Вирок № 32123254, 20.06.2013, Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 110/1260/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р.

Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: Шевченко О.В.

за участю секретаря - Пошивай Н.В.

прокурора Красноперекопської міжрайонної прокуратури - Шевцової Л.О.

потерпілої - ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3 - ОСОБА_4

адвоката ОСОБА_5 - ОСОБА_6

перекладача - ОСОБА_7,

розглянув у залі Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим кримінальне провадження №12013130300000324 по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Запорізьської області, Мелітопольського району, с.Терпіня, громадянина України, що має повну середню освіту, не працюючого, неодруженого, військовозобов'язанного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- Красноперекопським міським судом в 1988 р. за ст.ст.206 ч.2,140 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

- 26.03.1992 р. Кримським обласним судом за ст. 93 п. "а", "е", "ж", ст. 140 ч.3,117 ч.4, 118 ч.2, 229-6 ч.1 КК України до 15 років позбавлення волі, звільненого в 2005 р. за закінченням строку відбування покарання;

- 17.03.2006 р. Красноперекопським міськрайонним судом за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 19.08.2008 р. Краснолучським міськрайонним судом Луганської області за ст. 391 КК України, звільнений 23.01.2009р.;

- 29.04.2010 р. Красноперекопським міськрайонним судом за ст. 122 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 30.01.2013 р.,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця АР Крим, м.Красноперекопськ, громадянина України, що має повну середню освіту, не працюючого, неодруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2013 року близько 21.30 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за передньою змовою між собою, з корисливих мотивів, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, підійшли до квартири АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_2, подзвонили у двері. Після того, як ОСОБА_2 відкрила вхідні двері квартири, ОСОБА_5 реалізуючи спільний з ОСОБА_3 умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з силою смикнув частково відкриту двір та, діючи проти волі потерпілої, увірвалися в квартиру. Далі ОСОБА_3 із застосуванням фізичного насильства, яке виразилося у заподіянні чисельних ударів по голові та обличчю ОСОБА_2 проштовхав її на кухню. Продовжуючи злочинні дії та діючи узгоджено з ОСОБА_5, вимагали гроші, при цьому ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які за висновком судово-медичної експертизи №89 від 13.03.2013 р. виявлені у вигляді синців в проекції області підборіддя з переходом на верхню третину шиї, у зовнішнього кута правого ока, в лобовій області справа і на спинці носа в центрі, що за своєю тяжкістю відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не призвели до короткочасного розладу здоров'я. Знаходячись в квартирі потерпілої ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відкрито викрали майно потерпілої : сережку з металу жовтого кольору вартістю 1500 грн., каблучку з металу жовтого кольору вартістю 4000 грн., гроші в сумі 500 грн. З місця злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд. Злочинними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 завдали майнової шкоди потерпілій на загальну суму 6000 грн.

Дії обвинувачених слід кваліфікувати за ч.3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб та поєднаний з проникненням у житло.

Допитаний ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав повністю, не заперечуючи факт перебування з ОСОБА_5 у той час, що вказано в обвинувальному акті, в квартирі потерпілої. При цьому суду пояснив, що 02.02.2013 р. він зустрівся з ОСОБА_5, раніше знайомим. Вони вирішили придбати алкогольні напої та ОСОБА_5 запропонував піти до жінки за місцем її проживання м. Красноперекопськ вул. Первушина, яка з його слів, могла продати самогон. Йшли придбати спиртні напої без іншої цілі. ОСОБА_5 показав квартиру, подзвонив у двері. Потерпіла відчинила двері, і добровільно впустили їх до квартири. Перший увійшов ОСОБА_5, який із жінкою пішли до залу. Пам'ятає, що він штовхнув чи вдарив потерпілу і вона впала. Крові у потерпілій не бачив. На кухню потерпілу не виштовхував. На кухні він був один, пив спиртні напої з банки та різав ковбасу ножем. Знаходився у квартирі 15-20 хвилин. У потерпілій гроші не вимагав. Потім потерпіла та ОСОБА_5 увійшли до кухні разом, і він з ОСОБА_5 пішли. За спиртне ні він, ні ОСОБА_5 не платили, вийшли з квартири та розійшлись по домам. Наступного дня він зустрівся із ОСОБА_5, який віддав йому одну сережку, звідки вона в нього взялась - не питав. Він в свою чергу віддав цю саму сережку знайому ОСОБА_9, якому потрібні були гроші, для того щоб ОСОБА_9 здав її до ломбарду і за це отримав гроші. Як розпорядиться ОСОБА_9 грошима його не цікавило, оскільки на той час в нього в грошах потреби не було.

Допитаний ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 186 КК України визнав повністю. Пояснив суду, що 02.02.2013 року у вечері він зустрівся зі знайомим ОСОБА_3, в квартирі АДРЕСА_2, розпивали спиртні напої. Потім вони разом пішли за спиртним до ОСОБА_2, яка торгувала спиртними напоями, по дорозі з ОСОБА_3 вирішили відкрито заволодіти грошима та цінностями ОСОБА_2 Коли прийшли до її квартири, від подзвонив у дзвінок. ОСОБА_2 спитала «хто там?». Він відповів «Я, ОСОБА_5». ОСОБА_2 частково відкрила двері. Він різко смикнув за ручку двері, і вони вдвох із ОСОБА_3 увійшли у квартиру ОСОБА_2, яка їх до квартири не впускала. При цьому ОСОБА_3 став бити ОСОБА_2 Потім ОСОБА_3 і він вимагати від ОСОБА_2 гроші, взяв у руку ніж. ОСОБА_2 сказала, що віддасть і пішла з ним до кімнати, де віддала 500 грн., зняла сережки та каблучку. Все це він поклав у карман одежі. У цей моменту до кімнати різко увійшов ОСОБА_3, з силою вдарив ОСОБА_2 у підборіддя. Від цього удару вона впала на підлогу, з рота пішла кров. Він просив ОСОБА_3 не бити ОСОБА_2, вони всі разом пройшли на кухню і він виклав гроші, сережку та каблучку на стіл у кухні. ОСОБА_5 забрав гроші, сережку та каблучку і поклав їх у свій карман, після цього він з ОСОБА_3 пішли. Гроші витратили у той же день, придбали спиртні напої. Інші обставини не пам'ятає.

Не зважаючи на те, що вину ОСОБА_3 не визнав, а ОСОБА_5 визнав повністю у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.186 КК України, вина обох обвинувачених в ході судового розгляду повністю доказана, підтверджується зібраними та перевіреними по провадженню доказами, які відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- поясненнями потерпілої ОСОБА_2 (с/д від 24.04.2013 року), яка пояснила, що ОСОБА_5 знає з 2013 року і бачила його 2 рази, оскільки він проживає неподалік від її дому, його звуть сусіді «ОСОБА_5». ОСОБА_10 не знала. Відносини ніякі. Вона з 2005 року одна проживає в однокімнатній квартирі АДРЕСА_3. У під'їзді світла не має. 02.02.2013 року близько 21 год., їй подзвонили у двері. Вона подумала, що прийшла сусідка з 2-го поверху яка увечері часто заходить до неї до дому. Вона спитала «хто там?». Відповів чоловічій голос, вона подумала, що це сусід «ОСОБА_20», який також приходить інколи до неї у гості. Привідкрила ледь двері, у цей момент двері різко смикнули, вона побачила ОСОБА_5, якого знала в обличчя, він тримав двері, а незнайомий їй ОСОБА_3 першим увірвався в квартиру, відштовхнув її, замахнувшись на неї, ОСОБА_5 йшов за ним. ОСОБА_3 вдарив її один раз рукою по голові. Вона не впала, вдарилась, обперлась на стіну, а ОСОБА_3 штовхаючи її рукою в її обличчя, проштовхнув на кухню, продовжував наносити удари. Потім ОСОБА_3 з холодильника дістав ковбасу, 2 пляшки горілки. Вона вирішила заспокоїти нападників, запропонувала поїсти, нарізала ковбаси. ОСОБА_3 говорив: «Ти не знаєш хто до тебе прийшов?», демонстрував татуювання на тулубі. Намагався залякати, казав «Вона не доганяє, що від неї бажають», вдарив в тьмяну частину голови, їй стало погано, і вона втратила свідомість. Коли отямилась вона сказала: «Зараз я вам все віддам». ОСОБА_5 попросив ОСОБА_3 покласти ніж на місце і звернувся до неї сказав : «Давай табло!». Ці слова ОСОБА_3 чув. Вона зрозуміла, що вони разом, і боячись на своє життя вирішила, що найкращим віддати гроші, вона пішли до кімнати, ОСОБА_5 пішов за нею. ОСОБА_3 залишився у кухні. У залі вона дістала гроші 500 грн., ОСОБА_5 сказав, що це мало, найкращим буде віддати ще щось, оскільки це дуже погана людина, і вона зняла з себе каблучку, сережки з металу жовтого кольору та віддала ОСОБА_5, він поклав собі в карман. ОСОБА_3 цього не бачив та увірвавшись до кімнати вдарив її у підборіддя, від удару вона вдарилась о стіну, з рота пішла кров. Вона сказала ОСОБА_5, щоб він попросив ОСОБА_3 не бити її. ОСОБА_5 просив не бити потерпілу. В цей час на її мобільний телефон «Нокіа» від сусідки стали надходити дзвінки, вона звернулась до нападників з проханням йти з квартири. Вони всі пройшли до кухні, де ОСОБА_5 виклав на стіл гроші, сережки та каблучку. ОСОБА_5 забрав зі столу гроші, сережку та каблучку. ОСОБА_5 забрав із собою одну пляшку горілки і ковбасу. До міліції вона відразу не звернулась, оскільки боялась. Лікувалась у лікарні стаціонарно один місяць за власний рахунок. ОСОБА_5 відшкодував їй матеріальну шкоду у розмірі 8000 грн. ОСОБА_3 нічого їй не відшкодував. Одну сережку, каблучку не повернули. Просить призначити ОСОБА_3 сурове покарання, ОСОБА_5 - не пов'язане із позбавленням волі.

Суд приймає до уваги показання потерпілої, як такі, що дані у порядку ст. 95 КПК України.

- поясненнями свідка ОСОБА_11 (с/з від 18.05.2013 року). Вона працює у ломбарді продавцем. 05.02.2013 року до неї на роботу прийшли працівники міліції і виявили договір №1 «Про надання ломбардного фінансового кредиту № 5.13.02.04.9 від 05.02.2013 року час 11.29.42, укладеного між ОСОБА_9 та 5-им відокремленим підрозділом повного товариства «Ломбард» Максимум» в особі ОСОБА_11 на одну золоту сережку. Сережку їй було здано у ломбард, хто саме здав сережку не пам'ятає. У подальшому ОСОБА_2 впізнала свою сережку.

- поясненнями свідка ОСОБА_12 (с/з 18.05.2013 року). Знає потерпілу як сусідку яка проживає поверхом вище. З обвинуваченими не знайома. 02.02.2013 року увечері була вдома. Почула поверхом вище у залі грохот, подумала що щось крупне впало, подзвонила декілька разів на телефон ОСОБА_2, проте її дзвінок постійно зкидували. Вона вийшла на балкон у квартирі ОСОБА_2 горіло світло, почула два чоловічих голоси, які спілкувались між собою у її квартирі. Зміст розмови між чоловіками, які знаходились у квартирі ОСОБА_2 не чула. Голос ОСОБА_2 не чула. Шум та голоси чоловіків у квартирі потерпілої чула на протязі 1 години. Проте до ОСОБА_2 вона не підіймалась, у міліцію не дзвонила. О 02 год. ОСОБА_2 прийшла до неї на розповіла про те, що трапилось. ОСОБА_2 була сильно побита. Вона чула як уходили гості ОСОБА_2, проте не чула про що вони говорили між собою. ОСОБА_2 говорила, що знала одного з осіб який на неї нападав.

- поясненнями свідка ОСОБА_9 (с/з 18.05.2013 року). Знає ОСОБА_3. Відносини приятельські. ОСОБА_5 знає жителя м.Красноперекопськ. ОСОБА_2 не знає. У лютому 2013 року зустрівся з ОСОБА_3, який погано себе почував, і який попросив продати одну маленьку сережку із камінцем. Він узяв у ОСОБА_3 цю сережку, і здав її до ломбарду за договором. Йому дали 200 грн. і він пішов до ОСОБА_3, і разом пішли придбати спирте за ці гроші, потім вони розталися. Його не інтересувало відкіля у ОСОБА_3 була одна сережка і чому він попросив його продати її. Він ОСОБА_3 не говорив про те, що йому потрібні гроші. Він не потребував додаткових грошей. Коли він здавав сережку у ломбард там також був ОСОБА_13.

- поясненнями свідка ОСОБА_14 (с/з 18.05.2013 року), сестри ОСОБА_3, ОСОБА_5 знає візуально. Потерпілу ОСОБА_2 не знає. Пояснила, що брат ОСОБА_3 проживав з нею та матір'ю. Нікуди не уходив, постійно був вдома. ОСОБА_3 один раз приходив до дому у сильному алкогольному сп'янінні, це було десь о 20.00 год. у лютому 2013 року. Потім в квартирі з'явилась сережка - це було у неділю. Вона спитала у ОСОБА_3 відкіля сережка, він відповів «А я пам'ятаю?. Мені її дали». Затримали ОСОБА_3 у понеділок. Сережки вже не було. Її чоловік ОСОБА_15 винен був їй 2000 грн. Цю суму він віддав ОСОБА_3, 500 грн. з цієї сумі вона забрала собі, а 1500 грн. вона надала у борг ОСОБА_3 без визначення строку повернення.

- поясненнями свідка ОСОБА_16 (с/з від 18.05.2013 року), яка ОСОБА_3 не знає. ОСОБА_5 є батьком їх спільної дитини, проживають разом тривалий час у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. Потерпілу ОСОБА_2 не знає. 02.02.2013 року ОСОБА_3 прийшов до них у гості, з ОСОБА_5 ОСОБА_3 сиділи на кухні та розпивали спиртні напої, розмовляли. Потім у вечері зібрались та пішли. Через деякий час прийшли та знов уйшли, чому - вона не питала. Потім ОСОБА_5 прийшов пізно ніччю, нічого не розказував, гроші не показував, вранці 03.02.2013 р. в їх квартирі трапився пожар.

- заявою від 05.02.2013 року ОСОБА_2 про скоєне відносно неї правопорушення із проханням прийняти заходи до невстановлених осіб, які з її квартири відкрито викрали перстень золотий вагою 8 гр., серги золоті вартістю 1500 грн., гроші у сумі 500 грн. та завдали їй тілесні ушкодження (а.с.7 т.1)

- висновком судово-медичної експертизи №89 від 05.02-07.02.2013 року у ОСОБА_2 виявлено пошкодження: кровопідтьоки в проекції підборідний області з переходом на верхню третину шиї, у зовнішнього кута правого ока, в лобовій області справа, на спинці носа в центрі. Не виключено виникнення ушкоджень 04.02.2013 року. Зазначені ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою діючою поверхнею, або при падінні і ударі о такі. Дані пошкодження не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я і відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р. п 2.3.1. «б». Враховуючи локалізацію, кількість пошкоджень, можна припустити, що кількість травматичних впливів не менше 3. Діагноз: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховується у зв'язку з наявністю хронічних супутніх захворювань (астено-невротичний синдром, вертеброгенна люмбалія, хронічна недостатність мозкового кровообігу, явища вестібулопатії), (а.с.43-44 т.1)

- протоколом огляду місця події від 05.02.2013 року із застосування фотоапарату «Olimpus 470», проведеного за згодою власника квартири ОСОБА_2. Згідно з яким під час огляду виявлено та вилучено 4 оттиску пальців рук на ЛТ-48, пляшка вина «Кагор Євпаторія», ніж з металевим лезом із дерев'яною ручкою, все опечатано у присутності понятих пакет №0186118 (а.с.9-15)

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 05.02.2013 року згідно з яким ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_3 та ОСОБА_5 які осіб, які вчинили відносно неї кримінальне правопорушення. При цьому ОСОБА_5 який під час знаходження у її квартирі не завдавав їй тілесних ушкоджень, і напроти перешкоджав по можливості ОСОБА_3 бити та скинути ОСОБА_2 з балкону. (а.с. 67-69, 70-72).

- постановою про визнання і залучення до провадження речового доказу від 05.02.2013 року кухонного ножа (а.с.80)

- висновком судово-дактилоскопічної експертизи від 12.02.2013 року №13 два сліди пальців рук, які вилучені при огляді місця події які було в ході огляду квартири АДРЕСА_3 (сліди пальців рук на відрізках №1 та №4 таблиці, вилучені з поверхні пляшки вина «Кагор», що знаходилася на мебельній стінці в житловій кімнаті придатні для ідентифікації по них особи. Інші сліди на чотирьох відрізках липкої стрічки таблиці до протоколу ОМП, вилучений в ході огляді квартири АДРЕСА_3, не придатні для ідентифікації по них особи. Слід пальця руки на відрізку стрічки №1 таблиці до протоколу ОМП, вилучений в ході огляду квартири АДРЕСА_3 з поверхні пляшки вина «Кагор», що знаходилась на мебельній стінці в житловій кімнаті, залишений великим пальцем лівої ріки ОСОБА_5. Сліди пальця руки на відрізку стрічки №4 таблиці до протоколу ОМП вилучений в ході огляду квартири АДРЕСА_3 з поверхні пляшки «Кагор» залишений не ОСОБА_5 та не ОСОБА_3, а іншою особою. (а.с. 138-142 т.1)

- протоколом одночасного допиту від 11.03.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, в ході якого ОСОБА_2 підтвердила обставини вечора 02.02.2013 року щодо скоєння відносно неї грабежу ОСОБА_5 та ОСОБА_3, завдання їй тілесних ушкоджень ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_5 підтвердив зазначені ОСОБА_2 показання (а.с. 146-148 т.1).

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю доведена.

Суд вважає, що знайшла своє підтвердження така кваліфікуюча ознака як проникнення до житла. Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Судом встановлено, ОСОБА_3 та ОСОБА_5. йшли до квартири ОСОБА_2 придбати спиртне не маючи грошів. І як пояснив ОСОБА_3 у судовому засідання, придбати спиртне як прийдеться, тобто обвинувачені йшли до ОСОБА_2 розуміючи, що будуть скоювати правопорушення. ОСОБА_5 у судовому засіданні 18.06.2013 року пояснив, що умисел на скоєння даного правопорушення в них виник на вулиці, коли вони йшли до ОСОБА_2. Крім того встановлено, що ОСОБА_2 хоча і привідкрила двері свої квартири, проте до квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не запрошували, ніхто з цих осіб не питав її про можливість пройти до квартири. Так ОСОБА_5 тримав двері руками, а ОСОБА_3 відштовхнувши власницю квартири ОСОБА_2 пройшов у квартиру, тобто мале місце подолання перешкод з боку ОСОБА_2

Суд вважає, що знайшла своє підтвердження кваліфікуюча ознака поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 2.02.2013 року заподіяні тілесні ушкодження, які підтверджені висновком судово-медичної експертизи №89 від 13.03.2013 року, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не призвели короткочасного розгляду здоров'я.

Суд вважає, що також знайшла своє підтвердження кваліфікуюча ознака вчинення правопорушення за попередньою змовою групою осіб. Злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Встановлено, що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було спільні та узгодженні, і потерпіла ОСОБА_2 сприймала обвинувачених як спільно діючих осіб, які прийшли до неї щоб забрати в неї належне їй майно. В судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що вони доповились про скоєне данного правопорушення поки йшли до ОСОБА_2

Суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_3, що він 02.02.2013 року разом із ОСОБА_5 не вчиняли кримінальне правопорушення - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_2, вчинений за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 та поєднаний з проникненням у житло, що належить потерпілій ОСОБА_2 і, що вони йшли до ОСОБА_2 щоб придбати в неї спиртні напої. Так ці пояснення повністю спростовуються поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які є логічними та послідовними, узгоджуються між собою. Крім того пояснення ОСОБА_3 також спростовуються іншими доказами по справі, які добуті відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України.

Довід ОСОБА_3, що в нього 02.02.2013 року у вечері були гроші, а тому він не потребував додаткових грошів, і не мав умислу вчиняти грабіж, не спростовуються той факт, що 02.02.2013 року мале місце скоєння кримінального правопорушення відносно ОСОБА_2 при встановлених судом обставинах.

Суд критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_14, що її брат ОСОБА_3 весь час був дома, нікуда не виходив, та мав гроші. Так ОСОБА_14 являється сестрою ОСОБА_3, тобто є близькою людиною яка бажає допомогти ОСОБА_3 уникнути відповідальності за скоєне, а не встановити істину у справі.

Суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_3, що він ОСОБА_9 віддав сережку жовтого кольору безкоштовно і ОСОБА_18 йому гроші за цю сережку не віддав, і приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_9 в цій частині, які ним дані у судовому засіданні, що саме ОСОБА_3 попросив його здати сережку у ломбард, оскільки ОСОБА_3 було погано. Він узяв цю сережку і здав до ломбарду, отримав гроші і вони разом із ОСОБА_3 пішли та купили спиртне, яке разом випили. Так у суду не має підстав ставити під сумність і не довіряти поясненням свідка ОСОБА_9, оскільки ці пояснення ним дані добровільно, вони є логічними та повністю згоджуються з іншими доказами по справі, а саме поясненнями свідка ОСОБА_11

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 95 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судом не прийнято до уваги протоколом огляду місця події від 05.02.2013 року із застосуванням фотоапарату «Olimpus 470 (а.с.62-65), договір №1 «Про надання ломбардного фінансового кредиту №5.13.02.04.9 від 0.02.2013 року час 11.29.42 укладеного між ОСОБА_9 та 5-им відокремленим підрозділом повного товариства «Ломбард» Максимуму» в особі ОСОБА_19 (а.с.73), оскільки цей докази здобуті із порушенням порядку їх отримання. ОСОБА_11 яка надала дозвіл працівникам міліціх увійти у приміщення, не власником цього приміщення.

Тому оскільки цей доказ судом не прийнятий, тому протокол огляду предмету від 5.02.2013 року сережки з металу жовтого кольору, у вигляді хрестика із горизонтальною полоскою якої вкрита сріблом із камінцями білого кольору (а.с.75), постанова про визнання і залучення до справи речових доказів від 5.02.2013 року сережки з металу жовтого кольору, у вигляді хрестика горизонтальна полоска якої вкрита сріблом із камінцями білого кольору (а.с.76), протокол про пред'явлення речі для впізнання від 06.02.2013 року (а.с.77-78) судом також не приймаються.

Суд при ухваленні вироку не приймає до уваги пояснення які дані потерпілою та свідками під час досудового розслідування, оскільки згідно з ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Проте суд не вбачає підстав для ухвалення виправдувального вироку відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5. по ч.3 ст. 186 КК України.

Підстав для виключення з обвинувачення кваліфікуючої ознаки проникнення до житла не має.

Підстав для застосування до ОСОБА_5 ст. 69 КК України не має.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При визначені покарання ОСОБА_3, суд враховує тяжкість скоєного злочину, яке відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого - ОСОБА_3 який характеризується незадовільно за місцем проживання, раніш неодноразово судимий, скоїв кримінальне правопорушення у період ряду не знятих судимостів, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не знаходиться.

Згідно з актом судово-психіатричної експертизи №198 від 20.03-22.03.2013 року ОСОБА_3 яким-небудь психічним захворюванням (тяжким психічним розладом) не страждає та міг у період інкримінованого йому діяння усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 у період інкримінованого йому діяння у стані тимчасового розладу псих зичної діяльності не знаходився та міг усвідомлювати свої дії та керувати ним. ОСОБА_3 не являється психічним хворим та у застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує. (а.с. 193-194)

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого судом згідно зі ст. 66 КК України не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого згідно зі ст. 67 КК України суд визнає скоєння правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням викладеного, характеристики обвинуваченого, думки потерпілої ОСОБА_2 яка просила призначити покарання яке пов'язане із позбавленням волі, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

При визначені покарання ОСОБА_5 суд враховує тяжкість скоєного злочину, яке відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого - ОСОБА_5, який посередньо характеризується за місцем проживання, раніш не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікаря психіатра не знаходиться.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає згідно з ч.1 ст. 66 КК України щире каяття, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, активне сприяння розкриттю злочину.

Також згідно з ч.2 ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючим обставиною те, що на утриманні ОСОБА_5 знаходиться малолітня дитина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6,, яка проживає разом з ним та його співмешканкою ОСОБА_16 і ці особи знаходяться на утриманні ОСОБА_5.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 67 КК України суд визнає скоєння правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням викладеного, характеристики обвинуваченого, думки потерпілої ОСОБА_2 яка просила не позбавляти ОСОБА_5 свободи, із врахуванням того, що на утриманні ОСОБА_5 є одна малолітня дитина, те, що ОСОБА_5 потерпілій добровільно відшкодовано матеріальну та моральну шкоду, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

При цьому, приймаючи до уваги наявність по справі сукупності пом'якшуючих покарання обставин, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_5 ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому достатній іспитовий строк та поклавши на нього передбачені ст.76 КК України обов'язки.

Призначаючи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зазначені вищі покарання, суд виходить із того, що ці покарання є достатніми для виправлення обвинувачених, їх перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає їх особам, ролям у скоєному, та є достатнім для досягнення, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.

Суд вважає необхідним залишити обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити міру запобіжного заходу - особисте зобов'язання.

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, а саме витрати за проведення експертизи (а.с. 3 т.1 ) у сумі 196 грн. підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 солідарно.

Клопотань осіб відповідно до ст.125 КПК України щодо визначення обсягу процесуальних витрат по справі не надходило, у зв'язку із чим, вказані судові витрати підлягають стягненню з обвинувачених згідно ч.2 ст.124 КПК України солідарно на користь держави.

Згідно з ч.6 ст.376 КПК України копію вироку слід негайне після його проголошення вручити учасникам процесу.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 394, 395 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді 7 (семі) років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з 05 лютого 2013 р.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередню: тримання під вартою.

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням в 3 роки.

Згідно зі ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню - особисте зобов'язання.

Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання строк знаходження під вартою з 05.02.2013 року до 18.05.2013 року.

Речові докази: - кухонний ніж, одну сережку з металу жовтого кольору із камінцем залишити у розпорядженні власника ОСОБА_2

- Договір №1 «Про надання ломбардного фінансового кредиту №5.13.02.04.9 від 0.02.2013 року час 11.29.42 укладеного між ОСОБА_9 та 5-им відокремленим підрозділом повного товариства «Ломбард» Максимуму» в особі ОСОБА_19, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12013130300000324 зберігати при провадженні.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця Запорізьської області Мелітопольського району с.Терпіня, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця м.Красноперекопськ, в доход держави (державний бюджет: код ЄДРПОУ 38040558, р/р 311114115700002, МФО 824026, банк одержувач УДКСУ в м.Сімферополі АР Крим (м.Сімферополь) 26060300 судові витрати за проведення судової експертизи у сумі 196 грн..

На вирок може бути подана апеляційна скарга, у порядку передбаченому ст. ст. 394-395 КПК України, до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим, протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженими в той же строк з дня вручення їм копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченим, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя: О. В. Шевченко