Рішення № 32138645, 25.06.2013, Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 111/1349/13-ц 2/111/395/2013

25.06.2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2013 року смт. Леніне

Ленінський районний суд АРК у складі:

головуючого судді Казацького В.В.

при секретарі Кадіровій Р.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства Щолкіно-Азов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду АР Крим із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період з 01.12.2007 року по 30.07.2012 року, мотивуючи вимоги позовної заяви тим, що відповідач є споживачем житлово-комунальної послуги з теплопостачання. Оскільки свого зобовязання по оплаті даної послуги відповідач належним чином не виконував, у нього утворилася заборгованість за оплату послуги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 5947 грн. 78 коп. За захистом своїх прав позивач звернувся до суду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з наведених в ньому підстав. Пояснила, що відповідач не оплачував за надану послугу з теплопостачання та в нього утворилася заборгованість. Також пояснила, що у спірний період відповідач до позивача із заявами про обстеження квартири та складення акту-претензії не звертався, відомостей про те, що його квартира від,єднана від мережі централізованого теплопостачання позивачу не надавав. В подальшому представник позивача в судове засідання не з,явився, був повідомлений, направив заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав частково. Пояснив, що у листопаді 2003 року він сам від,єднався від мережі централізованого опалення, про що повідомив УЖКГ м. Щолкіне, однак вони належним чином його від,єднання від мережі не зареєстрували. Також заперечує, що між ним та позивачем наявні взаємні права та обов,язки з приводу надання послуги з теплопостачання. Вважає, що позивач взагалі не має права стягувати оплату за послугу з теплопостачання. Згоден оплачувати послугу з теплопостачання з урахуванням відсутності у нього приладів опалення на підставі показів відповідного прибору обліку отриманої послуги, а не на підставі даних квартири. В подальшому в судове засідання не з,явився повторно, був повідомлений за місцем своєї реєстрації.

Суд, з урахуванням клопотання представника позивача, вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін і винести заочне рішення у справі.

Згідно ст. 197 ч. 2 ЦПК України в звязку з неявкою учасників процесу в судове засідання фіксування технічними засобами не проводилось.

Вислухавши представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали даної справи, справи №113/3055/2012 та №2-506/10, суд приходить до висновку, що вимоги позовної заяви підлягають задоволенню. Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів, в межах заявлених вимог. Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ст. 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно довідки про склад сім,ї відповідач ОСОБА_1 проживає у кв. №53 буд. №42А в м. Щолкіне, Ленінського району АРК (а.с. 8), що також підтверджується адресною довідкою на відповідача (а.с. 23). Згідно наданої КП Щолкіне-Азов довідки про стан особового рахунку (а.с. 6-7) відповідачу ОСОБА_1 на послугу з теплопостачання відкритий особовий рахунок №42А053, загальна заборгованість відповідача за споживання теплової енергії за період з 01.12.2007 року по 30.07.2012 року складає 5032 грн. 96 коп., що також підтверджується довідкою КП «Щолкіно-Азов» №575 від 26.03.2013 року (а.с. 5). Відповідно до наданого розрахунку загальна заборгованість відповідача з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період з 01.12.2007 року по 30.07.2012 року складає 5947,78 грн. (а.с. 16-20). Рішеннями Щолкінської міської ради (а.с. 34,36,38-40) було погоджено тарифи на теплову енергію, дані рішення були опубліковані в місцевих друкованих засобах масової інформації (а.с. 35,37,40 зворот). Згідно копій рішень Щолкінської міської ради (а.с.9-11,13-15) позивач призначений виконавцем послуги з теплопостачання, тобто між позивачем та відповідачем існують правовідносини по наданню послуг теплопостачання, які відповідач повинен був оплачувати. Згідно копії статуту позивача однією із функцій КП «Щолкно-Азов» є постачання теплової енергії (а.с. 75-77). Позивач є юридичною особою (а.с. 87) та має відповідну ліцензію на надання послуг з теплопостачання (а.с. 86).

Статтями 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначені обовязки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обовязком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обовязком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Сам факт відсутності письмового договору не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

Відповідно до п. 9 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМУ №1497 від 30.12.1997 року (що діяли на час від,єднання відповідача від мережі централізованого опалення у 2003 році) у разі відмови споживача від користування послугами з водо-, теплопостачання та водовідведення він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж. При цьому заборгованість за отримані послуги та витрати, пов'язані з відключенням, повинні бути відшкодовані споживачем у добровільному або судовому порядку. Пунктом 34 зазначених Правил передбачено, що споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнувати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових

приміщень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів того, що він повідомляв УЖКГ м. Щолкіне про відмову від послуги з теплопостачання та вимагав відключити його від мережі централізованого опалення, а з наданих відповідачем копій актів вбачається, що він лише повідомив УЖКГ м. Щолкіне про те, що він вже від,єднався від мережі централізованого опалення (а.с. 47-50), суд знаходить таке від,єднання від мережі централізованого опалення самовільним, оскільки воно було проведено в порушення діючого на той час законодавства.

Пунктом 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, які набрали чинності 12.08.2005 року передбачено, що відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральних органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

На підставі викладеного суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем оплати за спожиту послугу з теплопостачання за спірний період у повному обсязі без урахування його від,єднання від мережі централізованого опалення. Аналогічна правова позиція викладена у ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.07.2012 року по справі № 6-18730св12.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження неотримання ним послуги з теплопостачання у спірний період взагалі, наявності погодженого належним чином дозволу на відключення квартири від системи централізованого опалення тощо. Надані відповідачем копія акту та заява на адресу УЖКГ м. Щолкіне не є доказом наявності погодженого належним чином дозволу на відключення квартири від системи централізованого опалення (а.с. 47-50).

У той же час факт отримання відповідачем послуги підтверджується наявністю відкритого особового рахунку №42А053 на ОСОБА_1 (а.с. 6-7), наявністю реєстрації відповідача у кв. №53 буд. №42А (а.с. 23).

Статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що споживач це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а виконавець субєкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу. Відповідно до положень даного Закону споживач послуги може бути одночасно і власником житлового приміщення, а тому відповідач є споживачем послуги з теплопостачання. Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, централізоване опалення це послуга, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Згідно з пунктом 8 цих Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором. Порядок перевірки кількісних та якісних показників надання послуг встановлено п.п. 33-39 даних Правил, згідно яких споживач повинен про неякісні послуги повідомити виконавця, представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Як вбачається з довідок КП «Щолкіно-Азов» №804 від 15.04.2013 року та №1127 від 17.05.2013 року відповідач ОСОБА_1 до позивача у спірний період із заявами щодо складення актів-претензій з приводу надання неякісної послуги з теплопостачання не звертався (а.с. 51,89). Також відповідачем не надано доказів щодо невірності проведення позивачем розрахунку 3% річних та інфляції на наявну заборгованість у спірний період. Згідно наданих суду копій актів перевірки технічного стану інженерних систем житлового будинку №42А, копій актів готовності об,єкту до опалювального сезону житловий будинок №42А в м. Щолкіне був підготовлений до опалювального сезону в спірний період (а.с. 70-72, 78-80).

Згідно ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Як вбачається зі статті 24 вищевказаного Закону, своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є обовязком споживача. Стаття 25 Закону України Про теплопостачання встановлює, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Ст.ст. 525, 526 ЦК України, встановлюють недопустимість односторонньої відмови від зобовязання та необхідність виконання зобовязання належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.06.2012 року по справі №6-68цс12.

Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надану послугу з теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у спірний період є законними, базуються на договірних правовідносинах та не суперечать законодавству України.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Дане клопотання є необґрунтованим виходячи з наступного. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки. Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як встановлено судом, про порушення свого права позивач дізнався у грудні 2007 року, коли у відповідача виникла заборгованість по оплаті послуги з теплопостачання.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

11 березня 2010 року позивач звернувся до Ленінського районного суду АРК із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послугу з теплопостачання за частину спірного періоду без врахування індексу інфляції та 3% річних (а.с. 92-94). Таким чином перебіг позовної давності перервався та почав рахуватися від дня пред,явлення даного позову. Ухвалою Ленінського районного суду АРК від 04.06.2010 року даний позов було залишено без розгляду (а.с. 95).

04 вересня 2012 року позивач звернувся до Ленінського районного суду АРК із заявою про видачу судового наказу за спірний період з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а тому перебіг позовної давності знову перервався. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.03.2013 року по справі № 6-39161св12.

Таким чином трирічний строк позовної давності позивачем не пропущений, а тому клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з урахуванням положень ч.2 ст. 99 ЦПК України судовий збір, який було сплачено позивачем при зверненні до суду за даною позовною заявою та за заявою про видачу судового наказу, в загальному розмірі 229,40 грн. має бути стягнутий з відповідача на користь КП Щолкіно-Азов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 10, 11, 60, 61, 88, 96, 118, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь Комунального підприємства Щолкіно-Азов заборгованість за житлово-комунальну послугу з теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 5947 (п,ять тисяч дев,ятсот сорок сім) грн. 78 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь Комунального підприємства Щолкіно-Азов судові витрати судовий збір 229 (двісті двадцять дев,ять) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою впродовж 10 днів з моменту отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Казацький В.В.