Рішення № 32146925, 27.06.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" червня 2013 р. Справа № 906/665/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Слюсар М.О. дов. №263/10 від 14.12.2012р. (був присутній в судовому засіданні 25.06.2013р.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (м.Бердичів)

про стягнення 251054,43 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в засіданні суду 25.06.2013р. оголошувалась перерва до 27.06.2013р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 251054,43 грн., з яких: 212324,12 грн. основного боргу, 16466,87 грн. пені, 4007,11 грн. інфляційних нарахувань, 13 333,69 грн. 3 % річних, 4922,64грн. витрат по сплаті судового збору.

25.06.2013р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 42), в якому він визнав вимоги позивача у повному обсязі. Крім того, просить суд розглядати справу за відсутності уповноваженого представника.

Представник позивача в засіданні суду 25.06.2013р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду 25.06.2013р. не з'явився.

В засіданні суду 25.06.2013р. оголошувалась перерва до 27.06.2013р. для надання оцінки зібраним у справі доказам.

Представник позивача в засідання суду 27.06.2013р. не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, між ДК "Газ України" (позивач у справі) та Міським комунальним виробничим житловим ремонтно - експлуатаційним підприємством №3 (відповідач по справі) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2476 БО-10 від 20.12.2010р. (а.с.21) та додаткові угоди до нього (а.с.16-20).

Приписами ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 1.1 вищезазначеного договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 142,000 тис. куб.м. в тому числі по місяцях (тис. куб. м.).

Згідно п.4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводяться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вищезазначених умов договору позивач поставив відповідачу протягом січня - квітня 2011р. 68,257 тис. куб.м природного газу на загальну суму 212324,12 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (а.с.12-15).

Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий природний газ в сумі 212 324,12 грн.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань відповідно п.6 ст. 231 ГК України , ст.ст.258,549-551 ЦК України та п.7.3.1 договору №06/10-2476 БО-10 від 20.12.2010р. позивачем нарахована пеня з 11.02.2011р. по 11.11.2011р. в сумі 16466,87 грн. (розрахунок, а.с. 3).

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України відповідачеві нараховано 3% річних з 11.02.2011р. по 29.04.2013р. в сумі 13333,69 грн. (розрахунок, а.с.4-5) та інфляційні витрати за період з лютого 2011р. по січень 2013р. в сумі 4007,11 грн. (а.с. 4).

В ході судового розгляду даної справи судом було встановлено, що 11.09.2012р. господарським судом Житомирської області за заявою кредитора УПФУ в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області порушено справу №14/5007/1036-Б/12 про банкрутство Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (м.Бердичів) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У газеті "Урядовий кур'єр" від 18.01.2013р. №11 ініціюючим кредитором було розміщене оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача.

З 19.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VI.

Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного Закону, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Абзацом третім п.1-1 вищезазначених положень передбачено, що положення цього закону, які регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду на те, що провадження у справі №14/5007/1036-Б/12 було порушено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI, при вирішення судом даної справи застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року за № 2343-XII в редакції, яка була чинною до 18.01.2013 року включно.

Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

В силу частин першої та другої статті 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

У постанові Пленуму Верхового Суду України від 18.12.2009 N15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (пункти 54, 55) зазначено наступне.

Закон (Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої офіційному статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Судом було встановлено, що позивач в передбаченому законом порядку заявив спірні вимоги про стягнення заборгованості в рамках справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.05.2013р. у справі №14/5007/1036-Б/12, зокрема, визнано кредиторські вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в сумі 3 113 610,44 грн. основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань, які включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів боржника, 268488,43 грн. пені, які включено до шостої черги реєстру вимог кредиторів боржника та 1147,00грн. витрат по сплаті судового збору, які включено до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника.

Суд, дослідивши вищезазначену ухвалу господарського суду та заяву позивача про визнання кредитором по справі про банкрутство відповідача, встановив, що кредиторські вимоги позивача у справі №14/5007/1036-Б/12 на суму 3 383 245,87 грн. містять, зокрема, вимоги, що виникли через неналежне виконання боржником зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2476-БО-10 від 20.12.2010р., а саме, через несплату вартості поставленого газу у розмірі 212324,12 грн., який був переданий відповідачу за актами передачі - приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання , які, у свою чергу, є складовою предмету спору в даній справі.

Крім того, судом встановлено, що кредиторські вимоги позивача у справі №14/5007/1036-Б/12 на суму 3 383 245,87 грн. містять, зокрема, вимоги, за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2476-БО-10 від 20.12.2010р., а саме: інфляційні нарахування за період з лютого 2011р. по березень 2012р. у розмірі 5493,37 грн. та 3% річних за період з 11.02.2011р. по 10.09.2012р. у розмірі 9311,86 грн., які також є складовою предмету спору в даній справі.

Таким чином, зазначена ухвала є судовим рішенням між тими ж сторонами про той же предмет (сума основного боргу за договором) і з тих же підстав, оскільки після порушення справи про банкрутство боржника діє спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів, встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і провадження у справі про банкрутство має пріоритет перед позовним провадженням.

Пунктом 2 частини першої статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тим ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про необхідність припинення провадження в цій справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 212 324,12 грн. основного боргу, 9311,86 грн. - 3 % річних нарахованих за період з 11.02.2011р. по 10.09.2013р., 5493,37 грн. інфляційних, що були нараховані за період з лютого 2011р. по березень 2012р. включно, на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, що є різницею між заявленими до стягнення сумами та сумами, провадження по яким суд припиняє, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Частиною 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 1 Закону, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних платою за користування коштами, що не були вчасно сплачені боржником, в зв'язку з чим останні входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у ст. 1 Закону та не є санкціями у розумінні статті 12 Закону.

Згідно п. 4 ст. 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків та зборів (обов'язкових платежів).

У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Відповідно до п. 50 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкрутство", оскільки на передбачені статтями 536 та 625 ЦК проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом.

За таких обставин, на проценти та індекс інфляції за час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування у період провадження справи про банкрутство.

З огляду на зазначене суд, самостійно проводить розрахунок 3% річних за період 11.09.2012р. по 29.04.2013р.:

- 11.09.2012р. по 31.12.2012р.: - (212324,12 (сума боргу) х 3% : 366 х 112 (кількість прострочених днів) =1949,21 грн.

-01.01.2013р. по 29.04.2013р.: - (212324,12 (сума боргу) х 3% : 365 х 119 (кількість прострочених днів) =2076,70 грн.

Таким чином, загальна сума 3 % річних складатиме 4025,91 грн. (1949,21+2076,70).

Водночас, судом встановлено, що 3% річних за період 11.09.2012р. по 29.04.2013р., виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим така заборгованість є поточною, а не конкурсною і в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відносно інфляційних нарахувань за період з квітня 2012р. по січень 2013р., слід зазначити, що враховуючи лист Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та беручи до уваги повідомлення Державної служби статистики України щодо індексу інфляції за вказаний період судом встановлено, що мала місце дефляція, з огляду на що в рамках зазначеного часу прострочення відповідача знецінення коштів позивача не відбулось, з огляду на зазначене, в задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних втрат за період з квітня 2012р. по січень 2013р. слід відмовити.

Стосовно нарахованої відповідачу пені у період з 11.02.2011р. по 11.11.2011р. в сумі 16466,87 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки як вбачається з розрахунку позивача пеня у сумі 16 466,87 грн. нарахована за період до порушення провадження по справі про банкрутство боржника, дані вимоги є конкурсними та повинні заявлятися у справі про банкрутство.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи про банкрутство №14/5007/1036-Б/12, сума пені, заявлена в межах цього позовного провадження по справі № 906/665/13, не була заявлена у справі про банкрутство, в якій позивач є конкурсним кредитором.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, тобто для конкурсних кредиторів звернення із заявою до господарського суду є не правом, а обов'язком. Наслідки порушення порядку звернення з вимогами до боржника встановлені пунктом 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Як зазначено в пункті 8.13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. №04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пункті 54 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку в задоволенні вимог щодо стягненя пені за період з 11.02.2011р. по 11.11.2011р. в сумі 16466,87 грн., відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідна на користь позивача 4025,91 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.09.2012р. по 29.04.2013р. Припинити провадження у справі в частині стягнення 212 324,12 грн. основного боргу, 9311,86 грн. - 3 % річних нарахованих за період з 11.02.2011р. по 10.09.2013р., 5493,37 грн. інфляційних, що були нараховані за період з лютого 2011р. по березень 2012р. включно. В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, ч.1 п.2 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3, 13302, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Червона Гора,296, ідентифікаційний код 35006430 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, ідентифікаційний код 31301827 - 4025,91 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.09.2012р. по 29.04.2013р., 80,52 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 212 324,12 грн. основного боргу, 9311,86 грн. - 3 % річних нарахованих за період з 11.02.2011р. по 10.09.2013р., 5493,37 грн. інфляційних, що були нараховані за період з лютого 2011р. по березень 2012р. включно.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: "02" липня 2013р.

Суддя Костриця О.О.