Рішення № 32137424, 27.06.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.06.2013 Справа № 5021/2310/2011

за позовом: Приватного виробничо-комерційного малого підприємства

"НАСА", м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя",

м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: розпорядник майна Приватного виробничо-комерційного малого підприємства "НАСА" - арбітражний керуючий Чупрун Євген Вікторович,

про стягнення 252 000 грн. та повернення майна,

СУДДЯ ЛУГОВА Н.П.

Представники сторін:

від позивача: Литвиненко В.М., Торяник Н.О.,

від відповідача: Ватула В.І.,

третя особа: не з'явився

При секретарі судового засідання - Кириченко-Шелест А.Г.

Суть спору: позивач - Приватне виробничо-комерційне мале підприємство «НАСА», просить, з урахуванням уточнень, стягнути з відповідача - ТОВ «Керамейя», 252 000 грн. неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та зобов`язати відповідача повернути бетонозмішувальну установку ДС-50А, передану згідно договору оренди від 02.06.2010р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.10.2012 року (суддя Джепа Ю.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Керамейя» на користь ПВКМП «НАСА» 252 000 грн. неустойки, вирішено ТОВ "Керамейя" повернути Приватному виробничо-комерційному малому підприємству «НАСА» бетонозмішувальну установку ДС-50А.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року дану справу направлено на новий розгляд з вказівкою визначити фактичні правовідносини сторін поза межами договору оренди, який фактично не вступив в дію згідно його умов та на підставі встановленого правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють питання при обранні способу захисту порушеного права звернення із позовом про повернення безпідставно набутого майна з чужого незаконного володіння.

Під час нового розгляду даної справи представником позивача подано до суду заяву № 62 від 07.06.2013 року про уточнення підстав позову, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного Кодексу України у розмірі 252 000 грн. 00 коп.; зобов'язати відповідача повернути позивачу бетонозмішувальну установку ДС-50А, передану відповідачу позивачем згідно договору оренди від 02.06.2010 року; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Також представником позивача надано письмове пояснення № 71 від 21.06.2013р. щодо своєї позиції у справі з урахуванням постанови Вищого господарського суду України, якою справу направлено на новий розгляд.

У відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечує.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі, проти позову заперечував та наголосив на тому, що справа повинна розглядатися з виконанням вимог постанови Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - розпорядник майна Приватного виробничо-комерційного малого підприємства "НАСА" - арбітражний керуючий Чупрун Євген Вікторович, в судове засідання не з'явився, проте подав до суду письмове пояснення № 02-01/7/68-09 від 19.06.2013 року, відповідно до якого підтримує позицію позивача.

Також, представником позивача в судовому засіданні подано заяву про забезпечення позову № 72 від 26.06.2013 року, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову заборонивши відповідачу - ТОВ «Керамейя», та іншим будь-яким особам вчиняти дії з користування, відчуження, обтяження, передачі в користування або розпорядження іншим чином бетонозмішувальної установки ДС-50А, переданої ТОВ «Керамейя» згідно з договором оренди від 02.06.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 02.06.2010 року між ПВКМП «НАСА») та ТОВ «Керамейя» укладено договір оренди, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування бетонозмішувальну установку ДС-50А, яка належить орендодавцю на праві власності.

В п. 2.2 договору сторони домовились, що орендодавець передає установку орендарю за умови готовності орендарем прийняти установку, про що орендар зобов'язаний повідомити орендодавця. Передача установки по цьому договору оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками. В разі необхідності доукомплектації установки до належного технічного стану (придатного для використання її за цільовим призначенням), така доукомплектація здійснюється орендарем в рахунок орендної плати. Кількість та вартість запасних частин, необхідних для доукомплектації, письмово погоджується орендарем з орендодавцем.

В акті прийому-передачі від 02.06.2010 року сторони зазначили, що на момент приймання-передачі установка не комплектна та не придатна для використанням за цільовим призначенням. Зазначений акт був повернутий відповідачем 25.08.2011 року листом № 575 на адресу позивача (арк. справи 23-24, том 1), після спливу строку дії договору.

У зв'язку з тим, що бетонозмішувальна установка ДС-50А на момент приймання-передачі була не комплектна та не придатна для використання за цільовим призначенням, 30.07.2010 року відповідачем складено відомість покупних виробів, необхідних для запуску установки, яка погоджена позивачем.

Орендна плата за користування об'єктом оренди, згідно з п. 3.1 договору, становить 14 000,00 грн. на місяць.

Згідно п. 3.1. договору, нарахування орендної плати за надане право використання установки починається з моменту введення установки в експлуатацію, про що сторони складають відповідний акт, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 8.1 договору визначено, що строк оренди встановлюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі до 30.11.2010 року.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про повернення бетонозмішувальної установки ДС-50А, належної йому на праві власності та переданої відповідачу у тимчасове платне користування (оренду) згідно договору оренди від 02.06.2010р., укладеного між сторонами у справі, у зв'язку з припиненням договору, та стягнення неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення речі у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а саме з грудня 2010 року по серпень 2011 року (станом на день звернення до суду) в сумі 252 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 11112 Господарського процессуального кодексу України вказівки, що містяться у постановах касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд звертає увагу, що направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 23.03.2013 року зазначив, що при новому розгляді справи господарські суди достеменно не дослідили факт наявності у відповідача спірного майна, не вказали на фактичне виконання правовідносин в часі.

Крім того, Вищий господарський суд звертає увагу на те, що відомість від 30.07.2010р. покупних виробів, необхідних для запуску установки, загальна вартість яких складає 20117,65 грн., не є актом приймання-передачі в розумінні умов договору оренди; акт приймання-передачі робочої установки повернуто підписаним відповідачем листом № 575 тільки 25.08.2011р., тоді як згідно п.8.1 договору оренди строк оренди встановлюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі до 30.11.2010р.

Застосування норм ст. 785 ЦК України в даному випадку касаційна інстанція вважає неправомірним, як і п.3.1 договору оренди, оскільки суди не визначили фактичні правовідносини сторін поза межами договору оренди, який фактично не вступив в дію згідно його умов.

Рішення у справі № 5021/2569/2011 касаційна інстанція вважає такими, що не можуть впливати на розгляд спору в даній справі, зокрема, з огляду на предмет і підстави позовів та тому, що мотивувальна частина рішення не є рішенням в розумінні ст. 35 ГПК України.

Приймаючи до уваги зазначену вказівку суду касаційної інстанції, суд дослідив питання щодо наявності у відповідача спірного майна.

Так, факт знаходження бетонозмішувальної установки у відповідача підтверджується матеріалами справи, зокрема клопотанням відповідача від 12.07.2012 року про зупинення виконання рішення, в якому останній просить Вищий господарський суд України зупинити виконання рішення господарського суду Сумської області від 20.02.2012р. у справі № 5021/2310/2011, якими відповідача зобов'язано повернути орендоване майно. В даному клопотанні відповідач зазначає, що втрата ним бетонозмішувальної установки ДС-50А спричинить зупинення виробництва цегли, в зв'язку з чим підприємство фактично буде зупинено та не отримуючи доходи від результатів господарської діяльності вимушене буде затримувати процес виплати заробітної плати.

Про перебування спірного майна також свідчать лист ТОВ «Керамейя» № 48 від 10.02.2012р., адресований позивачу, з якого вбачається, що обладнання за договором оренди від 02.06.2010р. знаходиться у відповідача, а також лист ПАТ «Сумбуд» № 2/172 від 22.11.2012 року, адресований позивачу, з якого вбачається, що змонтована бетонозмішувальна установка залишається на території цегляного заводу ТОВ «Керамейя».

Факт наявності спірного майна у відповідача не заперечував і представник відповідача в судовому засіданні 27.06.2013 року, якому суд задавав конкретне питання, про наявність спірного майна, що зазначено в протоколі судового засідання. Крім того, представник позивача пояснила, яким чином і коли спірна установка була вивезена з території позивача.

Отже, листи позивача, відповідача та пояснення їх представників в судовому засіданні є належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд за відсутності інших письмових доказів вважає вищезазначені докази (листи та пояснення представників сторін) належним підтвердженням факту передачі, знаходження та користування спірного майна, саме у відповідача - ТОВ «Керамейя».

Щодо періоду знаходження установки у відповідача, суд заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що спірна установка знаходиться у відповідача з моменту отримання та вивезення її з території позивача, тобто з 02.06.2010 року й на момент розгляду даної справи.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, бетонозмішувальна установка була вивезена з території позивача 02.06.2010 року транспортом відповідача та фактично використовується відповідачем.

25.07.2011 ПВКМП "НАСА" направило на адресу ТОВ "Керамейя" кредиторську вимогу №172, в якій зазначило, що строк дії договору встановлений до 30.11.2010, на час направлення даної вимоги сторонами не підписано акт введення в експлуатацію, установка не повернута, безпідставно після закінчення дії договору оренди перебуває у користуванні ТОВ "Керамейя" та використовується товариством для здійснення господарської діяльності. У зв`язку з цим позивач просив відповідача підписати та повернути на його адресу: акт приймання-передачі, акт введення в експлуатацію установки, бетонозмішувальну установку та перерахувати кошти за користування установкою та пеню до 05.08.2011. Також у даній кредиторській вимозі позивач повідомляв, що має намір продати установку, а її неповернення нанесе власнику значних збитків у вигляді втраченої вигоди.

ТОВ "Керамейя" на вказану вимогу надіслало відповідь за №575 від 25.08.2011, в якій зазначено, що на момент передачі установки вона не була укомплектована та придатна до використання, тому представники відмовились підписувати акт приймання-передачі, разом з тим було складено акт з відображенням фактичного стану установки, але звернення до адміністрації ПВКМП "НАСА" стосовно підписання зазначеного акту результатів не принесло.

Пояснення представників та докази, що є в матеріалах справи, свідчать, що спірне майно було передано 02.06.2010 і відповідач був обізнаний про неукомплектованість та непридатність для використання спірного майна, тобто установка була некомплектна та непридатна для використання за цільовим призначенням.

Проте, відомість від 30.07.2010 покупних виробів, необхідних для запуску установки, загальна вартість яких складає 20117,65 грн., не є актом приймання-передачі в розумінні умов договору оренди.

Як свідчать матеріали справи, акт приймання-передачі було повернуто підписаним відповідачем лише 25.08.2011 року, тобто лише після спливу строку дії договору.

Слід зазначити, що, якщо сторони не дійшли згоди з будь-якої умови що визначається істотною, це означає, що договір як юридичний факт не відбувся.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд вважає, що між сторонами виникли відносини поза межами договору оренди, який фактично не вступив в дію з огляду на його умови.

Таким чином, обгрунтування позивачем вимог до відповідача з посиланням на норми ст. 785 Цивільного кодексу України є неправомірними.

Зазначене свідчить, що позивач для вирішення даного спору обрав невірний спосіб захисту порушеного інтересу, оскільки обраний спосіб захисту не відповідає дійсним обставинам справи.

До правовідносин, що виникли між сторонами підлягають застосуванню норми матеріального права, які регулюють питання при обранні способу захисту порушеного права звернення із позовом про повернення безпідставно набутого майна з чужого незаконного володіння.

Отже, враховуючи що обраний позивачем спосіб захисту не є таким, що відповідає обставинам справи, тому суд у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України не має правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Позивач також подав заяву про забезпечення позову № 72 від 26.06.2013 року, відповідно до якої просить суд вжити заходів до забезпечення позову заборонивши відповідачу - ТОВ «Керамейя», та іншим будь-яким особам вчиняти дії з користування, відчуження, обтяження, передачі в користування або розпорядження іншим чином бетонозмішувальної установки ДС-50А, переданої ТОВ «Керамейя» згідно з договором оренди від 02.06.2010 року.

На даний час у провадженні господарського суду Сумської області знаходиться справа № 7/68-09 про банкрутство позивача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.04.2013 року у справі № 7/68-09 (суддя Спиридонова Н.О.) накладено арешт на бетонозмішувальну установку ДС-50А (1990 року вводу в експлуатацію, інв. № 1713), яка знаходиться у фактичному володінні ТОВ «Керамейя».

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що забезпечення позову вживається з метою запобігання неможливості виконання рішення суду, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу та іншим особам вчиняти дії з користування, відчуження, обтяження, передачі в користування або розпорядження іншим чином бетонозмішувальної установки ДС-50А.

Судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. У задоволенні заяви Приватного виробничо-комерційного малого підприємства "НАСА" № 72 від 26.06.2013 року про забезпечення позову - відмовити.

Повний текст рішення складено 02.07.2013 року.

Суддя Н.П. Лугова