Рішення № 32137671, 26.06.2013, Виноградівський районний суд Закарпатської області

09.04.2011 рокуський рам.Виноградів, вул. О. Кошового, 11удм. Виноградів по вулиці Олега Кошового, № 11тської області

___________________

Справа № 299/1820/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2013 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Дорда Д.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідик позивача - ОСОБА_1, останнє місце проживання якого було АДРЕСА_1. На день його смерть залишилось спадкове майно: житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 Спадкоємцем за законом в порядку ст. 1261 ЦК України на день смерті дідика повинен був бути батько позивача - ОСОБА_1, але він помер раніше за дідика ІНФОРМАЦІЯ_3, а мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Відповідно до ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі , дідові, якщо вони були живими на час відкриття спадщини. Отже, спадкоємцями на майно померлого дідика є його онуки позивач його рідна сестра ОСОБА_2 - відповідач по справі.

Дідик перебував в зареєстрованому шлюбі з бабцею ОСОБА_3 з 12.12.1963 року до 16.05.1979 року, а тому бабця не є спадкоємцем до майна померлого дідика, так як на час смерті не перебували в зареєстрованому шлюбі. Крім того, вона не претендує на частку як дружина у спільному сумісному майні подружжя. Після розірвання шлюбу в травні 1979 року не зверталась у суд на поділ майна подружжя. Взагалі не має ніяких претензій до спадкового майна дідика.

Позивач прийняв спадщину після померлого дідика ОСОБА_1 в порядку ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав в спадковому будинку з народження і до теперішнього часу, що підтверджується паспортом та витягом з будинкової книги. Відповідачка по справі його рідна сестра на спадкове майно не претендує, не заперечує проти того, що спадщина повністю перейшла позивачу у власність.

Позивач вернувся до державного нотаріуса Виноградівеької державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про спадщину за законом на спадкове майно. Однак в оформленні спадщини відмовлено по тій причині, що необхідно надати правовстановлюючий документ на будинок, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Спадковий будинок був побудований на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на правах особистої власності з числом кімнат від одної до п'яти включно від 27 грудня 1965року. Цей договір був укладений між дідиком ОСОБА_1 та Виноградівською міською радою. За життя дідика будинок не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а на померлих право власності не реєструється.

За таких обставин позивач змушений звернутись до суду із позовом про визнання права, власності на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак до суду його представник ОСОБА_5 подала письмове клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві (а.с.41).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, однак до суду подали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечують (а.с.38, 39).

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.169 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і, враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів та доказів і приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач в своїй позовній заяві, відповідачкою позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.174 ЦПК України визнання відповідачем позову прийнято судом.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (2003 р.).

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років помер дідик позивача - ОСОБА_1, останнє місце проживання якого було АДРЕСА_1 (а.с.20). На день його смерть залишилось спадкове майно: житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем за законом в порядку ст. 1261 ЦК України на день смерті ОСОБА_1 повинні бути батько позивача - ОСОБА_1, але він помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.18, 19).

Відповідно до ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якщо вони були живими на час відкриття спадщини.

Отже, спадкоємцями на майно померлого ОСОБА_1 є його онуки: позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відповідач по справі.

Спадкодавець ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 12.12.1963 року до 16.05.1979 року (а.с. 21-21зв.).

ОСОБА_3 не є спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_1 так як на час смерті не перебували в зареєстрованому шлюбі. Крім того, вона не претендує на частку як дружина у спільному сумісному майні подружжя. Після розірвання шлюбу в травні 1979 року не зверталась у суд на поділ майна подружжя. Претензій до спадкового майна не має.

Позивач прийняв спадщину після померлого ОСОБА_1 в порядку ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав в спадковому будинку з народження і до теперішнього часу, що підтверджується паспортом (а.с.9зв.).

Відповідачі по справі ОСОБА_6 на спадкове майно не претендує, не заперечує проти того, що спадщина повністю перейшла позивачу у власність.

Позивач вернувся до державного нотаріуса Виноградівеької державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про спадщину за законом на спадкове майно. Однак в оформленні спадщини відмовлено по тій причині, що необхідно надати правовстановлюючий документ на будинок, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.31).

Спадковий будинок був побудований на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на правах особистої власності з числом кімнат від одної до п'яти включно від 27 грудня 1965року. Цей договір був укладений між дідиком ОСОБА_1 та Виноградівською міською радою. За життя дідика будинок не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а на померлих право власності не реєструється (а.с.27, 28, 29-30 зв.)

Відповідно до виготовленого Виноградівським БТІ технічного паспорту (а.с.23, 24-26) та

Довідки РБТІ "Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації"за №50 від 01.03.2013 року (а.с.23) вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 будівництвом завершений (1965 року побудови), не є самочинно збудованим, будівля не є аварійною та придатна до користування і проживання, і така рахується, за ОСОБА_1 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку.

Згідно до правової позиції, викладеної у ОСОБА_7 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 27.09.2012, № 10-1387/0/4-12 "Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування", вбачається, що у відповідності до ст. 2 ЗУ від "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 1 липня 2004 року N 1952-ІУ, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення (Постанова від 13 червня 2012 р. N 6-54цс12).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, 5 серпня 1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року N 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (ОСОБА_7, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (ОСОБА_7, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідну до ст.16 ЦК України визнання права с одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від

фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі , дідові, якщо вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Крім того, у відповідності до п.5 ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд вважає, що існують обставини для визнання за позивачем права власності на вище вказане нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 60, 61, 169, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідент.код НОМЕР_1) право власності на житловий будинок з надвірними побудовами в АДРЕСА_1, в цілому.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийОСОБА_8

09.04.2011 рокум. Виноградів по вулиці Олега КошовогВ. В. Леньом.Виноградів, вул. О. Кошового, 11