Постанова № 32145483, 05.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2013 р. м. Київ К/800/25233/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Муравйов О.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу кооперативного підприємства «Лілея» (далі - Підприємство)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009

у справі № 2-а-8554/08 (22-а-39531/08)

за позовом Підприємства

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (правонаступника державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області, далі - Малинська МДПІ)

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року Підприємство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним рішення податкового органу про застосування (фінансових) санкцій від 22.04.2008 № 212320.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 зазначені судові акти судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін. У прийнятті цієї ухвали суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про те, що річний обсяг розрахункових операцій, у разі перевищення якого у суб'єкта господарювання виникає обов'язок застосовувати реєстратор розрахункових операцій згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Постанова), є обсягом операцій за останні 12 місяців.

Постановою Верховного Суду України від 16.04.2013 названу ухвалу Вищого адміністративного суду України скасовано, а справу направлено до суду касаційної інстанції на новий касаційний розгляд за касаційною скаргою Підприємства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги з урахуванням правової Верховного Суду України, викладеної в його постанові від 16.04.2013, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Підприємства виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 43 851,20 грн. за оспорюваним рішенням податкової інспекції, став факт здійснення Підприємством розрахункових операцій на загальну суму 8702,24 грн. без використання реєстраторів розрахункових операцій та без видачі покупцеві розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції та незабезпечення зберігання використаної книги обліку розрахункових операцій за № 0619000083, як це було зафіксовано відповідачем в акті перевірки від 17.04.2008 № 57/2320/31019074.

Мотивуючи свою правову позицію по справі, Малинська МДПІ послалася на те, що за період з вересня 2006 року по серпень 2007 року обсяг розрахункових операцій позивача склав 90651,12 грн., перевищивши граничний розмір, встановлений статтею 2 Постанови, що обумовлює обов'язок Підприємства перейти на облік розрахункових операцій із застосуванням РРО.

Однак з таким висновком податкового органу погодитися не можна.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно зі статтею 10 названого Закону перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування РРО є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У пункті 2 Постанови встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування РРО є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених, зокрема, у пункті 4 переліку (роздрібна торгівля та громадське харчування на території села, що здійснюється підприємством споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва) - 75 000 гривень на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг).

Водночас ані Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ані Постанова, ані постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» не містять норм, якими визначено, що річний обсяг розрахункових операцій для переходу на застосування РРО обраховується за будь-який період, що складає 12 місяців.

Разом з тим, Кабінет Міністрів України у пункті 1 постанови від 16.03.2000 № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) роз'яснив, що в Указі Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у статті 1 під словом «рік» розуміється календарний рік.

Отже, при здійсненні роздрібної торгівлі та громадського харчування на території села, що здійснюється підприємством споживчої кооперації, застосування РРО є обов'язковим при перевищенні річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, встановленого у розмірі 75 000 грн. на один структурний підрозділ, який має обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором органу державної податкової служби.

При цьому календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Наведене обумовлює незаконність застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 43511,20 грн.

Відсутність обов'язку використовувати РРО виключає і обов'язок суб'єкта господарювання зберігати КОРО, у зв'язку з чим висновок податкового органу про порушення Підприємством пункту 6 статті 3 Закону як підставу для застосування до позивача 340 грн. штрафу не можна визнати обґрунтованим.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позов, визнавши протиправним оскаржуване рішення податкової інспекції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу кооперативного підприємства «Лілея» задовольнити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 у справі № 2-а-8554/08 (22-а-39531/08) скасувати.

3. Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення податкового органу про застосування (фінансових) санкцій від 22.04.2008 № 212320.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у сумі 317,16 грн. (3,40 грн.+3,40 грн.+ 3,40 грн.+306,96 грн.) на користь кооперативного підприємства «Лілея» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова О.В. Муравйов