Рішення № 32134049, 13.06.2013, Вишгородський районний суд Київської області

13.06.2013 Справа № 363/822/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Підкурганного В.В.

при секретарі Грищенко К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Відділ Держемагенства у Вишгородському районі Київської області, Хотянівська сільська рада Вишгородського району, СТ «Побутовик», про відновлення меж та усунення перешкод в користуванні та володінні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

у березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив зобов'язати відповідачку відновити межу згідно даних земельно-кадастрової документації, яка розподіляє земельні ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 шляхом перенесення паркану.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що позивачеві належить земельна ділянка за № НОМЕР_2 у зазначеному садовому товаристві на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку, власником земельної ділянки у тому ж товаристві за № НОМЕР_1 є відповідачка ОСОБА_2

Восени 2012 року позивач звернувся до управління Держкомзему у Вишгородському районі з метою присвоєння кадастрового номера його земельної ділянки, в процесі інвентаризації земельної ділянки було встановлено, що частина паркану відповідачки розміщена на земельній ділянці позивача. Зазначені обставини також підтверджуються висновком землевпорядної експертизи.

На прохання щодо перенесення паркану відповідачка ніяк не реагує та ігнорує звернення позивача щодо потреби у відновленні меж його земельної ділянки.

Тому позивач просив зобов'язати ОСОБА_2 відновити межу між ділянками та стягнути із неї судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі та просив про його задоволення із підстав, викладених у позовній заяві. Відповідачка та її представник заперечували щодо задоволення позову, вважали його необґрунтованим та пояснили, що паркан не переміщувався з того моменту, коли позивачем було погоджено межі земельних ділянок. Представник СТ «Побутовик» позов підтримав, вважав порушеними права позивача так як і представник Відділу Держемагенства у Вишгородському районі Київської області. Представник Хотянівської сільської ради Вишгородського району до суду не з'явився, про час день та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши письмові матеріали справи, судом зазначається про наступне.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на землю ІV-КВ № 019614, зареєстрованого у встановленому законом порядку, позивачеві ОСОБА_1 належить земельна ділянка розміром 0,116 га у СТ «Побутовик» на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району. Межа ділянки, згідно акта, від «В» до «Г» проходить із земельною ділянкою ОСОБА_2 (а.с.5).

В свою чергу ОСОБА_2 є власником земельної ділянки розміром 0,091 га у тому ж товаристві, що також підтверджується актом на право власності на землю, зареєстрованим у встановленому законом порядку (а.с. 7).

Відповідно до висновку перевірки землевпорядної документації від 30 травня 2010 року встановлено, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою у СТ «Побутовик» у тому самому розмірі, який визначений к державному акті відповідачки на право власності на землю. Однак, кадастровий план земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 не відповідає конфігурації ділянки якою вона користується. Крім того, фактично ОСОБА_2 користується частиною земельної ділянки суміжного землекористувача - ОСОБА_1 (а.с. 9-11). Зазначені обставини учасниками судового засідання не заперечувалися.

Відповідно до акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 18 червня 1997 року посвідчили про відсутність спору щодо суміжних меж їх ділянок, що знаходяться у СТ «Побутовик» (а.с. 12).

З огляду на встановлені обставини судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Так, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 41 Конституції України Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

В той же час, відповідно до статі 96 ЗК України, одним із обов'язків землекористувачів є не порушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно статті 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими що ґрунтуються на вимогах закону. Крім того, позивач у відповідності до статті 60 ЦПК України надав суду належні докази які підтверджують порушення його права щодо використання частини належної йому земельної ділянки відповідачкою без законних для того підстав. Доводи позивача у судовому засіданні залишись не спростованими стороною відповідачки та її представником. Посилання на акт погодження меж земельних ділянок між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не спростовує висновку експертизи в частині користування відповідачкою земельної ділянки відповідача вже після погодження меж суміжних ділянок на території СТ «Побутовик».

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту з боку держави, а позов -задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З урахуванням того, що позивач відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судові витрати у розмірі 114 грн. 70 коп. підлягають стягненню із відповідачки ОСОБА_2 на користь держави.

На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Відділ Держемагенства у Вишгородському районі Київської області, Хотянівська сільська рада Вишгородського району, СТ «Побутовик», про відновлення меж та усунення перешкод в користуванні та володінні земельною ділянкою - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 відновити межу згідно даних земельно-кадастрової документації, яка поділяє земельні ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, шляхом перенесення паркану.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Рішення протягом 10 днів може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Суддя