Рішення № 32133019, 01.07.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/8809/12

(2/199/511/13)

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Щербини - Почтовик І.В.,

при секретарі Штонді О.О.,

за участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ-БАНК» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне Акціонерне Товариство «ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ-БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову з урахуванням уточненої позовної заяви позивач посилався на те, що 03 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк», правонаступником якого у зв'язку зі зміною є Публічне акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий банк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 26-08-2 та додаткова угода № 1 до нього, відповідно до якого відповідачу виданий споживчий кредит у сумі 36 435,00 доларів США (тридцять шість тисяч чотириста тридцять п'ять доларів США), з остаточним терміном повернення не пізніше 03 серпня 2009 року, з 03 липня 2008 року по 03 серпня 2009 року, із сплатою 15 % річних.

Згідно з умовами п.3.1 кредитного договору, позивач відкрив позичковий рахунок № 22023035100150 відповідачеві, яка отримала суму кредиту в розмірі 36 435, 00 доларів США готівкою. Таким чином, позивач свої зобов'язання по кредитному договору № 26-08-2 виконав в повному обсязі.

В забезпечення повернення кредиту відповідачем 03 липня 2008 року був укладений договір застави майнових № 73-08-2 та додаткова угода № 1 до нього на загальну суму 184 000,00 гривень. 07.08.2009 року згідно з п.4.10 договору за рахунок застави відсотки за користування кредитом та сам кредит були частково повернуті, але не в повному обсязі. Як зазначено позивачем в уточненій позовній заяві з урахуванням розрахунку заборгованості він просить розірвати укладений між ПАТ «ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» та ОСОБА_1 кредитний договір № 26-08-02 від 03.07.2008 року, з усіма його доповненнями та змінами, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 26-08-02 від 03.07.2008 року в сумі 131 000,63 гривень, та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просив його задовольнити, та заперечував проти застосування наслідків спливу позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти задоволення позову в частині розірвання Кредитного договору і заперечував проти задоволення позову в частині стягнення заборгованості, просив у цій частині відмовити та застосувати строк позовної давності, який сплинув 03.07.2012 року а до суду позивач звернувся з позовом лише 04.07.2012 року.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи містять кредитний договір № 26-08-2 від 03.07.2008 року (а.с.3-6) укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, відповідно до якого позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 36 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних з остаточним терміном повернення не пізніше 03 серпня 2009 року, з 03 липня 2008 року по 03 серпня 2009 року. Відповідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач повинен сплачувати банку відсотки за користування кредитом, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Згідно додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 26-08-2 від 03 липня 2008 року вбачається, що позивач надав ОСОБА_1 кредит на поточні потреби з лімітом кредитування у сумі 36435,00 доларів США з 03 липня 2009 року по 03 серпня 2009 року із сплатою 15 % річних (а.с.7);

Як встановлено судом, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» і відповідач ОСОБА_1 03 липня 2008 року уклали договір застави № 73-08-2 майнових прав (а.с.8-9), та додаткову угоду № 01 до договору застави № 73-08-2 від 03 липня 2008 року на загальну суму 184 000,00 гривень майнових прав (а.с.10);

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2012 року у справі призначалася почеркознавча експертиза, відповідно до Висновку експертизи № 56/57-13 від 15.04.2013 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі: «Позичальник» додаткової угоди № 01 від 03.07.2009 року до кредитного договору № 26-08-2 від 03.07.2008 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її справжньому підпису. Питання щодо підпису на Додатковій угоді №01 від.30.01 - не вирішувалося у зв'язку з відсутності оригіналу досліджуваного документа -додаткової угоди № 01 від 30.01 до договору застави № 73-08-2 від 03.07.2008 року (а.с.101-110).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як встановлено ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в разі порушення зобов'язань, згідно ч.1 ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно ж до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, а за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, зазначене регулюється нормами ч.1 ст. 1054 ЦК України.

Таким чином, з огляду на наведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, враховуючи, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили підписавши Кредитний Договір №26-08-2 від 03.07.2008 року, відповідно до п.10.1 цей Договір набирає чинності з моменту надання кредиту та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, а відповідно до п.10.5 Договору після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором - дія договору припиняється.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. ( ч.1 ст. 255 ЦК України)

За загальним правилом, відповідні дії можуть бути вчинені до закінчення остан нього дня строку. Тобто за договором позики позичальник, зобов'язаний повернути позикодавцеві грошову суму не пізніше о 23 годині 59 хвилин визначеного дня. Строк спливає в термін припинення відповідних операцій юридичними особами, щодо яких здійснюються дії. Таким терміном є встановлений у банку момент припи нення касових операцій (прийняття грошових сум), прийняття платіжних документів, тощо. Закон України від 5 квітня 2001 року N 2346-III «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» не надає визначення питанню щодо моменту виконання грошового зобов'язання у разі безготівкового перерахування грошових коштів. Лише ч. 9 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко визначає день сплати страхових внесків як день списання установою банку (установою Державного казна чейства) суми платежу з рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу Пенсійного фонду.

З огляду на зазначене, є слушними доводи представника позивача, що позивач був позбавлений можливості саме 03.07.2012 року звернутися з позовом до суду, оскільки касові операції у банку тривали до 18.00 години, і лише після припинення касових операцій стало відомо про невиконання відповідачем умов Кредитного договору, що і стало приводом для негайного звернення до суду з позовом про захист порушених прав саме 04.07.2012 року.

При визначенні розміру суми, яка підлягає стягненню, суд виходить з того, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, однак, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 ЦК України). Таким чином, необхідно розірвати укладений між ПАТ «ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ-БАНК»та ОСОБА_1 кредитний договір №26-08-2 від 03.07.2008 з усіма доповненнями та змінами, та стягнути з ОСОБА_1 в межах позовних вимог станом на 18.07.2012 року на користь ПАТ «ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №26-08-2 від 03.07.2008 в сумі 131 000.63 гривень, яка складається: заборгованість по кредиту - 87 651.24 гривень; несплачені відсотки - 43 349.39 гривень. ( Офіційний курс гривні до іноземної валюти станом на 18.07.2012 - 100 дол. США становить 799.3000 гривень).

Вирішуючи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ-БАНК» судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1 310.00 гривень.

Керуючись ст.ст.10,11, 57-60, 212-215,222, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного Акціонерного Товариства «ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ-БАНК» до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості - задовольнити.

Розірвати укладений між Публічним Акціонерним Товариством «ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ-БАНК» та ОСОБА_1 кредитний договір №26-08-2 від 03.07.2008 з усіма доповненнями та змінами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №26-08-2 від 03.07.2008 в сумі 131 000.63 гривень, яка складається: заборгованість по кредиту - 87 651.24 гривень; несплачені відсотки - 43 349.39 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ-БАНК» судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1 310.00 гривень.

Вступну та резолютивну частину рішення проголошено 18.06.2013, у повному обсязі текст рішення буде складено відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/ І.В.Щербина-Почтовик

Згідно з оригіналом:

Рішення станом на 01.07.2013 року чинності не набрало.

Голова суду І.В. Дяченко