Рішення № 32120993, 12.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7285/13 12.06.13

За позовом: Фізичної особи-підприємця Охрамович Любов Михайлівни

до: Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ"

про: стягнення 196.381,57 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Охрамович Л.М. (паспорт серії СО № 681961, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України 26.06.2001);

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору поставки від 13.04.2012 року № 03, фізичною особою-підприємцем Охрамович Любов Михайлівною поставлено, а підприємством з іноземною інвестицією у формі товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" отримано товар загальною вартістю 212.208,46 грн., проте оплачено останнім на користь позивача лише частково в сумі 35.000,00 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивачем заявлені позовні вимоги до відповідача про стягнення з останнього розміру заборгованості за отриманий ним товар в розмірі 196.381,57 грн. та 19.173,11 грн. - пені.

Крім того, позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належить відповідачу.

Від відповідача до суду надійшов відзив, яким останній позовні вимоги відхилив частково, а саме в частині пені, оскільки зазначена штрафна санкція розрахована позивачем із порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/7285/13.

Відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується, у свою чергу, наявними в матеріалах даної справи повідомленнями поштового зв'язку про вручення останньому поштових відправлень.

Повноважний представник відповідача у судові засідання не з'явився.

У судовому засіданні 12.06.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між фізичною особою-підприємцем Охрамович Любов Михайлівною, як постачальником, (далі - позивач) та підприємством з іноземною інвестицією у формі товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 13.04.2012 № 3, за умовами якого позивач продає, а відповідач купує товар згідно накладним (п. 2 Договору).

Згідно п. 3 Договору кількість одиниць та номенклатура товару вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 6 Договору визначено, що відповідач сплачує повну вартість товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після дати поставки.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 212.208,46грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується наступними видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах даної справи: від 17.04.2012 № 3, від 30.05.2012 № 4, від 15.06.2012 № 5, від 11.07.2012 № 6. Зазначені видаткові накладні з боку відповідача підписані уповноваженими останнім особами на отримання товарно-матеріальних цінностей. Належним чином засвідчені копії довіреностей, виданих відповідачем особам на отримання товарно-матеріальних за вказаними накладними, містяться в матеріалах справи.

Відповідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, в порушення прав позивача та умов Договору, в строк встановлений пунктом 6 за отриманий ним товар розрахувався із позивачем лише частково, а саме оплативши частково товар отриманий згідно видаткової накладної від 17.04.2012 № 3 у сумі 35.000,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи засвідчена копія банківської виписки з розрахункового рахунку позивача за 14.06.2012.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за Договором у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 177.208,46 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем заборгованості, сторонами спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачами не спростований, а відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 177.208,46 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Беручи до уваги той факт, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно до пункту 10.1 Договору при невиконанні відповідачем вимог встановлених пунктом 6 Договору, позивач має право вимагати сплатити відповідачем штрафних санкцій: пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/98. Розмір пені визначається від затриманої суми, за кожний день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В той же час, відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд, дослідивши розрахунок пені, визнав його арифметично невірним, оскільки строк нарахувань зазначеної санкції виходить за межі строку встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 13.826,21 грн., за наступним розрахунком суду:

Видаткова накладнаСума заборгованості (грн.)Період простроченняКількість днівРозмір подвійної облікової ставки НБУ (з 23.03.2012 - 7,50 %)Сума пені (грн.)від 17.04.2012 № 365.853,40з 18.05.2012 по 13.06.20122715 %728.7114.06.2012 - часткова оплата товару у сумі 35.000,00 грн.30.853,40з 14.06.2012 по 18.11.201215815 %1.997.88від 30.05.2012 № 454.622,90з 01.07.2012 по 01.01.201318515 %4.144.52від 15.06.2012 № 518.028,30з 16.07.2012 по 16.01.201318515 %1.366.90від 11.07.2012 № 673.703,86з 13.08.2012 по 13.02.201318515 %5588.20 Всього: 13.826,21 грн.

Отже, з огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач, водночас, в прохальній частині позову просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачу.

Розглянувши згадану вище заяву позивача, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Абзацом 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач заяву про вжиття заходів до забезпечення позову жодним чином не обґрунтував, належних доказів не навів та суду не надав, а відтак, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення згаданої заяви позивача та не визнає за необхідне накладати арешт на грошові кошти відповідача.

Оскільки заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову судом відхилена, тому підстави для покладання судового збору за подання до господарського суду зазначеної заяви на відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" (03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б; код ЄДРПОУ 21568905, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Фізичної особи-підприємця Охрамович Любов Михайлівни (02091, м. Київ, вул. Харьковське шосе, буд. 148 кв. 181; ідентифікаційний номер 2231320088, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 177.208,46 (сто сімдесят сім двісті вісім) грн. 46 коп. - основного боргу; 13.826,21 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 21 коп. - пені; 3.820,69 (три тисячі вісімсот двадцять) грн. 69 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2013 року.

Суддя С.В. Балац