Рішення № 32147011, 02.07.2013, Харцизький міський суд Донецької області

0550/2136/2012

2/0248/31/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 липня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі

головуючого судді - Лутай А.М.

при секретарі - Сауніної С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьк цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування Харцизької міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, Харцизької міської ради, в якому просить визнати за ним право власності по набувальній давності на ? частину жилого будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, зареєстрованої за ОСОБА_3. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є його рідною сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх батько ОСОБА_3, який постійно проживав в АДРЕСА_1. На день його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1. Із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини звернулися він та відповідач ОСОБА_2, як спадкоємці першої черги за законом. 29 листопада 2004 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на належну йому ? частину спадкового майна: житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Право власності за ним на цю частку зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 18 січня 2005 року. Відповідач ОСОБА_2 з 1981 року виїхала до Російської Федерації, де постійно мешкає та є громадянкою Росії. З 1995 року відповідач ОСОБА_2 в Україну не приїжджала, свідоцтво про право на спадщину за законом не отримувала. Він постійно мешкав у зазначеному спадковому будинку з батьками з 1975 року і мешкає в цьому будинку по цей час, добросовісно, відкрито, безперервно володіє нерухомим майном на протязі більш 17 років, доглядає за будинком, підтримує його в належному стані, робить ремонт. Відповідач ОСОБА_2 не цікавиться будинком, ніяких витрат на його утримання не несе. Відповідачка не набула права власності на спірне нерухоме майно і юридично власником ? частини спірного будинку є спадкодавець ОСОБА_3. На підставі вищезазначеного, вважає, що він набув право власності на відкриту ? частину жилого будинку АДРЕСА_1, яка залишилася після смерті його батька ОСОБА_3, а тому просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій зазначив, що свої позовні вимоги він підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність, а також свої письмові заперечення, в яких вона просить відмовити позивачу в задоволенні позову та зазначає, що в 1994 році вона, у зв'язку зі смертю свого батька ОСОБА_3, у дев'ятиденний строк після смерті, звернулася до нотаріуса м.Харцизьк із заявою про прийняття спадщини. Нотаріус їй пояснила, що вона вступає у спадщину до шести місяців з дня смерті ОСОБА_3 автоматично, але Свідоцтво про право власності їй не видала, пояснивши, що воно буде видано одне на двох: на неї та на позивача. В

1999 році вона, через тяжкий матеріальний стан, поїхала в Республіку САХА Якутію, але постійно підтримувала зв'язок із братом. У неї немає свого житла, тому вона бажає залишити за собою право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1, та згодна надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання зазначеного будинку.

Представник відповідача - Харцизької міської ради, в судове засідання не з'явився надавши суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність та винести рішення по справі на розсуд суду.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько сторін - ОСОБА_3, який постійно проживав в АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, який належав померлому на підставі договору купівлі-продажу від 28.06.1965 року..

Згідно листа Першої Харцизької державної нотаріальної контори від 18.06.2013р. №906, після смерті ОСОБА_3 нотаріальною конторою заведено спадкову справу за №138/2004 від 19.04.1995р. 19.04.1995р. подано заяву про прийняття спадщини донькою померлого - ОСОБА_2. 02.02.2004р., 22.07.2005р. подано заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину сином померлого - ОСОБА_1.

29 листопада 2004 року позивачу ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину спадкового майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., а також Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року, тобто до набрання цим кодексом чинності. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Таким чином, суд вважає що по даній справі при з'ясуванні питань щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом, слід керуватися нормами Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., який діяв на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до ст.524 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст.530 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Судом встановлено, що спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як зазначалося вище, відповідач ОСОБА_2 19.04.1995р., тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що свідчить про прийняття нею спадщини, яка відкрилася після смерті її батька.

Відповідно до ст.ст.560, 561 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави.

Тобто, видача свідоцтва про право на спадщину конкретними строками не обмежена і після прийняття спадщини воно може бути отримано в будь-який час, але не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що він за набувальною давністю набув право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка залишилася після смерті його батька, оскільки постійно мешкає у спадковому будинку з 1975 року, добросовісно, відкрито, безперервно володіє нерухомим майном на протязі більш 17 років, доглядає за будинком, підтримує його в належному стані, робить ремонт, є такими, що не ґрунтуються на законі.

Набуття права власності на майно за набувальною давністю регулюється ст.344 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р..

Відповідно до частини першої ст.344 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно «Прикінцевих і перехідних положень» Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто з 01.01.2001 року.

Тобто, стаття 344 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме:

- володіння має бути добросовісним, тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку із якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна;

- володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним;

- володіння повинно бути безперервним протягом визначених строків.

- особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник і, тим більше, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.

Аналізуючи усі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні позову тому, що позивача не можна вважати добросовісним володільцем спірної частини будинку, оскільки він знав, що спірна частина будинку належить іншій особі, а саме відповідачу ОСОБА_2, яка після смерті ОСОБА_3 прийняла спадщину, подавши заяву до нотаріальної контори, і яка не відмовляється від своєї частини. Хоча ОСОБА_2 документально свої права спадкування на спірну частку будинку до теперішнього часу не оформила, вона не втратила право на таке оформлення.

На підставі викладеного, керуючись ст.344 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., ст.ст.524,529,530,548,549,560,561 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р., ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2, Територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування Харцизької міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: