Постанова № 32142640, 18.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2013 р. (17:08) Справа №2а-11618/11/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Андруцького О.М., паспорт серії НОМЕР_1 від 05.05.2000 року,

відповідача - Мирошніченко К.С., довіреність № 19/10.1-16 від 01.03.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Криммолоко»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Криммолоко» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2011 року №0001034001, яким згідно з п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів» (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 100243,59 грн., зокрема: 66829,06 грн. за основним платежем, 33414,53 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству. Позиція позивача заснована на тому, що податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Стар-Гоу» сформований товариством правомірно, враховуючи те, що контрагент на момент укладення договору був зареєстрований як платник податку на додану вартість, умови договору виконані у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами. Крім того, податковий кредит у відповідності до положень Податкового кодексу України правомірно відображено товариством у тому податковому періоді, в якому були отримані податкові накладні. Безпідставними, на думку позивача, є також висновки податкового органу відносно нікчемності правочину, укладеного між ПАТ «Криммолоко» та ПП «Стар-Гоу», оскільки названа угода відповідає усім вимогам законодавства, виконана сторона, ніким із сторін не оскаржена у судовому порядку, а отже є правомірною.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 18.06.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, яка є правонаступником первинного відповідача, проти позову заперечував, посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки позивача встановлено відсутність належних документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентом ПП «Стар-Гоу», у зв'язку з чим позивач не мав права формувати податковий кредит за даним правочином. Позиція відповідача заснована на тому, що контрагент має стан «8» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), у контрагента відсутня можливість для здійснення фінансово-господарської діяльності (відсутні складські приміщення, трудові ресурси тощо). Таким чином, правочин, укладений між ПП «Криммолоко» та ПП «Стар-Гоу», не спричинив настання реальних правових наслідків, у зв'язку з чим складені за його наслідками первинні документи не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку. На підставі зазначеного, на думку відповідача, правомірними є висновки перевірки відносно заниження позивачем податку на додану вартість. У зв'язку з цим, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 15.05.1996 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» (в подальшому, у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми, найменування юридичної особи змінено на Публічне акціонерне товариство «Криммолоко»), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №630269 від 22.03.2011 року (а.с.13) та довідкою з ЄДРПОУ серії АА№461657 від 25.03.2011 року (а.с.49).

Згідно з довідкою від 01.04.2011 року №36/29-0 (а.с.50) позивач з 06.10.1998 року взятий на податковий облік в органах податкової служби за № 60382.

На час розгляду справи позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС, про що свідчить довідка №119/29-0 від 13.01.2012 року (а.с.182).

Позивачем 23.09.1997 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за №100338655 (а.с.51).

Посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м. Сімферополі АР Крим (далі по тексту - СДПІ ВПП у м. Сімферополі) у період з 15.08.2011 року по 19.08.2011 року було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Кримолоко» (ЄДРПОУ 00450693) з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за період: березень 2011 року, квітень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Стар Гоу» (ЄДРПОУ 36647793).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.187, п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання у загальній сумі 2259033,00 грн., в тому числі за березень 2011 року в сумі 750112,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 1508921,00 грн., та встановлено завищення податкового кредиту у загальній сумі 2151695,00 грн., у тому числі за березень 2011 року в сумі 711708,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 1439987,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Згідно з поданими ВАТ «Кримолоко» до податкового органу податковими деклараціями з ПДВ за березень та квітень 2011 року встановлено взаємовідносини з ПП «Стар-Гоу».

Станом на 15.08.2011 року СДПІ ВПП у м. Сімферополі отримано акт від 30.06.2011 року № 1014/23-02/36647793 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Стар-Гоу».

Згідно даного акту встановлено, що на момент перевірки ПП «Стар-Гоу» має стан платника «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності підприємства встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Стар-Гоу» підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ПП «Стар-Гоу» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, ч.2 ст. 215, ч.5 ст. 201 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У зв'язку з вищевикладеним податковим органом зроблено висновок про те, що у ВАТ «Криммолоко» відсутній об'єкт оподаткування та право на формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом-постачальником ПП «Стар-Гоу».

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 325/40-1/00450693 від 26.08.2011 року (а.с.52-62).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 12.09.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001034001, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 100243,59 грн., у тому числі 66829,06 грн. за основним платежем та 33414,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за березень та квітень 2011 року.

У період з 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на додану вартість врегульовано положеннями розділу V Податкового кодексу України.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2010 року між ПП «Стар-Гоу» (продавець) та ВАТ «Криммолоко» (покупець) було укладено договір на закупівлю молока.

Відповідно до умов названого договору продавець зобов'язується передати у власність покупця молоко коров'яче цільне (далі сировина), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сировину відповідно до умов цього договору (п.1.1 Договору).

Згідно з п.3.5 Договору оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 днів з моменту поставки сировини, яка підтверджується товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п.4.1 Договору поставка сировини здійснюється на умовах само вивозу покупцем своїм підготовленим транспортом (Сахновщинський молокозавод Харківської області).

За наслідками здійсненої господарської операції ПП «Стар-Гоу» на адресу позивача була виписана податкова накладна №106 від 31.03.2011 року на загальну суму 400974,35 грн., у тому числі ПДВ - 66829,06 грн.

На підставі отриманої від контрагента податкової накладної позивачем було сформовано податковий кредит березня 2011 року в сумі 66829,06 грн.

Проте, за висновками податкового органу позивач не мав права формувати податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Стар-Гоу» внаслідок відсутності факту настання реальних правових наслідків за цим правочином.

З метою встановлення реальності правочинів, укладених ПАТ «Криммолоко» з названим вище контрагентом, судом по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено експертам ТОВ «Кримське експертне бюро».

На вирішення експерта були поставлені питання щодо того, чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку позивача фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) від ПП «Стар-Гоу» на загальну суму 400974,35 грн., у тому числі ПДВ на суму 66829,06 грн., їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Експертом 26.04.2013 року було надано Висновок судово-економічної експертизи № 28/13, проведеної за матеріалами справи №2а-11618/11/0170/5 (157-164).

Проведеним експертним дослідженням на підставі наданих позивачем товарно-транспортних листів і подорожніх листів підтверджено транспортування товару з Харківської області до ПАТ «Криммолоко».

Факт поставки товару позивачем відображено у накопичувальних відомостях. Отримання позивачем товару від контрагента також підтверджується видатковою накладною постачальника та копією приймальної квитанції на закупівлю сировини.

З метою проведення оплати за поставлений товар позивачем були видані грошові кошти з каси, що оформлено бухгалтерською проводкою Дт634 «Розрахунки по сировині» - Кт301 «Каса в національній валюті».

Згідно з висновком експерта використання придбаного у ПП «Стар-Гоу» молока в господарській діяльності здійснювалося для подальшого виробництва молочних продуктів, що підтверджується накопичувальними відомостями.

За підсумками зазначеного, експертом було підтверджено:

- фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ПП «Стар-Гоу» на суму 397009,35 грн., у тому числі ПДВ 66168,23 грн.,

- оплата отриманого товару на суму 450447,20 грн., у тому числі ПДВ - 75074,53 грн. (по оскаржуваній операції на суму 400974,35 грн., ПДВ - 66829,06 грн.),

- використання у господарській діяльності отриманих від ПП «Стар-Гоу» товарно-матеріальних цінностей у сумі 397009,35 грн., у тому числі ПДВ 66168,23 грн.

У висновку експерт зазначив про те, що розбіжність у сумі 3965,00 грн. (400974,35 грн. - 397009,35 грн.), в тому числі ПДВ 660,83 грн. (66829,06 грн. - 66168,23 грн.) пояснити наявними документами не виявляється можливим.

Висновки експертизи зроблені за наслідками вивчення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача (накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень).

Відповідно до висновку експерта надані на дослідження первинні бухгалтерські документи фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

Використані під час дослідження документи у повному обсязі наявні в матеріалах справи.

Частиною 5 статті 82 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована постанові або ухвалі.

Розглянувши Висновок експертизи № 28/13 від 26.04.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Відносно встановленої розбіжності у розмірі 3965,00 грн., в тому числі по ПДВ 660,83 грн. між вартістю отриманого від контрагента та використаного товару і між сумою проведеної за нього оплати, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Під час проведеної перевірки податковим органом було встановлено необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту березня 2011 року по податковій накладній, отриманій від ПП «Стар-Гоу», що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 66829,06 грн.

Такий висновок відповідача обґрунтований тим, що перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів від ПП «Стар-Гоу» покупцям. Зазначене, на думку податкового органу, свідчить про те, що правочин між ПП «Стар-Гоу» та ПАТ «Криммолоко» здійснений без мети настання реальних наслідків. Отже, цей правочин відповідно до ч.1, ч.2 ст. 215, ч.5 ст. 201 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З огляду на зазначене вище, приймаючи рішення у справі, суд виходить з того, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став встановлений перевіркою факт нікчемності правочину між позивачем та ПП «Стар-Гоу». При цьому, перевіркою обставини щодо вартості отриманого позивачем товару та проведення за нього оплати не встановлювались.

Відтак, вирішальне значення для прийняття рішення у справі має встановлення факту реальності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, або встановлення відсутності такого факту.

Проведеним експертним дослідження, яке оформлене Висновком № 28/13 від 26.04.2013 року, підтверджено реальність здійсненої між ПАТ «Кроимолоко» та ПП «Стар-Гоу» господарської операції.

Крім того, відносно висновків податкового органу щодо нікчемності даного правочину, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Стар-Гоу».

Враховуючи, відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення від 12.09.2011 року № 0001034001 є таким, що прийнято СДПІ ВПП У м. Сімферополі протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.06.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 25.06.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим від 12.09.2011 року № 0001034001.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Криммолоко» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.