Рішення № 32145144, 08.04.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 760/1017/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Солом`янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого-судді- Лозинської М.І.,

за участі секретаря- Сідлецької Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000грн, яка завдана неправомірними діями відповідача, посилаючись на те, що відповідно до параграфу 1 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандуючого Збройних Сил України від 30.01.2009 року № 47 його було увільнено із займаної посади військового комісара Рівненського обласного військового комісаріату Західного оперативного командування та призначено начальником відділу аналізу та узагальнення інформації центру штабу управління Західного оперативного командування. Вказує на те, що відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 було задоволено його позов до Генерального штабу Збройних Сил України та скасований наказ № 47 начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.01.2009 року щодо увільнення його з займаної посади та призначення на вищу посаду в порядку пересування по службі.

Посилаючись на незаконне переміщення його по службі, позивач зазначає, що йому таким чином завдано моральних страждань, які полягають в приниженні його офіцерської честі та гідності та як наслідок порушення стану здоров`я, в підтвердження чого послався на висновок військово-лікарської комісії про наявність захворювань, які пов`язані з проходженням військової служби, що обумовило в подальшому його звільнення з військової служби у запас за п.» б» ч .6 ст.26 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» ( за станом здоров`я).

У зв`язку з наведеним вище, позивач вважає, що незаконний наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандуючого Збройних Сил України від 30.01.2009 № 47 фактично унеможливив подальше проходження ним військової служби.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. В обґрунтування заперечень послався на те, що позов є необґрунтованим, оскільки відсутні докази неправомірності дій відповідача , що є складовою підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу. Послався на недоведеність вимог в заподіянні шкоди в розмірі 20 тис. грн. та недоведеність зв`язку між погіршенням стану здоров`я та переміщенням його на вищу посаду. При цьому послався також і на те, що відповідно до наказу № 47 начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.01.2009 року було здійснено переміщення позивача на вищу посаду у поряду просування по службі внаслідок чого останній почав отримувати більший посадовий оклад та грошове забезпечення, чим покращив своє матеріальне становище.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд виходить із наступного.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_1, позивача по справі, військового комісара Рівненського обласного військового комісаріату Західного оперативного командування увільнено від займаної посади і призначено начальником відділу аналізу та узагальнення інформації центру інформації штабу управління цього ж командування .

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року Постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2009 року відповідно до якої в позові ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про скасування наказу про призначення на посаду відмовлено - скасована, позов задоволений та скасований наказ № 47 начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.01.2009 щодо увільнення ОСОБА_1 з займаної посади та призначення його на вищу посаду в порядку просування по службі.

Згідно з наведеної вище Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року встановлено, що відповідно до директиви Міністра Оборони України від 30.08.2008 року № Д-322/1/13 Рівненський обласний військовий комісаріат з 30.12.2008 р. був переведений зі штату № 3/010-51 на штат № 03/515-51, який передбачав штатно-посадову категорію військового комісара « полковник» , але вже з більшим розміром посадового окладу - 1250-1360грн., що свідчить про те, що на момент прийняття оскаржуваного позивачем наказу від 30.01.2009 р. посада, на яку був призначений позивач як на вищу в порядку просування по службі, не була вищою посадою в розумінні п.82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, чого не оспорює відповідач .

Позивач посилаючись на ст.1173 ЦК України просить стягнути з відповідача моральну шкоду, зазначаючи про те, що вона йому була спричинена внаслідок незаконно прийнятого наказу.

Проте, з такі вимоги суд вважає необґрунтованими , виходячи із наступного.

Позивачем заявлені вимоги про відшкодування шкоди, пов`язані з проходженням та звільненням його з військової служби у зв`язку з чим діє спеціальний закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Норма ст.17 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на який посилається позивач у позові , встановлює судовий порядок розгляду справ про захист їх прав, передбачаючи серед іншого можливість відшкодування моральної шкоди, але не встановлює підстави та порядок для задоволення такої вимоги.

За загальним правилом, відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме : протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку ти вини завдавача.

Проте, належних доказів дійсного спричинення моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку з діями відповідача , позивач не надав, оскільки сам факт порушення прав позивача прийнятим наказом не є достатнім доказом завдання моральної шкоди.

Крім того, позивачем не доведено наявність обставин на момент звернення до суду, які потягли заподіяння шкоди , за відшкодуванням якої він звернувся.

При цьому посилання позивача на висновок військово-лікарської комісії від 07 квітня 2009 року про наявність у нього захворювань , пов`язаних з проходженням військової служби, судом до уваги не приймаються, оскільки Законом України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачений соціально-правовий захист осіб, що звільнені з військової служби, в тому числі за станом здоров`я.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги не є доведеними, а відтак задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.1173 ЦК України, Законом України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст.10,60, 209,212-215,294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд м. Києва.

Суддя: