Рішення № 32147005, 01.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2013 р.Справа № 916/1159/13

За позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

до відповідача Публічне акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ"

про стягнення 9012711,39грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Сидоренко А.С. - за дорученням;

Від відповідача: Зуйкова Ю.Р. - за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 9 012 711,39 гривень, з яких: 7 282 604,54 гривень - основний борг, 62 101,92 гривень - інфляційні, 773 050,55 гривень - пеня, 652 652,32 гривень - штрафу та 242 302,05 гривень - 3% річних, та покласти на відповідача судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між сторонами у справі договір про закупівлю природного газу №22/12-ПР-23 від 26.01.2012р., згідно умов якого, позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично поставлений позивачем природний газ у період з січня 2012р. по 30 квітня 2012р. не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30 квітня 2013 року суддею Гуляк Г.І. за даним позовом порушено провадження по справі №916/1159/13 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

Відповідач, надавши відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №15449/2013 від 20.05.2013р.), позовні вимоги в частині суми основного боргу, у розмірі 7 282 604,54 гривень визнав у повному обсязі. При цьому, відповідач зазначив, що оскільки підприємство з 15.06.2001р. знаходиться у стадії банкрутства та ухвалою суду було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ТОВ „Одеська ТЕЦ" вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 773 050,55 гривень та штрафу у розмірі 652 652,32 гривень, 62 101,92 гривень - інфляційні та 242 302,05 гривень - 3% річних не визнає, з огляду на положення ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підлягають задоволенню. Разом з тим, відповідач зазначає, що визначена у позовній заяві сума заборгованості виникла в зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості з контрагентами підприємства відповідача.

Крім того, у судовому засіданні 1 липня 2013 року представник відповідача викладені у відзиві заперечення підтримав, позов визнав частково заперечував щодо стягнення з ТОВ „ОДЕСЬКА ТЕЦ" 3% річних., інфляційних, пені та штрафу у цій частині позову просив суд відмовити.

У судовому засіданні 01 липня 2013 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі, надав письмові заперечення на відзив, які судом залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01 липня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу №22/12-ПР-23, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року імпортований природний газ, виключно для власних потреб.

Відповідно до п. 1.2 договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2012р. по 31.12.12р. газ в обсязі до 30 800 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 5.2 договору встановлено місце поставки газу: продавець передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за відсутності їх у покупця - на вузлі/вузлах обліку газорозподільного підприємства, підпунктом 5.2.1 договору встановлено, що право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Умовами п. 6.1 договору встановлено, покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений газ, підписувати акти приймання-передачі газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки, а п.6.3 договору встановлено, продавець зобов'язаний забезпечити поставку газу у строки, встановлені договором.

Згідно з п. 4.1. договору, оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу, оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки, остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 - го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, але не раніше ніж 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні, поширює дію на відносини , що фактично склалися між сторонами з 1 січня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості.

На виконання умов вищезазначеного договору НАК „Нафтогаз України" поставив у січня місяці 2012 року 4 460,413 тис.куб.м на суму 17 600 343,65 гривень, згідно акту приймання-передачі природного газу №13 від 31 січня 2013 року, у лютому місяці 2012 року поставлено 4 154,287 тис.куб.м на суму 16 392 401,07 гривень, згідно акту №20 від 29 лютого 2012 року, у березні місяці 2012 року поставлено 4 036,255 тис.куб.м на суму 15 926 658,61 гривень, згідно акту №21 від 31 березня 2012 року, у квітня місяці 2012 року поставлено 893,525 тис.куб.м на суму 3 525 760,30 гривень, згідно акту №21 від 30 квітня 2012 року, всього на загальну суму 53 445 163,63 гривень.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, в порушення умов вищезазначеного договору, ПАТ „Одеська ТЕЦ" за фактично отриманий природний газ у спірний період не розрахувалось належним чином (здійснено лише часткові проплати у розмірі 46 162 559,09 гривень ), у зв'язку з чим, станом на момент звернення з позовом, за відповідачем рахується заборгованість за поставлений природний газ протягом періоду з січня по квітень 2012 року включно, у розмірі 7 282 604,54 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором про закупівлю природного газу №22/12-ПР-23 від 26 січня 2012 року, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За результатами розгляду даної справи, судом встановлено, що станом на момент розгляду спору за ПАТ „Одеська ТЕЦ" рахується заборгованість перед позивачем за використаний природний газ у період з січня по квітень місяць 2012 року включно за договором №22/12-ПР-23 від 26 січня 2012 року у розмірі 7 282 604,54 гривень.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Досліджуючи правомірність визнання відповідачем позову, суд виходить з норм ст.13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства;

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Приймаючи до уваги, що ПАТ "ОДЕСЬКА ТЕЦ" позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 7 282 604,54 гривень визнало у повному обсязі, а також те, що позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" в цій частині підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог НАК "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 62 101,92 гривень - інфляційні, 773 050,55 гривень - пеня, 652 652,32 гривень - штрафу у розмірі 7% та 242 302,05 гривень - 3% річних, суд зазначає наступне:

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми виконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Щодо посилань відповідача на дію положень ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд зазначає наступне:

За приписами п. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, визначаючи категорію мораторію на задоволення вимог кредиторів та зміст цієї правової категорії, законодавець в ст. 1 вказаного закону конкретизує грошові зобов'язання боржника, на які такий мораторій розповсюджується, в залежності від того, коли виникли такі зобов'язання.

Отже, мораторій на задоволення вимог кредиторів -зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Також законодавець згідно норми ст. 1 зазначеного розмежовує кредиторів в залежності від моменту виникнення вимог -на конкурсні (кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство) та поточні (кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження в справі про банкрутство відповідача і відповідне введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відбулося - 15.06.2001р. (справа №17-2-18/01-5010), тобто задовго до виникнення спірних правовідносин та виникнення у відповідача боргу, отже застосування до відповідача санкцій у вигляді пені та штрафу, виходячи із характеру та розміру заборгованості, є таким, що відповідає вказаним нормам законодавства.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 06.06.2012р. по справі №29/5005/16170/2011.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача, щодо сплати відповідачем 773 050,55 гривень - пені та 652 652,32 гривень - штрафу у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 242 302,05 гривень нарахованих за період з 15.02.2012р. по 27.03.2013р. та інфляційних у розмірі 62 101,92 гривень нарахованих за період з 16.01.2012 року по 15.10.2012 року, суд вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, та не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, в зв'язку з чим дія мораторію відповідно до ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на них також не розповсюджується.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 08.11.2010 р. по справі № 4/719 та від 23.01.2012р. по справі № 37/64, висновки якого є обов'язковими для суду, згідно положень ст.ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог НАК "Нафтогаз України" та стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 7 282 604,54 гривень, 62 101,92 гривень - інфляційні, 773 050,55 гривень - пені, 652 652,32 гривень - штрафу у розмірі 7% та 242 302,05 гривень - 3% річних

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь Публічного акціонерного товариства „ Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 7 282 604 (сім мільйонів двісті вісімдесят дві тисячі шістсот чотири) гривни 54 копійки основного боргу, 62 101 (шістдесят дві тисячі сто одна) гривна 92 копійки інфляційних, 773 050 (сімсот сімдесят три тисячі п'ятдесят) гривень) 55 копійок пені, 652 652 (шістсот п'ятдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят дві) гривни 32 копійки штрафу у розмірі 7%, 242 302 (двісті сорок дві тисячі триста дві) гривни 05 копійок 3% річних, 68 820 /шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту підписання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 2 липня 2013 року.

Суддя Гуляк Г.І.