Постанова № 32142644, 19.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року 810/2760/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЄФІЯ»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення та наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЄФІЯ» (надалі - позивач) з позовною заявою до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2013 № 0000682204 та наказу від 16.04.2013 № 203.

Ухвалами суду від 01.06.2013 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового слухання на 11.06.2013.

11.06.2013 за клопотанням представника відповідача розгляд справи було відкладено на 19.06.2013.

19.06.2013 від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з частиною четвертою статі 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято відповідачем із порушенням норм чинного законодавства та наказ на підставі якого було проведено перевірку позивача є протиправними, а відтак позивач просив суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення та наказ на проведення перевірки.

Відповідачем через канцелярію суду було подано письмові заперечення проти позову, зі змісту яких слідує, що заперечення відповідача фактично містять витяг із Акту перевірки складеного відповідачем та на підставі якого відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи та подані сторонами докази, суд встановив наступне.

За наслідками перевірки позивача, відповідач по справі прийняв Акт від 29.04.2013 № 492/22-4/35023477 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тефія» (код ЄДРПОУ 35023477) з питань дотримання вимоги податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по розрахунках з ФОП ОСОБА_2 ( і.п.н. НОМЕР_2) за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року» (надалі - Акт перевірки від 29.04.2013).

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме - пункту 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого ТОВ «Тефія» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 596 147 грн., в т.ч. по періодам: за січень 2012 року на суму 13400 грн., за лютий 2012 року на суму 9983 грн., за квітень 2012 року на суму 36419 грн., за травень 2012 року на суму 103650 грн., за липень 2012 року на суму 141370 грн., за серпень 2012 року на суму 126517 грн., за вересень 2012 року на суму 96108 грн.

В обґрунтування вказаного порушення відповідач послався на пояснення ОСОБА_2; Акт Рокитнянської МДПІ Київської області щодо перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 31.03.2012; Акт Рокитнянської МДПІ Київської області щодо документальної позапланової перевірки правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток ФОП ОСОБА_2, за період діяльності з 01.01.2011 по 30.10.2012; копію висновку експерта СТКЗР Білоцерківського МВ; довідки зустрічних звірок по фізичним особам, які згідно первинних документів здійснювали перевезення товару для позивача на замовлення ФОП ОСОБА_2.

На підставі наведених документів, відповідач дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2 не здійснювались, а відображались лише на папері, господарські операції з виконання ФОП ОСОБА_2 послуг не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. У зв'язку із наведеним відповідач вважає, що посадові особи ФОП ОСОБА_2, не могли фактично здійснювати господарські операції із врахуванням часу, оперативності проведення операцій місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

На підставі вказаного Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 № 0000682204, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та наказом на призначення перевірки за результатами, якої було складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:

- копіям господарських договорів транспортного експедирування;

- копіям рахунків на оплату послуг отриманих ТОВ «Тєфія» від ФОП ОСОБА_2;

- копіям актів виконаних робіт (наданих послуг);

- копіям товарно - транспортних накладних;

- копіям податкових накладних;

- копіям заявок на виконання ФОП ОСОБА_2 транспортного завдання ТОВ «Тєфія»;

- копії податкової звітності ТОВ «Тєфія» за період з 01.01.2012 по 30.09.2012;

- копіям витягів із виписок банку по розрахунках ТОВ «Тєфія» з ФОП ОСОБА_2

Із вищезазначених документів слідує, що згідно договорів транспортного експедирування від 01.01.2012 № 1, від 03.01.2012 № 1 та від 01.03.2012 № 10, укладених ТОВ «Тєфія» (замовник) з ФОП ОСОБА_2 (транспортний експедитор), транспортний експедитор за дорученням замовника та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, що пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу.

Виконання вказаних фінансово-господарських відносин підтверджується наступними документами, які були пред'явлені позивачем відповідачу під час проведення перевірки та які наявні в матеріалах справи, а саме:

- копіями господарських договорів транспортного експедирування від 01.01.2012 № 1, від 03.01.2012 № 1 та від 01.03.2012 № 10;

- копіями рахунків на оплату послуг отриманих ТОВ «Тєфія» від ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 30.09. 2012;

- копіями актів виконаних робіт (наданих послуг) ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 30.09. 2012;

- копіями товарно - транспортних накладних за період з 01.01.2012 по 30.09. 2012;

- копіями податкових накладних за період з 01.01.2012 по 30.09. 2012;

- копіями заявок на виконання ФОП ОСОБА_2 транспортного завдання ТОВ «Тєфія» за період з 01.01.2012 по 30.09. 2012;

- копією податкової звітності ТОВ «Тєфія» за період з 01.01.2012 по 30.09.2012;

- копіями витягів із виписок банку по розрахунках ТОВ «Тєфія» з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 30.09. 2012.

Надаючи нормативно-правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі в частині формування позивачем податкового кредиту по правовідносинах з ФОП ОСОБА_2, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як вже зазначалось судом, відповідачем було подано до суду письмові заперечення проти позову, які містять витяг із самого Акту перевірки.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо висновку відповідача про фіктивність угод, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що господарські відносини з контрагентом ФОП ОСОБА_2, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит, - відповідач вважає фіктивними, та питання щодо безтоварності вказаних господарських операцій відповідачем не досліджувалось.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит та донарахування, у зв'язку з цим ПДВ та зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2 в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер.

Суд звертає увагу, що із Акту перевірки слідує, що відповідач у зв'язку з діями виключно контрагента позивача та контрагентами ФОП ОСОБА_2, які відповідач вважає фіктивним підприємництвом, угоди між ФОП ОСОБА_2 та позивачем останній вважає фіктивними. При цьому, відповідач не вказує на будь-які протиправні дії позивача. Зокрема, відповідач не вказує на докази безтоварності, тобто відсутності господарської операції як такої між ФОП ОСОБА_2 та позивачем.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачем безтоварність господарських операцій, проведених на виконання господарських операцій позивачем з ФОП ОСОБА_2 не досліджувалась фактично, а висновки представника відповідача про таку безтоварність ґрунтуються виключно на припущеннях викладених в акті перевірки ФОП ОСОБА_2 та його контрагентів.

Натомість суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2

За умов відсутності належних доказів безтоварності господарських операцій проведених на виконання угод укладених позивачем з ФОП ОСОБА_2, суд вважає обмеження відповідачем права позивача на податковий кредит за такими операціями - незаконним.

Крім того, як слідує із матеріалів справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 у справі 2а - 6258/12/10/1070, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 та яка набрала законної сили, визнано протиправними дії Рокитнянської МДПІ щодо визнання в Акті перевірки від 02.08.2012 № 14/1701/НОМЕР_2 та Акті перевірки від 08.11.2012 № 27/1701/НОМЕР_2, нікчемними правочинів, укладених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та зобов'язано Рокитнянську МДПІ вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірок ФОП ОСОБА_2, оформлених Актами від 02.08.2012 № 14/1701/НОМЕР_2 та від 08.11.2012 № 27/1701/НОМЕР_2.

Отже, висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у період з 01.01.2012 по 30.09.2012, які ґрунтуються на висновках викладених у Актах перевірки Рокитнянської МДПІ від 02.08.2012 № 14/1701/НОМЕР_2 та від 08.11.2012 № 27/1701/НОМЕР_2 є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 16.04.2013 № 203 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тєфія» по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 (надалі - оскаржуваний наказ), суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, з приписів оскаржуваного наказу слідує, що його прийнято відповідачем на підставі положень пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, як за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Із наведеної норми податкового законодавства слідує, що наказ на проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, міг бути виданий відповідачем у разі, якщо б позивач не надав письмових пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит податкового органу, направлений у зв'язку із виявленням податковим органом фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Проте, як слідує із наявних в матеріалах справи доказів позивачем на виконання вимог податкового органу було надано останньому письмові пояснення та документальні підтвердження щодо реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарських взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2, а саме: 29.11.2012, на письмовий запит податкового органу про надання документальних підтверджень та пояснень від 14.11.2012 № 3799/10/22-4, листом від 27.11.2012 № 2711-12/01 позивач надав пояснення та засвідчені копії документів у кількості 3287 сторінок; 29.11.2012, на письмовий запит податкового органу про надання документальних підтверджень та пояснень від 23.11.2012 3947/10/15-2/2097, листом від 29.11.2012 № 2911-121/01 позивач надав пояснення та засвідчені копії документів на 704 сторінках та 12.12.2012 на письмовий запит податкового органу про надання документальних підтверджень та пояснень від 27.11.2012 № 4004/10/15-2, листом від 12.12.2012 № 1212/12/03 позивач надав податковому органу додаткові пояснення по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав для прийняття наказу на проведення перевірки позивача у порядку підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а відтак наказ від 16.04.2013 № 203 щодо проведення позапланової невиїзної перевірки є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 16.04.2013 № 203 щодо проведення позапланової невиїзної перевірки.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 №0000682204, прийняте Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тєфія» судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

5.Копію постанови направити сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.