Постанова № 32144556, 18.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. справа № 2а-2264/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача, що пов'язані з нарахуванням та виплатою щорічної допомоги в розмірах значно нижчих, ніж передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010-2011 роки у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за відповідний період.

Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області в частині нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнано протиправними. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010-2011 роки відповідно до ст. 48 ч.4 Закону України від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами та доповненнями, внесеними Закону України від 01.07.1992 року, від 06.06.1996 року, від 25.03.1999 року та від 11.07.2001 року, - тобто у розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат за кожний рік, визначивши розрахунковий розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про державний бюджет України", який буде чинним на момент виплати, та виключивши при нарахуванні і виплаті вже нараховані та виплачені за вказані роки суми щорічної допомоги на оздоровлення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову.

Сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та відповідачем не заперечувалось, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 16.02.2011 року.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону №796 учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Проте, поновивши строк звернення до суду з адміністративним позовом та задовольняючи позовні вимоги за 2010 рік, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Виходячи з матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.

Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щорічного отримання допомоги, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком суду відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню. У зв`язку зі зверненням позивача до суду у жовтні 2011 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне позовні вимоги позивача щодо виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік залишити без розгляду.

Доводи позивача, що строки позовної давності на спори про відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи не поширюються (пункт 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України) є безпідставними.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин відповідно до частини другої статті 21 КАС України розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Позовна давність визначена нормами пункту 3 частини 1 статті 268 ЦК України поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, що виникає у цивільних правовідносинах, та не може бути застосована в адміністративному судочинстві, оскільки предметом спору є спонукання суб'єкта владних повноважень сплатити щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідачем щорічна допомога на оздоровлення за 2011 рік була виплачена позивачу у розмірі 90,00 грн. При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У 2011 році Кабінет Міністрів України не мав права щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення передбаченої ст.48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону № 796.

Враховуючи викладене, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у 2011 році в розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тому, задоволенню підлягають вимоги за 2011 рік.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області - задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 грудня 2011 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у неповному обсязі - неправомірними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, за відрахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги за 2010 рік - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко