Вирок № 32146506, 01.07.2013, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/3199/2012

№ провадження 1/541/12/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2013 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Чернюк В.Д.,

при секретарі: Міщанін Т.М.,

з участю: прокурора Жага Е.Г.,

представників цивільних

позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника цивільного відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина Російської Федерації, з повною загальною середньою освітою, вдівця, утриманців не має, офіційно не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1, не судимого в силу ст. 89 КК України,

по ст. 286 ч. 2 КК України ,-

в с т а н о в и в :

10 липня 2012 року, приблизно, в 18 годин 10 хвилин підсудний ОСОБА_4, керуючи автобусом „БАЗ А079.23", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, при задовільних дорожніх та погодних умовах, на підставі трудової угоди з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, який є власником згаданого транспортного засобу, цивільно - правова відповідальність якого була застрахована у визначеному законом порядку, на автодорозі Миргород - Хорол, порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, в наслідок чого при здійсненні маневру обгону допустив зіткнення керованого транспортного засобу з екскаватором - навантажувачем JCB 3CX SITEMASTER, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Перевальський торговий дім", під керуванням водія ОСОБА_8, що рухався у попутному напрямку, в сторону м. Миргорода.

В результаті цього зіткнення потерпілій ОСОБА_9, яка в якості пасажира перевозилася автобусом під керуванням підсудного, завдано тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, закритого перелому правої променевої кістки без зміщення, закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, які за висновком судово - медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.

Крім того, обидва транспортні засоби були механічно пошкоджені.

Свою вину в інкримінованому діянні підсудний ОСОБА_4 не визнав, так само, як не визнав і заявлені до нього цивільні позови, та пояснив, що 10.07.2012 року він дійсно керував автобусом, перевозячи в його салоні пасажирів, та при під'їзді до м. Миргорода, попереду побачив трактор, який рухався в попутному напрямку. При цьому він увімкнув показник повороту та почав виконувати маневр його обгону. Стверджував, що в той момент, коли транспортні засоби порівнялися, трактор повело вліво, і керований ним автобус правою стороною ударився об нього, після чого він скерував автобус у кювет. Потім він почав надавати допомогу постраждалим пасажирам. З цих підстав вважає, що винним у ДТП є водій трактора. Вказував, що на даний час працює у іншого приватного підприємця без укладення трудового договору водієм маршрутного таксі.

Незважаючи на заперечення підсудним своєї вини, його вина у вчиненій дорожньо - транспортній пригоді з її наслідками повністю підтверджується, а дані показання спростовуються такими доказами, дослідженими та перевіреними в ході судового слідства в межах пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення:

- показаннями потерпілої - цивільної позивачки ОСОБА_9, з яких слідує, що 10.07.2012 року вона з дитиною їхала в автобусі під керуванням підсудного в м. Миргород. В той час, коли автобус почав маневр обгону, вона зрозуміла, що має статися зіткнення і таке зіткнення автобуса відбулося з задньою частиною трактора, який рухався по своїй смузі, попереду. Внаслідок цієї дорожньої пригоди їй було спричинено тілесні ушкодження, з приводу яких доставлено в Миргородську ЦРЛ та прооперовано, а потім її перевези в лікарню за місцем проживання. З приводу цього травмування, на даний час її визнано інвалідом 2 групи. Вказувала, що власник транспортного засобу, а саме ОСОБА_6 приїздив до неї в лікарню та давав 500 гривень на лікування. З показань потерпілої слідує, що згідно придбаних квитків на рейс до м. Миргорода вона була застрахована у відповідній страховій компанії, до якої зверталася після ДТП, в листопаді 2012 року з наданням всіх документів, проте страхових виплат їй на момент допиту не виплачено;

- допитаний в якості свідка ОСОБА_8 суду показав, що 10.07.2012 року, в вечірній час, повертався з місця виконання роботи на екскаваторі - навантажувачі, рухаючись по автодорозі Хорол - Миргород, в напрямку м. Миргорода. Рухався повільно на 3 передачі, зі швидкістю 10 - 15 км/год, тримаючись правої сторони проїзної частини. Стверджував, що за межі смуги руху керований транспортний засіб безпосередньо перед ДТП не виїжджав. В той час, коли почав спускатися по дорозі відчув удар, в ківш екскаватора, розташований позаду в результаті чого екскаватор підкинуло, почало розвертати, а потім він ліг на бік. В нього була пошкоджена голова, а око почало заливати кров'ю. В протилежному кюветі побачив пасажирський автобус. Намагався зупинити автомобілі для надання допомоги. Потім він втратив свідомість. В подальшому поступив на стаціонарне на лікування в травматологічне відділення місцевої лікарні;

- з показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що 10.07.2012 року в автобусі під керування підсудного він повертався в м. Миргород з відрядження. В дорозі йому постійно телефонували, а тому за дорожньою обстановкою він не спостерігав. В момент, коли автобус розпочав маневр обгону трактора, в салоні був загальний крик, сталося зіткнення транспортних засобів і пасажири опинилися на підлозі;

- в протоколі огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, на схемі та фототаблицях - додатках до нього зафіксовано загальну обстановку на місці ДТП, дорожні та погодні умови на час пригоди, характер розташування транспортних засобів після їх зіткнення, механічні пошкодження в передній правій частині автобуса, місце розташування осипу бруду, металевих та пластмасових частин транспортних засобів, аналіз яких, дають підстави прийти до висновку про те, що зіткнення автобуса та екскаватора - навантажувача відбулося на смузі руху екскаватора під керуванням водія ОСОБА_8 / т. 1, а.с. 3 - 9, 14 - 18 / ;

- протоколом огляду та перевірки технічного стану автобуса „БАЗ А079.23", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким на момент пригоди керував підсудний ОСОБА_4, в якому зафіксовано механічні пошкодження на цьому транспортному засобі від зіткнення, основна кількість яких локалізована в передній правій частині цього транспортного засобу, що узгоджується з механізмом розвитку ДТП з початком маневру обгону екскаватора - навантажувача та вказує на недодержання підсудним безпечних відстані та дистанції в момент обгону / т. 1, а.с. 12 - 13 / ;

- протоколом огляду та перевірки технічного стану екскаватора - навантажувача JCB 3CX SITEMASTER, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, в якому зафіксовано механічні пошкодження на цьому транспортному засобі від зіткнення з автобусом у виді деформації заднього ковша та розбитих стекол кабіни, що підтверджує контакт автобуса саме з задньою частиною екскаватора - навантажувача в момент початку маневру обгону / т. 1, а.с. 10 - 11 / ;

- матеріалами комплексної судової автотехнічної та транспортно - трасологічної експертизи № 714/715 від 28.08.2012 року, з висновками якої погоджується суд, визнаючи вірогідними наведені в них дослідження та застосовані методики, як такі, що узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі, оцінених судом відповідно до вимог ст. 67 КПК України в редакції 1960 року. При цьому, проаналізувавши показання підсудного та іншого водія - учасника дорожньої пригоди, дані результатів огляду місця ДТП та виявлених механічних пошкоджень на обох транспортних засобах в сліди на дорожньому покритті, суд приходить до переконання про те, що показання підсудного в частині зміни напрямку руху екскаватором - навантажувачем до моменту зіткнення не є слушними, а відтак висновки автотехнічної експертизи, за якими місце зіткнення транспортних засобів знаходиться в межах смуги, призначеної для руху екскаватора - навантажувача, а в конкретній дорожній обстановці технічна можливість попередити зіткнення з боку водія ОСОБА_4 визначалася у виконанні ним вимог пунктів 13.1 Правил дорожнього руху України, є переконливими. Саме ці дії, за переконанням суду, не відповідали вимогам вищезгаданого пункту Правил дорожнього руху та з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. В умовах даної дорожньої обстановки водій екскаватора - навантажувача ОСОБА_8 не допустив порушень Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди / т. 1, а.с. 161 - 166 /;

- за описовою частиною висновку судової автотоварознавчої експертизи № 140712 від 15.10.2012 року, який хоч і є неповний, проте містить опис характеру пошкоджень екскаватора - навантажувача JCB 3CX SITEMASTER, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, в ході його огляду експертом виявлено деформацію ковша екскаватора з загином лівої верхньої частини зовні в середину, що побічно підтверджує механізм контактування передньої правої частини автобуса під керуванням підсудного ОСОБА_4 з задньою частиною цього навантажувача, де розташовується його ківш / т. 1, а.с. 178 /;

- матеріалами судово - медичної експертизи потерпілої ОСОБА_9, за якими в результаті ДТП їй заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, закритого перелому правої променевої кістки без зміщення, закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення / т. 1, а.с. 130 - 131 /;

- матеріалами судово - медичних експертиз пасажирів автобуса під керуванням підсудного, постраждалих в ДТП, які органами досудового слідства не визнані потерпілими по справі, а саме ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_12, яким в результаті ДТП заподіяно легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я / т. 1, а.с. 136 - 137, 142, 147

- медичними довідками згідно яких потерпіла ОСОБА_9, а також ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_12 знаходилися на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Миргородської ЦРЛ з 10 липня 2012 року, та на їх лікування закладом охорони здоров'я витрачено відповідні суми коштів / т. 1, а.с. 38 - 41, 64 - 65. 66, 67, 114, 220, 222, 224, 226/;

- копією свідоцтва про реєстрацію автобуса „БАЗ А079.23", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та копією трудового договору, за якими цей автобус належить ОСОБА_6, яким з підсудним укладено трудовий договір на здійснення перевезень пасажирів згаданим транспортним засобом / т. 1, а.с. 21, 195 /;

- полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким на момент дорожньо - транспортної пригоди автобус „БАЗ А079.23", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був забезпечений таким страхуванням з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, в сумі 100000 гривень та за шкоду, заподіяну майну, 50000 гривень / т. 1, а.с. 231 /;

- копіями дозвільних та інших документів, згідно яких приватному підприємцю ОСОБА_6 надано дозвіл на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів, в тому числі і за маршрутом Миргород - Кривий Ріг за відповідним графіком / т. 1, а.с. 23 - 37/;

- згідно висновку автотоварознавчої експертизи визначено попередню вартість відновлювального ремонту екскаватора - навантажувача, пошкодженого в ДТП, власником якого є ТОВ „Перевальський торговий дім", яка становить 90693,85 гривень / т. 1, а.с. 172 - 181, /.

Таким чином, розглянувши справу на засадах змагальності і диспозитивності, відповідно до положень ст. 275 КПК України в редакції 1960 року, тобто, в межах обвинувачення, пред'явленого підсудному, перевіривши докази по цій справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що неправочинні дії ОСОБА_4, які проявилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило заподіяння потерпілій ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження, слід кваліфікувати по ст. 286 ч. 2 КК України.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає надання допомоги потерпілій особі безпосередньо після вчинення злочину, а в порядку ч. 2 ст. 66 КК України ще й сімейно - майновий стан підсудного, який є вдівцем, має громадянство іншої держави.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, у обвинувальному висновку не наведено і суд не знаходить.

При призначенні міри покарання ОСОБА_4 враховується ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке хоч і є не обережним, проте віднесене за відповідною класифікацією до тяжких злочинів, його наслідки у вигляді травмування потерпілої ОСОБА_9, характер допущених ним порушень Правил дорожнього руху та байдуже ставлення до цих порушень і їх наслідків, відсутність будь - якого каяття, обставини справи, що пом'якшують покарання підсудного. Крім того, суд приймає до уваги також і ту обставину, що на момент розгляду даної справи підсудним добровільно не відшкодовано з наданням відповідних доказів завданої потерпілій шкоди та інших витрат, пов'язаних з цим кримінальним провадженням, а також особу ОСОБА_4, який має постійне місце проживання на території України, за яким характеризується позитивно, вперше засуджується, за місцем роботи характеризується позитивно.

Зважаючи на наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_4 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, враховуючи особу цього підсудного, суд вважає за можливе призначити йому основне покарання за статтею 286 ч. 2 КК України, по якій він засуджується, шляхом переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини статті за цей злочин, відповідно до положень ст. 69 КК України.

За таких обставин суд приходить до переконання про доцільність призначення цьому обвинуваченому міри покарання у виді короткочасного тримання в умовах ізоляції з її реальним відбуванням, не вбачаючи ніяких законних підстав для застосування положень ст. 75 КК України і з позбавленням права керування транспортними засобами, що сприятиме досягненню мети його виправлення і перевиховання та запобігання вчинення ним нових злочинів у майбутньому, в тому числі і в сфері безпеки дорожнього руху.

Цивільні позови прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину / т. 1, а.с. 227 - 230 / підлягають до задоволення в повному обсязі на підставі положень ст. 93 - 1 КПК України в редакції 1960 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 заявлений нею і підтриманий на засадах диспозитивності до цивільного відповідача ОСОБА_6 / т. 1, а.с. 51 - 53 / про відшкодування майнової та моральної шкоди / т. 1, а.с. 231, т. 2, а.с. 7 /, підлягає до часткового задоволення на підставі положень ст. 1172 ЦК України в межах доведених позовних вимог та з урахуванням часткового відшкодування їй згаданим цивільним відповідачем майнової шкоди в сумі 500 гривень, на чому потерпіла наголосила в своїх показаннях при допиті судом.

Одночасно з цим суд приймає до уваги заперечення цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС" з додатками до нього, згідно яких 15 лютого 2013 року на підставі відповідного платіжного доручення та відомості потерпілій ОСОБА_9 згідно до положень п. 6 ст. 7 Закону України „Про страхування", п. 32.3 ст. 32 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 76500 гривень / т. 2, а.с. 132 - 135, 136 - 139, 155 - 163, 164, 201 - 206 /.

При цьому до відшкодування з цивільного відповідача - володільця джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_6 на користь згаданої потерпілої підлягає тільки пряма майнова шкода завдана здоров'ю цієї позивачки, за мінусом витрат на придбання мінеральної води „Трускавецька" і автобензину, а також 500 гривень, вже одержаних на відшкодування шкоди / т. 1, а.с. 54, 59, 61, 68 /, тобто, в сумі 3012 гр. 79 коп. ( 5091,60 гр. - 2078,81 гр. ).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої злочином згаданій потерпілій, суд враховує суть заявлених позовних вимог, характер та обставини заподіяння такої шкоди, тривалість її фізичних і психічних страждань в зв'язку з травмуванням і лікуванням, порушення її звичного способу життя внаслідок втрати здоров'я та набуття другої групи інвалідності. При цьому, зважаючи на положення п. 6 ст. 7 Закону України „Про страхування", п. 32.3 ст. 32 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моральну шкоду слід стягнути з володільця джерела підвищеної небезпеки. Разом з цим, суд виходить також із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає, що сума відшкодування такої шкоди потерпілій має становити 17 мінімальних розмірів заробітної плати, офіційно встановлених на час розгляду справи Законом України „Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012 року № 5515 - VI.

Що стосується позовних вимог цивільного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Перевальський торговий дім" про відшкодування майнової шкоди у виді реальних збитків / т. 1, а.с. 101 - 103, т. 2, а.с. 33 - 36, 207 /, розмір яких попередньо визначено висновком автотоварознавчої експертизи / т. 1, а.с. 172 - 181 /, то за переконанням суду, ця частина позовних вимог має бути задоволена за рахунок страховика, виходячи з положень ст. ст. 979, 984, 985 ЦК України та відповідно до Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну за відповідним полісом страхування, в розмірі 50000 гривень / т. 1, а.с. 231 /. Решта суми реальних збитків в розмірі 40693,85 гривень підлягає до стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_6 на підставі положень ст. 1172 ЦК України.

Зважаючи на те, що стороною цивільного позивача Товариством з обмеженою відповідальністю „Перевальський торговий дім" і стороною обвинувачення суду не надано належних і допустимих доказів щодо повного розміру відшкодування майнової шкоди, а вжитими судом в межах даного кримінального провадження заходами усунути ці недоліки досудового слідства в розумні строки, не видалося можливим / т. 2, а.с. 44 - 45, 59, 81, 82, 83, 111, 112 - 114, 115, 116, 127 - 128, 145 - 147, 148 - 149, 150, 153, 165 - 167, 169, 170, 173 - 175, 219 - 220, 222, 225 - 229, 237 - 239 /, в цій частині заявлені позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

За переконанням суду, позовні вимоги цивільних позивачів Товариства з обмеженою відповідальністю „Перевальський торговий дім" і Товариства з обмеженою відповідальністю „Конструктив" про відшкодування упущеної вигоди / т.1, а.с. 76 - 78, 101 - 103, т. 2, а.с. 207, 208 /, безпосередньо не пов'язані із злочином і його цивільно - правовими наслідками, не є прямими збитками від дорожньої пригоди, не пов'язані з безпосереднім обвинуваченням підсудного ОСОБА_4 та не є предметом доказування в межах розгляду даної кримінальної справи. З цих підстав суд вважає, що ця частина позовних вимог згаданих цивільних позивачів має бути залишена без розгляду, оскільки підлягає розгляду в порядку господарського чи цивільного судочинства, за умови порушення, невизнання або оспорювання їх прав належними відповідачами.

Вимоги ТОВ „Перевальський торговий дім", як цивільного позивача, про відшкодування судових витрат по оплаті правової допомоги адвоката - представника, що документально підтверджені / т. 2, а.с. 191, 192 /, підлягають до задоволення на підставі положень ст. ст. 84, 88 ч. 1 ЦПК України та на основі ст. ст. 1, 3 Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". оскільки знаходяться в межах розрахунків цього закону.

За цими нормами представник позивача - адвокат загалом приймав участь в судових засіданнях протягом 670 хвилин, що зафіксовано у відповідних протоколах судових засідань / т. 2, а.с. 5 - 6, 93 - 110, 143 - 144, 215 - 217 / . 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні в грошовому виразі станом на час розгляду справи складає 458,8 гривень ( 1147 гр. х 40 % : 100 % ). Заробітна плата такої особи за одну хвилину становитиме 7,64 гривни ( 458,8 гр. х 1 хв. : 60 хв.). Таким чином, витрати на правову допомогу адвоката за 670 хвилин його роботи по справі можуть становити 5118,80 гривень ( 670 хв. х 7,64 гр.).

З метою забезпечення виконання вироку суду, міру запобіжного заходу підсудному слід з мінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Керуючись пунктом 11 Розділу XI Перехідні положення КПК України, ст. ст. 2, 16 - 1, 323, 324 КПК України, суд , -

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винним і призначити покарання по ст. 286 ч. 2 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді 6 ( шести ) місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, негайно взявши його під варту в залі суду.

Строк відбування покарання засудженим рахувати з 01 липня 2013 року.

Речові докази по справі: автобус „БАЗ А079.23", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий під розписку на зберігання ОСОБА_6 / т. 1, а.с. 43, 44 /, після набрання вироком законної сили, той може використовувати на свій розсуд, як власник; екскаватор - навантажувач JCB 3CX SITEMASTER, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Перевальський торговий дім", який за постановою слідчого органу внутрішніх справ передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю „Конструктив" / т. 1, а.с. 43 / , після набрання вироком законної сили, повернути належному власнику, зважаючи на закінчення строку дії відповідного договору оренди / т. 1, а.с. 105 - 106 /.

Цивільний позов потерпілої - цивільної позивачки ОСОБА_9 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином 3012 гривни 79 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 19499 гривень.

Всього стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 22511 ( двадцять дві тисячі п'ятсот одинадцять ) гривень 79 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_6 та Приватного акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС" відмовити.

Цивільні позови прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Фінансового управління Миргородського району ( так у позовних заявах прокурора ) ( розрахунковий рахунок 31418544700305 ГУДКУ в Полтавській, МСО 831019, ЄДРПОУ 37845125 ) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину за чотирма позовами 2419 / дві тисячі чотириста дев'ятнадцять / гривень 29 копійок.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Перевальський торговий дім" про відшкодування реальних збитків, задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Перевальський торговий дім" в рахунок страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну, за відповідним полісом страхування, 50000 ( п'ятдесят тисяч ) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Перевальський торговий дім" в рахунок решти суми реальних збитків 40693 гривни 85 копійок та в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті правової допомоги адвоката цивільним позивачем 4500 гривень.

Всього стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Перевальський торговий дім" 45193 ( сорок п'ять тисяч сто дев'яносто три ) гривни 85 копійок.

В іншій частині заявлені позовні вимоги залишити без розгляду.

Позовні вимоги цивільних позивачів Товариства з обмеженою відповідальністю „Перевальський торговий дім" і Товариства з обмеженою відповідальністю „Конструктив" про відшкодування упущеної вигоди залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляцій через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду Чернюк В.Д.