Ухвала суду № 32120590, 20.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/624/13-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н.М. Провадження № 22-ц/780/3039/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.Категорія 4 20.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

20 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Мережко М.В.

Суддів:, Данілова О.М., Касьяненко Л.І,,

При секретарі: Черненко І.Ю.

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Броварське бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним рішення та зобов»язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року позивач ОСОБА_4 звернулася в суд із зазначеним позовом до КП «Броварське БТІ» про визнання незаконним рішення та зобов»язання вчинити дії.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2013 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до КП «Броварське БТІ» про визнання незаконним рішення та зобов»язання вчинити дії закрито.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2013 року скасувати та постановити нову ухвалу з цього питання, з підстав порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до п. 1ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п.п. 1-3, 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 „Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

На думку позивача її позбавлено права власності, на підставі рішення, яке не набрало законної сили.

Як видно із тексту позовної заяви управлінські дії КП «Броварське БТІ» - суб'єкт владних повноважень спрямований на припинення цивільних прав ОСОБА_4, від так це спір про право цивільне, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Згідно із ч. 2 ст. 151 ЦПК України У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення про задоволення вимог по даній справі ОСОБА_4 суду апеляційної інстанції не надала. Крім того, зазначала, що нею подана до КП «Броварське БТІ», аналогічна заява про вжиття заходів забезпечення позову, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в порядку ст. 312 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 311 ЦПК України у зв'язку з порушення судом норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2013 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Клопотання ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на відчуження квартири АДРЕСА_1 - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: