Постанова № 321405, 19.12.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2006 р. Справа № 35/4-06

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу

за позовом

Відкритого акціонерного товариства

«Миронівський хлібопродукт», м. Миронівка

до

Державної податкової інспекції

у Миронівському районі Київської обл.

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.12.2005р. № 0000062301/0 та № 0000072301/0

секретар судового засідання: Свириденко І.А.

за участю представників:

позивача

Ануфрієнко О.В. дов від 30.03.2006р.

відповідача

Пасько Є.П. дов. від 9.12.2004р., Семенчук В.Ю. Березовий Є.П. дов. від 1.02.2006р. № 11

прокуратури

Матвієць В.В. посвід № 54

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.12.2006р. о 16 год. 25 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.12.2006р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством закритого типу, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт»(надалі –позивач) заявлений позов до Обухівської об’єднаної державної податкової інспекції в особі Миронівського відділення, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Миронівському районі (надалі –відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0000062301/0 від 26.12.2005р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 846 750, 00 грн. та №0000072301/0 від 26.12.2005р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 788 480, 00 грн., з яких 394 240, 00 грн. за основним платежем та 394 240, 00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач спірними податковими повідомленнями-рішеннями безпідставно зменшив йому суму бюджетного відшкодування та визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, оскільки підставою для включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту за червень 2004 року в розмірі 394 240, 00 грн. та за липень 2004 року в розмірі 846 750, 00 грн. є податкові накладні №120 від 23.06.2004р. №169 від 23.07.2004р. №171 від 26.07.2004р. №174 від 27.07.2004р. та №183 від 30.07.2004р., що відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач розрахувався за отриманий газ згідно з договорами постачання природного газу № 1068 від 21.06.2004р. та № 1263 від 21.07.2004р., які не визнавались недійсними, скасування державної реєстрації контрагента за цими договорами не спричиняє недійсності договорів та виданих ним податкових накладних, відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на податковий кредит виникло у позивача з моменту перерахування коштів на рахунок ТОВ «Лезіна-Трейд»і підтверджено отриманими податковими накладними, а тому висновок акту перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на виявлені в ході перевірки порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема відповідач вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2004 року суму податку на додану вартість в розмірі 394 240, 00 грн., перерахованого ним на рахунок ТОВ «Лезіна-Трейд»в складі оплати за одержаний в червні 2004 року природний газ за договором постачання №1068 від 21.06.2004р., а також неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за липень 2004 року суму податку на додану вартість в розмірі 846750,00 грн., сплаченого ним ТОВ «Лезіна-Трейд»в складі оплати за одержаний в липні 2004 року природний газ за договором постачання №1263 від 21.07.2004р. оскільки: в цих договорах в порушення п.4 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р., зазначено індивідуальний податковий номер не продавця - ТОВ «Лезіна-Трейд», а іншого платника податку на додану вартість; договори від імені ТОВ «Лезіна-Трейд»підписані не уповноваженою особою (Чекан С.В.), що підтверджується рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 04.08.2004р. по справі №2-3387, яким скасована державна реєстрація ТОВ «Лезіна-Трейд»та визнано недійсним протокол зборів учасників ТОВ «Лезіна-Трейд»від 26.05.2004р. про призначення Третякова О.С. на посаду директора товариства; в податкових накладних відсутні обов’язкові реквізити, а оскільки позивач всупереч підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не повідомив податковий орган про порушення постачальником порядку заповнення податкових накладних, він в червні та липні 2004 року в порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними; суми податку на додану вартість, перераховані позивачем на рахунок ТОВ «Лезіна-Трейд», не були сплачені останнім до Державного бюджету, а отже відсутні передбачені пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підстави для виникнення у позивача права на податковий кредит.

Представник прокуратури підтримав позицію податкової служби, та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні вимог.

Представником відповідача в судовому засіданні 19.12.2006р. заявлене клопотання про зупинення провадження у справі з посиланням на постанову слідчого СВ ПМ ДПА в Київській області від 09.06.2006р. про порушення кримінальної справи за фактом ухилення від сплати обов’язкових платежів службовими особами АТЗТ «Миронівський хлібопродукт», за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Дане клопотання судом відхилено з огляду на його необґрунтованість та відсутність передбачених статтею 156 КАС України для цього підстав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став акт № 883/23-1/25412361 від 16.12.2005р. про результати виїзної позапланової документальної повторної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Акціонерним товариством закритого типу «Миронівський хлібопродукт», проведеної на підставі направлень ДПА у Київській області №53 від 14.11.2005р., №55 від 21.11.2005р., №56 від 28.11.2005р. та наказу ДПА в Київській області №494 від 11.11.2005р., за результатами якої перевіряючими встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема:

завищення податкового кредиту за червень 2004 року, в результаті чого занижено чисту суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 394 240, 00 грн.;

завищення податкового кредиту за липень 2004 року, в результаті чого завищено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 846 750, 00 гривень.

Згідно з матеріалами справи податковий орган дійшов висновку про неможливість віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, оскільки:

Чекан С.В. не мав повноважень укладати від імені ТОВ «Лезіна-Трейд»договори, на які є посилання в податкових накладних, що на думку податкового органу підтверджується рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 04.08.2004р. по справі №2-3387, згідно з яким відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ «Лезіна-Трейд»від 26.05.2004р. директором товариства призначений Третяков О.С., а саме товариство реорганізоване в приватне підприємство;

у верхній лівій частині податкових накладних всупереч п.6 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., відсутні відмітки «Х».

На підставі зазначеного акту відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем винесено:

податкове повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 26.12.2005р. про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 846 750, 00 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 26.12.2005р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів в розмірі 788 480, 00 грн., з яких 394 240, 00 грн. за основним платежем та 394 240, 00 грн. штрафних санкцій.

Господарський суд визнає викладені в акті перевірки висновки помилковими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, виходячи з наступного:

21.06.2004р. між позивачем та ТОВ «Лезіна-Трейд»укладено договір постачання № 1068, відповідно до умов якого товариство зобов’язалось поставити позивачеві в червні 2004 року 7 000 000, 00 м.куб. природного газу, а позивач зобов’язався сплатити за нього 2 365 440, 00 грн., в тому числі 394 240,00 грн. ПДВ.

На підтвердження передачі природного газу в обсязі, передбаченому цим договором, сторони підписали акт прийому-передачі №251(04) від 25.06.2004р., узгоджений ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України». Позивач, в свою чергу, виконав свій обов’язок по оплаті поставленого газу та перерахував 23.06.2004р. на рахунок ТОВ «Лезіна-Трейд»2 365 440, 00 грн., в тому числі 394 240, 00 грн. ПДВ, що не заперечується відповідачем та підтверджується банківською випискою руху коштів по рахунку позивача.

21.07.2004р. між позивачем та ТОВ «Лезіна-Трейд»укладено договір постачання № 1263, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткової угоди №1 від 23.07.2004р., товариство зобов’язалось поставити позивачеві в липні 2004 року 15 000 000, 00 м.куб. природного газу, а позивач зобов’язався сплатити за нього 5 080 500, 00 грн., в тому числі 846 750, 00 грн. ПДВ.

На підтвердження передачі природного газу в обсязі, передбаченому цим договором і додатковою угодою, сторони підписали акт прийому-передачі природного газу від 31.07.2004р., а також узгоджені ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України» акти прийому-передачі №314(04) від 29.07.2004р. та №330(04) від 30.07.2004р. Позивач передбачені договором і додатковою угодою кошти відповідно до банківських виписок перерахував на рахунок ТОВ «Лезіна-Трейд»декількома платежами: 23.07.2004р. –500 000, 00 грн., 26.07.2004р. –400 000, 00 грн., 27.07.2004р. –793 500, 00 грн., 30.07.2004р. –3 387 000, 00 грн. Зазначені обставини також відповідачем не заперечуються.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 , пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа –продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов’язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7).

Згідно абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, що фіксують факти їх здійснення.

Згідно п.п.7.4.5.п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг)- актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Приписами пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна (первинний документ у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п.п.7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно абз.1 п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з пп.7.2.6 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до абз.1 пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця.

Згідно з пп.7.3.1 п.7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»7.3.1. Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти —дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої —дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) —дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи копій податкових накладних №120 від 23.06.2004р. на суму №169 від 23.07.2004р. №171 від 26.07.2004р. №174 від 27.07.2004р. та №183 від 30.07.2004р., вони видані в день зарахування коштів від позивача на банківський рахунок ТОВ «Лезіна-Трейд»та повністю відповідають вимогам п.п.7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спростовує доводи відповідача про відсутність в податкових накладних обов’язкових реквізитів.

Наведені обставини унеможливлюють висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 883/23-1/25412361 від 16.12.2005р. та запереченнях відповідача стосовно того, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту за червень та липень 2004 року суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними.

Таким чином матеріали справи свідчать, що суми податкового кредиту ВАТ «Миронівський хлібопродукт»за червень та липень 2006р. підтверджені належним чином складеними податковими накладними, які у відповідності до підпункту 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, дають право покупцю, зареєстрованому як платник податку (а саме ВАТ «Миронівський хлібопродукт»), на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість за договорами постачання природного газу №1068 від 21.06.2004р. та №1263 від 21.07.2004р.

При цьому слід зауважити, що посилання відповідача на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 04.08.2004р., яким скасована державна реєстрація ТОВ «Лезіна-Трейд», не спростовує наявності підстав для віднесення сплачених позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту з огляду на наступне:

Встановлені рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 04.08.2004р. по справі №2-3387 обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача, оскільки:

в справі № 2-3387 брали участь інші особи, тоді як відповідно до ч.1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини;

наявність або відсутність у Чекана С.В. повноважень діяти від імені ТОВ «Лезіна-Трейд»не було предметом судового розгляду у справі № 2-3387;

договори постачання природного газу №1068 від 21.06.2004р. та №1263 від 21.07.2004р. не мають ознак нікчемності та не визнані недійсними в судовому порядку.

Крім того, скасування державної реєстрації юридичної особи та її ліквідація не тягнуть за собою недійсність угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення видані за такими господарськими операціями податкові накладні.

ТОВ «Лезіна-Трейд»на момент здійснення зазначених вище господарських операцій було зареєстровано як платник податку, йому був присвоєний індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість і відповідно воно мало право на складання податкових накладних, оскільки згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідачем не надано доказів, що зазначені податкові накладні за червень та липень 2004р., згідно з якими позивач визначав суму податкового кредиту, складені неналежною особою, не зареєстрованою як платник ПДВ.

Стосовно посилань відповідача на неперерахування ТОВ «Лезіна-Трейд»одержаних від позивача сум податку на додану вартість до Державного бюджету суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п.1.3 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, а позивач не може нести відповідальність як за несплату податків ТОВ «Лезіна-Трейд», так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, за умови необізнаності щодо такої недостовірної інформації.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Таким чином, викладені в акті перевірки № 883/23-1/25412361 від 16.12.2005р. висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту в червні та липні 2004 року спростовуються встановленими у даній справі обставинами, у зв‘язку з чим спірні податкові повідомлення –рішення є таким, що не відповідають законодавству і тому підлягають визнанню недійсними.

Судові витрати (3,40 грн. судового збору) відповідно до вимог ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкове повідомлення-рішення Обухівської ОДПІ від 26.12.2005р. № 0000062301/0 та податкове повідомлення-рішення від 26.12.2005р. № 0000072301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»3,40 грн. (три гривні 40 коп.) судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Суддя Попікова О. В.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 25 грудня 2006р.