Ухвала суду № 32145215, 18.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2013 р. м. Київ К/9991/69312/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Будній М. М., Андрейка О. О. Кондратенко О. О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуРівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 року Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 рокуу справі№ 2а/1770/571/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - Україна»доДержавної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 року у справі № 2а/1770/571/2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 02.02.2012 року № 0000312342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76 661,67 грн., від 02.02.2012 року № 0000322342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 167 602,12 грн., від 02.02.2012 року № 0000332342 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 9 706 475,00 грн. та від 02.02.2012 року № 0000122344 про відмову в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 138 403,70 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. пп. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14, п. 146.5 ст. 146, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Високовольтний союз - Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, за наслідками якої складено акт від 20.01.2012 року № 36/23-100/33334990.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000312342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76 661,67 грн. (76 660,67грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 02.02.20102 року № 0000322342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 167 602,12 грн. (1 744 553,50грн. - за основним платежем, 423 048,62 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 02.02.2012 року № 0000332342 форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 9 706 475,00 грн., від 02.02.2012 року № 0000122344 форми «В3» про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2 138 403,70 грн. .

В основу прийняття податкових повідомлень-рішень від 02.02.20102 року № 0000322342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 167 602,12 грн. та від 02.02.2012 року № 0000332342 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 9 706 475,00 грн. стали висновки податкового органу про:

1) заниження позивачем валового доходу на суму 12 833 996,00 грн. (за ІІІ кв. 2010 року - 4 057 300,00 грн., за ІV кв. 2010 року - 2 711 462,00грн., за І кв. 2011 року - 1 052 376,00 грн., за ІІ кв. 2011 року - 1 373 679,00 грн., за ІІІ кв. 2011 року - 3 639 179,00грн.) у зв'язку з реалізацією покупцям-нерезидентам (які не є платниками податку на прибуток підприємства) товарів за торгівельною націнкою, нижчою, ніж покупцям на митній території України;

2) завищення позивачем валових витрат на суму 39 970,00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Енергорада»;

3) завищення позивачем валових витрат на загальну сумі 2 634 837,00 грн. у зв'язку з нарахування курсових різниць на основну суму фінансового кредиту від нерезидента, проценти по якому не включалися до валових витрат;

4) завищення позивачем валових витрат на суму 427 468,00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик» щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з помилками в первинних документах;

5) завищення позивачем валових витрат на суму 738 540,00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик» щодо придбання послуг оренди у зв'язку з помилками в первинних документах;

6) завищення валових витрат на суму 22 396,00 грн. у зв'язку з неправомірним включенням до їх складу амортизаційних відрахувань на вартість придбаного у ТОВ «Джакарта» транспортного засобу;

7) завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 2 636 244,00 грн. в результаті завищення валового доходу за І кв. 2011 року та валових витрат за І кв. 2011 року.

Податковий орган дійшов висновку про реалізацію товарів вказаним покупцям - нерезидентами за торгівельною націнкою нижчою, ніж покупцями на митній території України, що призвело до заниження валового доходу на суму 12 833 996,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що при визначенні звичайних цін для об'єкта оподаткування податковим органом вимога щодо співставності умов укладення договорів податковим органом дотримана не була, оскільки порівняно ціни на різних ринках, внутрішньодержавному і світовому, які не є тотожними, і ціни на яких формуються під впливом різних чинників.

З посиланням на пп. пп. 1.20.1, 1.20.2, 1.20.8 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 39.1, 39.2, 39.4, 39.14 ст. 39, пп. пп. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового Кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що доводи податкового органу про заниження ТОВ «Високовольтний союз - Україна» валового доходу на 12833996,00 грн. у зв'язку з продажем товарів за цінами, нижчими від звичайних, є необґрунтованими та суперечать вимогам податкового законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій по договору від 04.01.2011 року № 09, укладеному між позивачем та ТОВ «ВКФ «Енергорада». Розрахунки з ТОВ «ВКФ Енергорада» позивачем проведено повністю, придбані товари були використані платником у власній господарській діяльності,

Враховуючи положення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» висновки відповідача про безпідставне включення ТОВ «Високовольтний союз -Україна» до валових витрат на придбання товарів у ТОВ «ВКФ Енергорада» в сумі 39 970,00 грн. є неправомірними.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку про те, що позивач порушив вимоги пп. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме: неправомірно включив до складу валових витрат нараховані курсові різниці на основну суму кредиту (у І кв. 2011 року - в сумі 1 609 387,00 грн., у ІІ кв. 2011 року - в сумі 916 303,00 грн., у ІІІ кв. 2011 року - в сумі 109 147,00 грн.), у зв'язку з тим, що проценти по позиці від нерезидента не включалися ТОВ «Високовольтний союз - Україна» до валових витрат, оскільки компанія «CEREDINO LIMITED» та позивач є пов'язаними особами.

Згідно із пп. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Відповідно до пп. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Визначені вказаними нормами проценти за кредитами, нарахованими на користь нерезидента, до складу валових витрат позивачем не включались.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних в справі доказів встановлено, що суми курсових різниць нараховувалися позивачем на основну суму кредиту, а не на проценти, як про це стверджує відповідач.

Відповідно до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

При цьому, для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість» розуміється, зокрема, основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту.

Згідно з пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 цього Закону фінансовий кредит - кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Кредити від компанії «CEREDINO LIMITED» позивач отримував на підставі виданих Національним банком України реєстраційних свідоцтв від 11.04.2007 року № 8, від 20.04.2010 року № 6 та від 10.03.2011 року № 6.

Суди дійшли вірного висновку, що кошти отримані позивачем за зазначеними договорами кредиту, який є фінансовим у розумінні пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно, заборгованість за такими кредитами підлягала до 01.04.2011 року перерахунку відповідно до вищенаведеного пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

З 01.04.2012 року нарахування курсових різниць у податковому обліку врегульоване пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, яким передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про правомірність включення позивачем до складу валових витрат, нарахованих на основну суму заборгованості по фінансовому кредиту, від нерезидента курсових різниць відповідно до вимог пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України та безпідставність висновків відповідача про завищення валових витрат в цій частині.

Також відповідачем зроблено висновок про завищення ТОВ «Високовольтний союз - Україна» від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 2 636 244,00 грн. (показника рядка 06.6 декларацій за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року), яке виникло внаслідок завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року - І кв. 2011 року, що перенесене у декларації за ІІ кв. 2011 року - ІІІ кв. 2011 року у рядку 06.6, в результаті виявлених порушень: заниження скоригованого валового доходу за І кв. 2011 року внаслідок порушень, описаних у розділі 3.1.1 «Валові доходи» акта; завищення валових витрат за І кв. 2011 року внаслідок порушень, описаних у розділі 3.1.23.1.2 «Валові витрати» акта.

Пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено право платників податків на включення до витрат ІІ кв. 2011 року суми від'ємного значення, отриманого за підсумками І кв. 2011 року. При цьому, зазначена норма не містить жодних обмежень щодо негативного значення об'єкта оподаткування, отриманого за результатами попередніх років.

Враховуючи зазначене та положення п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірним є врахування позивачем у складі валових витрат І кв. 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року, а також наступне включення від'ємного значення об'єкта оподаткування І кв. 2011 року у податкові витрати ІІ кв. 2011 року.

Отже, суди першої інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 02.02.20102 року № 0000322342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 167 602,12 грн. та від 02.02.2012 року № 0000332342 форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 9 706 475,00 грн. підлягають скасуванню.

Підставами для прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000312342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76 661,67 грн. став висновок податкового органу про завищення ТОВ «Високовольтний союз - Україна» податкового кредиту внаслідок безпідставного включення до його складу у лютому 2011 року суми 7 994,00 грн. за безтоварними операціями з ТОВ «ВКФ «Енергорада» та у червні 2011 року суми 68 666,67 грн. за безтоварними операціями з ТОВ «Джакарта».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій по договору від 04.01.2011 року № ВС-У-РЗВА/001-2011 та договору суборенди від 01.04.2011 року № 056 Р, укладених ТОВ «Високовольтний союз - Україна» з ТОВ «РЗВА-Електрик», а документи, за якими сформовані валові витрати по вказаному контрагенту, відповідають вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З посиланням на п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про протиправність доводів відповідача про безпідставність включення позивачем до валових витрат суми 427 468,00 грн. (придбані у ТОВ «РЗВА-Електрик» товари) та 738 540,00 грн. (придбані у ТОВ «РЗВА-Електрик» послуги суборенди приміщення).

В акті перевірки від 20.01.2012 року № 36/23-100/33334990 податковий орган вказав про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат амортизаційних відрахувань на вартість транспортного засобу - автомобіля марки TOYOTA VENZA, придбання якого не підтверджено первинними документами, в сумі 22 396,00 грн. Вказаний висновок ґрунтується на твердженні про відсутність в акті приймання-передачі транспортного засобу прізвища відповідальної особи, яка склала документ, та інформації про те, якій матеріально-відповідальній особі виписано довіреність на отримання транспортного засобу, а також у зв'язку з ненаданням до перевірки товарно-транспортної накладної та дорожнього листа типової форми.

Судами встановлено, що згідно з договором від 10.05.2011 року № 100511 ТОВ «Високовольтний союз - Україна» у ТОВ «Джакарта» придбала транспортний засіб - автомобіль марки TOYOTA VENZA.

Амортизаційні відрахування на вартість придбаного транспортного засобу включалися позивачем до складу валових витрат.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що факт придбання позивачем у ТОВ «Джакарта» транспортного засобу підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковою накладною, складеною відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що містить усі обов'язкові реквізити та видана особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і як платник податку на додану вартість.

Доводи відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставним, оскільки придбаний позивачем автомобіль не було потреби транспортувати в іншому транспортному засобі, з місця продажу до позивача такий автомобіль було переміщено власним ходом.

Крім того, доказом того, що ТОВ «Високовольтний союз - Україна» є власником транспортного засобу марки TOYOTA VENZA є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ № 757171 від 20.05.2011 року, видане ВРЕР ДАІ м. Рівне УДАІ УМВС України в Рівненській області.

Відповідно до п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з п. 146.4 цього Кодексу придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Враховуючи п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України ТОВ «Високовольтний союз - Україна» правомірно нараховано амортизації на придбаний у ТОВ «Джакарта» транспортний засіб та віднесено такі нарахувань в сумі 22 396,00 грн. до складу валових витрат.

Підставами для прийняття повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000312342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76 661,67 грн. став висновок податкового органу про завищення ТОВ «Високовольтний союз - Україна» податкового кредиту внаслідок безпідставного включення до його складу у лютому 2011 року суми 7 994,00грн. за безтоварними операціями з ТОВ «ВКФ «Енергорада» та у червні 2011 року суми 68 666,67грн. за безтоварними операціями з ТОВ «Джакарта».

Судами встановлено, що безпідставність висновків відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ВКФ «Енергорада» та ТОВ «Джакарта» підтверджена належними доказами, податковий кредит у лютому 2011 року за наслідками господарської операції з ТОВ «ВКФ «Енергорада» та у червні 2011 року з ТОВ «Джакарта» позивачем сформовано на підставі податкових накладних, що відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкоовго кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», розбіжностей між податковою звітністю позивача та ТОВ «ВКФ «Енергорада», а також між податковою звітністю платника та цими контрагентами податковим органом в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства не доведено.

Отже, позивачем правомірно, з дотриманням вимог п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 201 сформовано податковий кредит за наслідками господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Енергорада» та ТОВ «Джакарта», а тому податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000312342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76 661,67 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.02.2012 року № 0000122344 форми «В3» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2 138 403,70 грн., оскільки позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 961 740,70 грн., за жовтень 2010 року в сумі 776 009,00 грн., за грудень 2010 року (у податковому повідомленні-рішенні помилково вказано січень 2011 року) в сумі 400 654,00грн., адже податковий кредит у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2010 року позивачем сформовано переважно за наслідками господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик», в ланцюгах постачальників товарів і послуг якого наявні контрагенти, які мають ознаки фіктивних.

Правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту вищезазначених сум була підтверджена попередніми перевірками правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування за вказані періоди, про що складено відповідні довідки. Недоліків у первинних документах, на підставі яких формувався податковий кредит, під час вказаних перевірок відповідачем виявлено не було.

В акті перевірки від 20.01.2012 року № 36/23-100/33334990, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, також не встановлено порушень порядку оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит. Розбіжностей щодо податку на додану вартість у звітності позивача та його безпосередніх постачальників виявлено не було.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового борг з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Оскільки судами встановлено, що бюджетне відшкодування за вересень, жовтень та грудень 2010 року позивачем сформовано на підставі фактичної сплати податку на додану вартість у сумі коштів продавцям (постачальникам) у серпні, вересні та листопаді 2010 року, податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000122344 форми «В3» є протиправним.

Посилання відповідача на службову записка від ВПМ ДПІ у м. Рівне від 16.12.2011 року № 3320/26-34 щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку ТОВ «Високовольтний союз - Україна», згідно з якою встановлено наявність у ланцюгах постачання товарів та послуг ТОВ «РЗВА-Електрик» (контрагента позивача) контрагентів, що мають ознаки фіктивних, підлягають відхиленню, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачена залежність права платника податків на бюджетне відшкодування та розміру його сум від факту сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентами контрагентів платника, тим більше від факту «відмінності стану від основного» юридичних осіб по ланцюгу постачання.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000122344 є підлягає скасуванню.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено наявності порушень, що стало підставою для застосування прийняття спірних податкових рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 року у справі № 2а/1770/571/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак