Ухвала суду № 32145512, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року м. Київ К/9991/14603/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Блажівська Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі - ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2010

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011

у справі № 2а-13211/10/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 позов задоволено; скасовано рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.10.2010 № 0005542310 та рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій від 13.10.2010 № 0005552310.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій від 13.10.2010 № 0005552310; у цій частині позову відмовлено; в іншій частині зазначену постанову Харківського окружного адміністративного суду залишено без змін.

ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, скасувавши оскаржувані судові акти у відповідній частині. На обґрунтування касаційних вимог заявник зазначає про невідповідність висновків судів положенням пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та дійсним обставинам справи.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що податковим органом було проведено перевірку належного позивачеві бару за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, оформлену актом від 21.09.2010 № 7971/20/40/23/30652939.

В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено, зокрема, наявність у позивача на реалізації товару, необлікованого в установленому порядку, що стало підставою для застосування до Товариства штрафу в сумі 340 грн. за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.10.2010 № 0005542310. При цьому ДПІ посилається на відсутність у позивача будь-яких первинних документів (зокрема, накладних), складенням яких був опосередкований рух товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до статті 21 названого Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У розглядуваному випадку суди встановили, що облік товарів, які перебували у Товариства на реалізації, здійснювався на підставі накладних, що були надані позивачем у ході розгляду справи.

Відсутність облікових документів у місці фактичної реалізації товарів на час перевірки у місці торгівлі позивача була безпідставно кваліфікована ДПІ як порушення ним вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, частиною сьомою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено обов'язок підприємства забезпечувати належне зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку протягом встановленого строку.

В силу вимог пункту 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Наведені законодавчі положення покладають на суб'єктів господарювання обов'язок зберігати первинні документи у належному місці, що обумовлює відсутність накладних у місці реалізації товару (барі).

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції цілком обґрунтовано скасували рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.10.2010 № 0005542310, задовольнивши позовні вимоги Товариства у відповідній частині.

Таким чином, оскільки норми матеріального права правильно застосовані судами, а їх висновки відповідають встановленим у справі обставинам та наявним доказам, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів в оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі № 2а-13211/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Блажівська Є.А. Усенко