Постанова № 32131481, 26.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 р. Справа № 804/5537/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСерьогіної О.В. при секретаріКалині В.М. за участю: представника позивача представника відповідача Жданової Г.С. Краснікової Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби, в якому просить визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322220 від 10.12.2012 року та податкове повідомлення-рішення № 0000332220 від 10.12.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 75, 78, 79, 135, 138 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 204, 215, 228, 234 Цивільного кодексу України, порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому позивач зазначає, що підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в акті перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладанні та виконанні договорів не є підставою для визнання правочину нікчемним, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим фактом доказування є рішення суду. Податкові органи при перевірці досліджували дійсність правочинів, тобто фактично контролювали дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податкові органи не уповноважені.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2013 року було відкрито провадження у справі.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".

У судове засідання з'явився представник позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.12.2012 року відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000322220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності у розмірі 304935 грн. (основний платіж - 253936 грн., штрафні санкції - 50999грн.) та форми Р № 0000332220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі105159 грн. (основний платіж -86903 грн., штрафні санкції - 18256 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі Акту від 26.11.2012 року № 177-22/2-31657751«Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Компанія Центр Автоматики», ТОВ «Союз ОПТ», ПП ТД «Тіара» за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року.

У вказаному акті зазначено, що для проведення перевірки по господарських відносинах з ТОВ «Союз ОПТ» КП «ТЖКП» було надано наступні документи: рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, обігово-сальдові відомості, журнали ордери, договори на придбання не надавались. Товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей до перевірки не надано. Згідно пояснень директора КП «ТЖКП» Мамедова Г.І.Г.о ТОВ «Союз ОПТ» здійснює поставки згідно результатів тендерних закупівель. На запит Західно-Донецької ОДПІ надано відповідь від 19.11.2012 року № 2063, в якій зазначено, що ТОВ «Союз ОПТ» не брало участь в тендерних процедурах КП «ТЖКП».КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» включило до складу податкового кредиту та до складу валових витрат вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей на підставі паперових носіїв, що не мають статусу первинних документів, оскільки враховуючи нікчемність правочинів, не підтверджують факти здійснення господарських операцій з ТОВ «Союз ОПТ». Згідно вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2012 року організована злочинна група придбала та зареєструвала ряд СПД, в т.ч. ТОВ «Компанія Центр Автоматика», ТОВ «Союз ОПТ», ПП ТД «Тіара» з метою незаконної діяльності по наданню фінансових послуг з конвертації безготівкових коштів в готівкові. Поряд з цим, матеріалами перевірки було підтверджено наявність товарно-матеріальних цінностей, які КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» використані у господарській діяльності. Фактично товарно-матеріальні цінності отримані від невстановлених осіб без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за них. Тобто, повинні бути включені до складу валового доходу як безоплатно отримані товари.КП «ТЖКП»на порушення законодавства не включено до складу валових доходів сума 388703,00 грн., віднесено до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунками у сумі 323919,16 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 178155,54 грн., до складу податкового кредиту віднесено сума ПДВ, які не підтверджені податковими накладними у розмірі 64783,84 грн. Для проведення перевірки по господарських відносинах з ТОВ «Компанія «Центр Автоматика» КП «ТЖКП» було надано наступні документи: рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, обігово-сальдові відомості, журнали ордери, договори на придбання не надавались. Товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей до перевірки не надано. По операціям придбання товарів встановлено нікчемні правочини між ТОВ «Компанія «Центр Автоматика» та КП «ТЖКП», на порушення законодавства не включено до складу валових доходів сума 56364 грн., віднесено до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунками у сумі 46970 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2 квартал в розмірі 25833,50 грн., до складу податкового кредиту віднесено сума ПДВ, яка не підтверджена податковими накладними у розмірі 8234 грн. За даними перевірки встановлено взаємовідносини КП «ТЖКП» з ПП «Торговий дім «Тіара», а саме: до перевірки надано договір купівлі-продажу № 241 від 11.01.2011 року та специфікації до договору. Відповідно до видаткових накладних підприємством отримано товарно-матеріальні цінності на суму 202796,40 грн., в т.ч. ПДВ 33799,40 грн. Товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей до перевірки не надано. По операціям придбання товарів встановлено нікчемні правочини між ПП «Торговий дім «Тіара» та КП «ТЖКП», на порушення законодавства не включено до складу валових доходів сума отриманого доходу від невстановлених осіб в сумі 202796,40 грн., віднесено до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунками у сумі 165174 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за в розмірі 49946,65 грн., завищено податковий кредит у розмірі 13885 грн. Перевіркою по операціям з придбання товарів від ТОВ «Компанія Центр Автоматика», ТОВ «Союз ОПТ», ПП ТД «Тіара» встановлено порушення: занижено валові доходи на суму 610241 грн. та завищено валові витрати на суму 370889,16 грн. та занижено доходи на суму 37622,40 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 253936 грн.; завищено податковий кредит у розмірі 86903 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 78.1. ст. 78 документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини, як те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності зі ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що невиїзна позапланова документальна перевірка позивача була проведена відповідачем у зв'язку з отриманням службової записки від 13.09.2012 року № 2899/07-5006 від ВПМ Західно-Донбаської ОДПІ, в якій зазначено про порушення КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство»податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Центр Автоматика», ТОВ «Союз ОПТ», ПП ТД «Тіара» та про наявність вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2012 року, винесеного у відношенні посадових осіб - вищевказаних контрагентів підприємства. Письмове повідомлення від 13.11. 2012 р. № 59 вих. № 28690/10/222 та копія наказу Західно-Донбаської ОДПІ від 13.11.2012 року № 874 вручені 13.11.1012 року під розписку керівнику КП «ТЖКП» Мамедову Г.Г. Вказані обставини позивачем не оспорюються.

Судом встановлено, що між ТОВ «Союз ОПТ» (Постачальник) та КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (Покупець) було укладено Договір поставки № 124п-10 від 31.05.2010 року, у відповідності з яким Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупцю труби в асортименті, кількості, в строки та по ціні, що наведені в Специфікації. Поставка Товару здійснюється Продавцем. Датою поставки вважається дата, що вказана представником Покупця на відповідних товарно-супроводжувальних документах.

27.05.2010 року між ТОВ «Союз ОПТ» (Постачальник) та КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (Покупець) було укладено Договір поставки № 121п-10, у відповідності з яким Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупцю будівельні матеріали в асортименті, кількості, в строки та по ціні, що наведені в Специфікації. Поставка Товару здійснюється Продавцем. Датою поставки вважається дата, що вказана представником Покупця на відповідних товарно-супроводжувальних документах.На виконання вказаних договорів були оформлені рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. Товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей суду позивачем не надані. На підставі вказаних документів позивачем було включено до складу податкового кредиту суму у розмірі 64783,84 грн. та до складу валових витрат вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей у сумі 323919,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Компанія «Центр Автоматика» та КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» були оформлені рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні про надання послуг та продаж будівельних матеріалів. Відповідні договори про надання послуг та купівлю-продаж товарів суду позивачем не надано. Товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей суду позивачем не надані. На підставі вказаних документів позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 46970 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ віднесено сума у розмірі 8234 грн.

11.01.2011 року між ПП «Торговий дім «Тиара» (Продавець) та КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 241, у відповідності з яким Продавець зобов'язується поставити у власність Покупцю матеріали для ремонту житлового фонду в асортименті, кількості, в строки та по ціні, що наведені в Специфікації. Поставка Товару здійснюється Продавцем. Датою поставки вважається дата, що вказана представником Покупця на відповідних товарно-супроводжувальних документах. Відповідно до видаткових накладних підприємством отримано товарно-матеріальні цінності на суму 202796,40 грн., в т.ч. ПДВ 33799,40 грн. Товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей позивачем суду до перевірки не надані.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Пунктами 11.5 - 11.7 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, що підтверджує фактичне переміщення товару від вантажовідправника вантажоодержувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, що підтверджують фактичне переміщення товару від постачальника до покупця у позивача відсутні.

Також позивачем не надано документів, що підтверджують якісні характеристики отриманого товару, які мають у нього бути в наявності, зважаючи на те, що отриманий товар не був в подальшому перепроданий, а був використаний у власному виробництві.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про непідтвердженність товарного характеру господарських операцій КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Центр Автоматика», ТОВ «Союз ОПТ», ПП ТД «Тиара»

У відповідності зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 року у кримінальній справі № 0417/1-298/2011, що набрав законної сили, встановлено, що підсудні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 скоїли ряд злочинів у складі організованої групи в період з вересня 2008 року по 31 березня 2011 року при, зокрема, наступних обставинах.

ОСОБА_12 в вересні 2008 року, маючи умисел на здійснення незаконної діяльності з надання фінансових послуг розробив план скоєння злочину. Суть цієї діяльності полягала в переведенні фінансових активів - грошових коштів, що належать третім особам з безготівкової форми у готівкову шляхом зарахування на поточний банківський рахунок спеціально зареєстрованих для такої діяльності підприємств грошових коштів по безтоварній фінансово-господарській операції з метою отримання прибутку в розмірі проценту від переведених грошових коштів в готівкову форму. З метою надання безтоварним операціям з перерахування грошових коштів ознак господарської діяльності та документального обґрунтування перерахунку сум грошових коштів складалися завідомо неправдиві первинні документи підконтрольного суб'єкта підприємництва: договори, акти приймання-передачі. У другій половині вересня 2009 року ОСОБА_7, реалізуючи спільні злочинні плани групи придбав у невстановленої особи установчі документи ТОВ «Компанія «Центр Автоматика», печатку цього підприємства, тобто встановив можливість використання рахунків цього підприємства злочинних цілях організованої групи. У другій половині грудня 2009 року ОСОБА_7, реалізуючи спільні злочинні плани групи придбав у невстановленої особи установчі документи ТОВ «Союз ОПТ», печатку цього підприємства, тобто встановив можливість використання рахунків цього підприємства злочинних цілях організованої групи. У другій половині грудня 2010 року ОСОБА_7, реалізуючи спільні злочинні плани групи придбав у невстановленої особи установчі документи ПП «ТД «Тіара», печатку цього підприємства, тобто встановив можливість використання рахунків цього підприємства злочинних цілях організованої групи. В період з 02.09.2008 року , створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Компанія «Центр Автоматика», ТОВ «Союз ОПТ», ПП «ТД «Тіара» по 31.03.2011 року - момента припинення діяльності організованої групи правоохоронними органами, організована група фіктивні підприємства для здійснення незаконної діяльності з переведення грошових коштів з безготівкової форми.

З огляду на наведений вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, суд дійшов висновку про наявність умислу у сторін спірних правочинів на укладання їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, на думку суду, є достатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати правочини, укладені КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» з ТОВ «Компанія «Центр Автоматика», ТОВ «Союз ОПТ», ПП «ТД «Тіара»нікчемними на підставі статті 228 ЦК України і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Крім цього, позивач у судовому засіданні наполягав на тому, що ним були отримані та фактично використані у власній господарській діяльності товари та послуги на загальну суму 647865,40 грн. Відповідач вказані обставини не оспорював.

У відповідності з ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У відповідності з п. 135.1., п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За таких обставин, включення відповідачем вартості товарів та послуг, отриманих позивачем від невстановлених осіб та за відсутністю доказів, що підтверджують їх оплату, до валових доходів, на думку суду, є обґрунтованим.

З огляду на викладене, оцінюючи докази, що є в матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Керуючись ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000322220, 0000332220 від 10.12.2012 року - залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 01 липня 2013 року

Суддя О.В. Серьогіна