про оплату будівництва торгівельно-офісного центру, постанові про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства під час проведення даного будівництва від 07.04.2012 року, які свідчать про те, що саме ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» є власником торгівельно-офісного центру і це майно вибуло з його власності незаконним шляхом. Суд неповно з'ясував обставини щодо вибуття спірного майна з володіння позивача, не врахував, що рішення ,на підставі якого ОСОБА_5 набула права власності на спірне майно, скасоване.

Заперечуючи проти скарги представник ОСОБА_2 вважає рішення суду законним і обґрунтованим ,а доводи скарги безпідставними. Зазначила,що товариство«Бізнесторгінвест» не є власником майна і стороною правочину,а тому його вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши доповідача, осіб ,що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга ТОВ «Компанія«Бізнесторгінвест» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив

рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено ,що 20.09.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Брокбізнесторгінвест" (замовник) уклало з ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД"(підрядник) та ТОВ"НБК"(субпідрядник) договір будівельного підряду №20/09-001.предметом якого є будівництво торгівельно - офісного центру з інженерними мережами по АДРЕСА_1 та благоустроєм земельної ділянки за вказаною адресою.

19.03.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу ,за умовами якого ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 9/100 часток нежитлових приміщень торгівельного комплексу та офісу по АДРЕСА_1 ,що складались із приміщень у будівлі літ 'А":1 поверх - частина приміщення №2-1,площею 66,2 кв. .м. ,приміщення №2-2 площею 30,8 кв. м.,приміщення№2-3 площею 1,4 кв. м., приміщення №2-4 площею 1,5 кв. м., загальною площею 99,9 кв. м. У договорі купівлі-продажу вказано ,що відчужувана частка приміщень належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року, яке зареєстровано 11.11.2008 року комунальним підприємством ВБТІ. Право власності на 9/100 часток торгівельного комплексу та офісу по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2, який є добросовісним набувачем.

Після укладення договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 19.03.2009 року, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2012 року вказане рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання за нею права власності .

З врахуванням положень ст.ст.876, ч.1 ст.181,ч.2 ст.331 ЦК України суд встановив ,що на час продажу майна "Компанія "Бізнесторгінвест" як замовник , хоча і мала відповідно до ст.876 ЦК України право бути власником об'єкта будівництва, проте , з врахуванням необхідності прийняття його до експлуатації та реєстрації , в передбаченому законом порядку право власності у неї на зазначене нерухоме майно не виникло.

На час звернення до суду з даним позовом право власності на 9/100 часток торгівельного комплексу та офісу по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2.

Відмовляючи в первісному позові суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна ,а ТОВ "Компанія "Брокбізнесторгінвест"(замовник) не набуло в передбаченому законом порядку права власності на нерухоме майно , не являється його власником ,не є стороною оспорюваного правочину ,а тому не може заявляти вимогу про визнання правочину недійсним ,а може лише заявляти вимоги про віндикацію майна ,проте не є особою ,якій належить право такої вимоги .

Скасовуючи рішення судів по справі і відмовляючи ОСОБА_2 в позові про визнання права власності ,суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідно до обставин справи та положень ст.ст.190,331 ч.2,3 ЦК України «Компанія «Бізнесторгінвест» має майнові права на спірне майно ,а тому має право звертатися до суду з позовом про визнання правочину недійсним. Разом з тим, суд касаційної інстанції виходив також з того, що висновки судів про відсутність правових підстав для витребування майна є обґрунтованими, оскільки на час розгляду справи «Компанія «Бізнесторгінвест» не являлась власником спірного майна.

Відповідно до ст.388 ч.4 ЦК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд вірно встановив обставини справи щодо позовних вимог ТОВ ««Компанія «Бізнесторгінвест»,перевірив їх доказами,правильно визначив спірні правовідносини та правові норми ,що їх регулюють та дійшов обґрунтованого висновку про відмову товариству в задоволенні його вимог .

Доводи апеляційної скарги про те,що суд відмовляючи в позові , не врахував,що товариство є власником майна , не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно ст.328 ЦК право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема ,з правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Відповідно до ст.331 ЦК право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва, або інших результатів будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

20.09.2006 р. ТОВ «Компанією «Бізнесторгінвест» (Замовник) було укладено з ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» (Генеральний підрядник), ТОВ «НБК» (Субпідрядник) договір будівельного підряду № 20/09-001, предметом якого є будівництво торговельно-офісного центру по АДРЕСА_1

Відповідно до зазначеного договору будівельного підряду № 20/09-001 від 20.09.2006 року, товариство здійснило фінансування будівництва торговельно-офісного центру у АДРЕСА_1

Відповідно до п.2.1.1. договору будівельного підряду № 20/09-001 від20.09.2006 року ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» взяло на себе зобов'язання забезпечити отримання дозволу Вінницького міськвиконкому на проведення проектно-пошукових робіт, виготовлення проекту та відведення земельної ділянки під будівництво об'єкту,а відповідно до п. 2.1.20 договору - забезпечити юридичне супроводження будівництва об'єкта (в т.ч. контрольну геодезичну зйомку мереж та благоустрою, тощо) і по закінчення будівництва надати Замовнику - ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» або іншим особам за його поданням, необхідні документи для подальшого оформлення прав власності на відповідні частини об'єкту.

Оскільки ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвсет» повністю здійснило оплату об'єкта будівництва (що підтверджується копіями банківських виписок та платіжних доручень),а ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» не було виконано взятих на себе зобов'язань, ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» має майнові права на об'єкт будівництва.

14.10.2011 р. ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма ДЛД» про зобов'язання виконання умов договору №20/09-001 від 20.09.2006 р. і тоді стало відомо про те, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці № 2-7333/08 від 17.10.2008 р. право власності на торговельний комплекс, що знаходиться у АДРЕСА_1 було визнано за ОСОБА_5.

ТОВ « Компанія «Бізнесторгінвест» оскаржила рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року і рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2012 року скаргу задоволено частково,рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2008 р. скасовано ,ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на вказане майно.

07 квітня 2012 р. старшим слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області капітаном міліції Череванем Д.А. було винесено постанову про порушення кримінальної справи по факту шахрайського заволодіння коштами при будівництві торгівельно-офісного центру у АДРЕСА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Апеляційним судом Вінницької області встановлено, що ОСОБА_5 за договором оренди від 09.02.2001 року отримала в комерційне використання земельну ділянку у АДРЕСА_1 площею 0,0526 га строком на 49 років. 22 червня 2005 року міською інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради ОСОБА_5 було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 068/А зі спорудження торгівельного комплексу та офісу по АДРЕСА_1

24.11.2005 р. між ОСОБА_5 та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» було укладено Договір № 1 (Генеральну інвестиційну угоду на будівництво торговельного та офісного центру) про спільну дольову участь сторін в реалізації Інвестиційного проекту ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» по будівництву об'єкту - Торгівельно-офісного центру по АДРЕСА_1

Отже, ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД», у 2006 році , взявши за договором з ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» на себе обов'язок забезпечити отримання дозволу Вінницького міськвиконкому на проведення проектно-пошукових робіт, виготовлення проекту та відведення земельної ділянки під будівництво об'єкту, не виконало його і діяло недобросовісно, попередньо уклавши генеральну інвестиційну угоду на будівництво торгово-офісного центру з орендарем земельної ділянки ОСОБА_5, збудувавши його на орендованій нею ділянці. Таким чином, право власності на фінансоване ТОВ «Компанія Бізнесторгінвест» будівництво не виникло,так як проводилося не у відповідності з вимогами чинного законодавства і на невиділеній замовнику для цих цілей земельній ділянці.

Як уже зазначалось , ОСОБА_5 набула право власності на спірне приміщення на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року .Право власності за ОСОБА_5 було зареєстроване Вінницьким МБТІ 11.11.2008 року за №25369549. 19.03.2009 року ОСОБА_5,діючи як власник,право якого на той час не оспорювалось ,продала спірне приміщення ОСОБА_2 ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» стороною зазначеного правочину не була. Рішенням апеляційного суду від 22.02.2012 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року скасовано і ухвалено нове рішення ,яким в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання права власності на спірне приміщення відмовлено.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Частиною першою ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою ст..203 ЦК України , за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ст.216 ЦК передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Разом із тим частиною третьою статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто ,якщо майно за відплатним договором придбане в особи,яка не мала права його відчужувати,про що набувач не знав і не міг знати(добросовісний набувач),власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі,якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Саме до цього зводяться правові висновки, з питань застосування ст.ст.203, 215, 216, 387, 388, 392 ЦК України ,висловлені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 7 грудня 2012 року , яка згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України,котрі відповідно до змісту ст.ст.360-3-360-6 ЦПК можуть бути лише у вигляді постанов .

Таким чином , оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

По справі вбачається, що товариство «Компанія «Бізнесторгінвест» ,яке вважає себе власником майна, право власності в передбаченому законом порядку не набуло, стороною правочину не являлось ,а тому його права не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача про визнання договору недійсним з підстав, передбачених ст.ст.215,216 ЦК України. Тому доводи апеляційної скарги щодо цього підлягають відхиленню,а рішення суду першої інстанції про відмову товариству в задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним , є вірним.

Що стосується задоволення віндикаційного позову товариства з підстав передбачених статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, то колегія суддів вважає,що товариство не може належним чином реалізувати свої правомочності на витребування майна у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів ,оскільки його майнові права на спірне майно не реалізовані згідно вимог закону. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва не є речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва не прийнятий в експлуатацію і юридично не існує.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

У даному випадку , замовник виконав своє грошове зобов'язання за договором будівельного підряду, сплативши вартість об'єкта будівництва, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних ,проте не достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва,оскільки не вчинив всіх необхідних для цього дій ( не отримав у власність чи користування земельну ділянку з відповідним призначенням ,тощо)

Враховуючи викладене,колегія суддів вважає,що ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», яке вважає себе власником майна, не може на даний час належним чином реалізувати свої правомочності на витребування майна у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, тому права такої особи підлягають захисту іншим шляхом ,а не шляхом пред'явлення позову про витребування майна у добросовісного володільця.

Такий висновок щодо відсутності у товариства підстав для витребування майна узгоджується з висновком суду касаційної інстанції по справі з даного питання . Тому доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню,а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307,308,314,315 ЦПК України,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» відхилити..

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 червня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 за участю третіх осіб - комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», прокурора м. Вінниці про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів .

Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

З оригіналом вірно: