Постанова № 32144287, 19.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р. Справа №805/6950/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дворникова М.С.

за участю секретаря судового засідання Воловик Ю.В.

позивача: не з'явився,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача І: не з'явився,

представника відповідача ІІ: Сергієнка І.М.,

представника відповідача ІІІ: не з'явився,

представника відповідача ІV: не з'явився,

представника третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Ворошиловському районі м. Донецька, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Ворошиловської районної у місті Донецьку ради про визнання незаконними дій та стягнення протиправно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги судді у відставці в сумі 26307,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (надалі - перший відповідач або ТУ ДСА в Донецькій області), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (надалі - другий відповідач), Управління Державної казначейської служби України у Ворошиловському районі м. Донецька (надалі - третій відповідач), Управління Державної казначейської служби України у Ворошиловському районі м. Донецька (надалі - четвертий відповідач) в якому, з урахуванням змін до позовних вимог від 13.06.2013 р., просив визнати незаконною відмову ТУ ДСА в Донецькій області щодо звернення до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ДПС) із заявою про повернення помилково утриманого податку з доходів фізичних осіб в сумі 26307,86 грн.; стягнути з місцевого бюджету Ворошиловського району м. Донецька на користь ОСОБА_3 протиправно утриманий податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги судді у відставці в сумі 26307,86 грн.; кошти в сумі 26307,86 грн. перерахувати за банківськими реквізитами: банк отримувача - Донецька обласна дирекція Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» МФО 335076, отримувач - ОСОБА_3, ЗКПО 233467 41, р/р НОМЕР_3, призначення платежу: повернення податку, СКР 0064308700 ОСОБА_3 індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 (а.с. 45-46).

На думку позивача дії першого відповідача з утримання з його вихідної допомоги податоку з доходів фізичних осіб є неправомірними, а надання при цьому переваги положенням Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" - безпідставним, оскільки це суперечить вимогам ч.3 ст.43 Закону України "Про статус суддів" та висновкам Конституційного Суду України, навденим в рішеннях від 01.12.2004р. по cправі №1-1/2004 та від 11.10.2005р. по cправi №1-21/2005.

У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав.

Перший відповідач надіслав до суду заперечення на позовну заяву, у яких проти позову заперечує. В обґрунтуванні заперечень зазначає, що Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" має пріоритетне значення перед нормами інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб та не передбачає виключення з оподаткування вихідної допомоги суддів, тому, на думку відповідача, утримання податку було проведено правильно.

Крім того, перший відповідач вважає, що позивачем пропущено строки, встановлені для звернення до суду із цим позовом, у зв'язку з чим позовна заява має бути залишена без розгляду.

Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник другого відповідача - Управління Державної казначейської служба України у м. Донецьку надав суду заперечення на позовну заяву, у яких зазначив, що з 01 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. Законом України "Про державний бюджет України" щорічно затверджуються бюджетні призначення головним розпорядникам коштів. Згідно з ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Отже, як зазначив другий відповідач, у Державному бюджеті України не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення сум податку з доходів фізичних осіб понад розміри, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2013р. до участі у справі в якості третього та четвертого відповідачів було залучено Головне Управління державної казначейської служби України у Донецькій області та Управління Державної казначейської служби України у Ворошиловському районі м. Донецька, які будь-яких пояснень чи заперечень на позовну заяву не надавали, в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце судогого розгляду відповідно до ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) були повідомлені належним чином.

Вищевказаною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2013 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, було залучено Ворошиловську районну у м. Донецьку раду, представник якої в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, які прибули у судове засідання, вивчивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з червня 1982 р. обіймав посаду судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (а.с. 12).

Згідно з постановою Верховної Ради України від 23.12.2010 №2864-VI "Про звільнення суддів" та відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, наказом Слов'янського міськрайонного суду від 31.12.2010 № 140-к позивач був звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконанання обов'язків.

Пунктом 4 цього наказу визначено виплатити ОСОБА_3, судді у відставці Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, вихідну допомогу у розмірі 28 місячних заробітків за кожний повний рік роботи на посаді судді (а.с. 13).

Згідно з довідкою ТУ ДСА України в Донецькій області від 04.01.2012 № 08-23/15 позивачу нарахована вихідна допомога у розмірі 28 місячних заробітних плат, що складає 155859,20 грн.

Вихідна допомога перерахована позивачеві у грудні 2011 р. в сумі 129551,34 грн. При цьому, у відповідності до Податкового кодексу України з позивача утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 26307,86 грн.

Вважаючи це утримання податку неправомірним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, у відповідності до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду із позовом ОСОБА_3 не пропущено.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їx посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у cпociб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України "Про статус суддів" судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Пунктом 4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб" викладено виключний перелік доходів, що включено до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб", до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального стану працюючого судді.

Отже, оскільки Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачає стягнення податку з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, при вирішенні даного питання застосовуються норми Закону України "Про статус суддів".

Kpiм того, пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги та необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень.

Слід також зазначити, що Державна податкова адміністрація України у листі від 16.11.2006р. за вих. №13807/5/17-3116, адресованому Верховному Суду України роз'яснила, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються i не підлягають відображенню в його річній податковій декларації суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно iз законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. по cправі №1-1/2004, не допускається заниження рівня гарантій незалежності i недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Також, в Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005р. по cправi №1-21/2005 зазначено, що за змістом ст.126 Конституції України положення частини третьої ст.11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 ст.14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів i забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, вносити зміни до них, скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального i соціального забезпечення.

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання (ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Отже, при вирішенні питання колізії законів щодо оподаткування вихідної допомоги судді, пріоритет у спірних правовідносинах має Закон України "Про статус суддів", виходячи з особливого статусу та гарантій незалежності суддів, складовою частиною яких є грошове утримання та умови відставки суддів, у зв'язку з чим позивачу підлягає виплата вихідної допомоги без сплати податку з доходів фізичних осіб.

З огляду на зазначене, утримання з вихідної допомоги позивача податку з доходів фізичних осіб в сумі 26307 грн. 86 коп. є незаконним.

З 30.07.2010р. набрав чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI.

Згідно з п.1 розділу ХІІ Прикінцевих положень стаття 142 цього Закону, якою визначено засади фінансування судів та п.п.1 п.п.3.5 п.3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення", якими внесено зміни до Бюджетного кодексу України щодо головних розпорядників бюджетних коштів Державного бюджету України, вводяться в дію з 1 січня 2011 року.

Таким чином, у 2010 році діяв існуючий порядок фінансування судів.

За вимогами ч.1-5 ст.120 Закону України від 07.02.2002р. № 3018-III "Про судоустрій України" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

1) Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;

2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах (у тому числі Апеляційному суду України), військових судах (місцевих та апеляційних разом) та окремо по Касаційному суду України та кожному вищому спеціалізованому суду. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не рідше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів.

Відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на Державну судову адміністрацію. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснює Рада суддів України, а також органи державної влади, визначені законом.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.126 цього Закону Державна судова адміністрація виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п.17.1 ст.17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування та виплата вихідної допомоги позивачу та утримання з нього податку з доходів фізичних осіб здійснювало Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області.

За правилами пп.20.4.3. п.20.1 ст.20 зазначеного Закону повернення суми надмірно сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

На підставі ст.130 Конституції України та статті 118 Закону України "Про судоустрій України" забезпечення належного фінансування та умов функціонування суддів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Частиною 2 статті 78 Бюджетного Кодексу України передбачено, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до ст.43 Бюджетного Кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів, окрім іншого, передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями.

Основними завданнями Казначейства відповідно до п.3 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 "Питання Державного казначейства України", є:

1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:

розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;

2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;

3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів.

За вимогами п.1,3,4 п.4 цього Положення Казначейство здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку; відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства; провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

З викладеного вбачається, що Казначейство відповідно до покладених на нього функцій здійснює розрахунково-касове обслуговування за операціями з коштами державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до п.9.1 ст.9 наказу Міністерства фінансів України №662 від 30.05.2007р. "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів у розрізі відповідальних виконавців розмір виділених сум.

Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, згідно до п.1.2, 1.3 якої ця Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Пунктом п.5.1 цієї Інструкції визначено, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Згідно до п.5.2 цієї Інструкції примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Примусове списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та органом державного казначейства, або повертаються стягувачу без виконання відповідно до пункту 2.18 глави 2 цієї Інструкції.

Тобто, питання щодо повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, чинним законодавством віднесено до компетенції органів Державного казначейства України.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти з утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги в розмірі 26307,86 грн., були перераховані на рахунок місцевому бюджету Ворошиловського району м. Донецька.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з місцевого бюджету Ворошиловського району м. Донецька на користь ОСОБА_3 протиправно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги в розмірі 26307,86 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а помилково утримані з позивача кошти з податку з доходів фізичних осіб підлягають стягненню з місцевого бюджету Ворошиловського району м. Донецька відповідно.

З урахуванням встановлених обставин, які свідчать про те, що саме утриманням помилково сплаченої суми податку з доходів фізичних осіб порушуються права та інтереси позивача, суд зазначає, що належним способом їх захисту є стягнення з бюджету відповідної суми на користь позивача, яке, після набрання судовим рішенням законної сили, буде проведено органами державної казначейської служби на підставі виконавчого документа, а не заяви ТУ ДСА в Донецькій області, направленої до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ДПС.

Визначення спірної суми як такої, що утримана помилково, можливо тільки після вирішення відповідного спору між сторонами про те, чи мав перший відповідач обов'язок утримувати податкок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку. Тобто в даному випадку мала місце невизначеність публічних правовідносин у зв'язку з різними уявленнями сторін щодо взаємних прав та обов'язків.

У зв'язку з цим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання незаконною відмови ТУ ДСА в Донецькій області щодо звернення до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Державної податкової служби із заявою про повернення позивачу помилково утриманого податку з доходів з фізичних осіб у сумі 26307,86 грн.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконними дій та стягнення протиправно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги судді у відставці в сумі 26307,86 грн. підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Ворошиловському районі м. Донецька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Ворошиловська районна у місті Донецьку рада про визнання незаконними дій та стягнення протиправно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги судді у відставці в сумі 26307,86 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з місцевого бюджету Ворошиловського району міста Донецька (р/р № 33210800700004) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) протиправно утриманий податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги в розмірі 26307 (двадцять шість тисяч триста сім) грн. 86 коп. шляхом перерахування цієї суми за наступними реквізитами: банк отримувача - Донецька обласна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" МФО 335076, отримувач - ОСОБА_3 ЗКПО 23346741, р/р НОМЕР_3, призначення платежу: повернення податку, СКР 0064308700 ОСОБА_3, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2.

В іншій частині позову відмовити.

У судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25 червня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дворников М.С.