Ухвала суду № 32119854, 15.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 2а-13361/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 2а-13361/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХоДоС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0006272305, № 0006282305 від 01.08.2012 р. у повному обсязі.

28 лютого 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення № 0006272305, № 0006282305 від 01.08.2012 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом першої інстанції пп.14.1.27 п. 14.1, пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХоДоС" є юридичною особою, зареєстровано у виконкомі Харківської міської ради 16.06.07 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 1480 120 0000 000431, перебуває на податковому обліку в ДПІ Дзержинського району м. Харкова.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р.

13.07.2012 року за результатами перевірки складено акт №2753/2305/32565796, яким встановлено порушення позивачем:

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 15226,0 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року у сумі 15226,0 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-УІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 464333,0 грн., в тому числі у квітні 2011 року на суму 115000,0 грн., у червні 2011 року на суму 190000,0 грн., у серпні 2011 року на суму 159333,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 2753/2305/32565796, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0006272305 від 01.08.2012 р., яким ТОВ "ХоДоС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 14237,0 грн.;

- № 0006282305 від 01.08.2012 р., яким ТОВ "ХоДоС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 504167,25 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 464333,0 грн., штрафні санкції у розмірі 39834,25 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "Сучасні Системи" укладено Договір про надання послуг № б/н від 01.06.2011 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 за червень 2011 р., актом прийняття виконаних будівельних робіт №1 типової форми № КБ-2в за червень 2011 р., податковою накладною № 3003 від 30.06.2011 р., платіжними дорученнями № 2521, № 2522, №2523, №2524, №2525, №2526 від 17.10.2011 р., №1700 від 15.07.2011 р., №1852 від 01.08.2011 р., №2407, №2423, №2424, №2425 від 05.10.2011 р.

01.08.2011 р. між ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "ГЕОТЕХКОМПЛЕКТ" укладено договір про надання послуг № б/н, а саме: збір інформації про корпоративну мережу з метою виявлення її уразливості. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актом приймання наданих послуг № б/н від 31.08.2011 р., податковою накладною № 92 від 31.08.2011 р., платіжними дорученнями №2429 від 06.10.2011 р., №2667, №2668, №2669, №2670 від 02.11.2011 р.

Також, між ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "ГЕОТЕХКОМПЛЕКТ" укладено договір про надання послуг № б/н від 01.08.2011 р., а саме: організації продажу продукту готелю «Аврора» через веб - сайт. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актом приймання наданих послуг № б/н від 31.08.2011 р., податковою накладною № 88 від 31.08.2011 р., платіжними дорученнями №2671 від 02.11.2011 р., №2906, №2907, №2908, №2909, №2910, №2911 від 29.11.2011 р.

Як було правомірно зазначено судом першої інстанції, податковим органом в акті перевірки містяться посилання лише на один договір, що стосується організації продажу продукту готелю «Аврора» через веб-сайт, хоча сума податкового кредиту розрахована по двом вищевказаним договорам.

05.08.2011 р. між ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "Контелл" укладено договір про надання послуг № б/н від , предметом якого є укладання килимового покриття в готелі «Аврора» та договір купівлі-продажу товару №б/н від 01.08.2011 р. Договори підписані обома сторонами та завірені печатками, фактичне виконання договорів підтверджується: видатковими накладними №05/08 від 05.08.2011 р., №09/08 від 09.08.2011 р., податковими накладними №21 від 08.08.2011 р., №13 від 05.08.2011 р., №27 від 09.08.2011 р., актом виконаних робіт № б/н від 08.08.2011 р., прибуткового ордеру №09/08 від 09.08.2011 р., подорожним листом службового легкового автомобіля від 09.08.2011 р., платіжними дорученнями №2428 від 06.10.2011 р., №2527, №2533 від 17.10.2011 р., №2912, № 2913 від 29.11.2011, №261, № 262, №263 від 08.02.2012 р.

18.04.2011 р. між ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "Соф-Тек" укладений договір купівлі-продажу №18/4 від Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками. В межах вказаного правочину були проведені господарські операції з купівлі - продажу штор, які оформлені: видатковою накладною №1803 від 18.04.2011 р., податковою накладною №1803 від 18.04.2011 р., оборотною відомістю по рахунку №152 з 01.04.11 по 03.04.11, прибутковим ордером №4-18-9 від 18.04.2011 р., подорожним листом службового легкового автомобіля від 15.04.2011 р., платіжними дорученнями №1122 від 10.05.2011 р., № 1130 від 11.05.2011 р., № 1346 від 07.06.2011 р., №1415 від 17.06.2011 р.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

Таким чином, висновок податкового органу в акті перевірки про невідповідність первинних документів по вищезазначеним господарським операціям вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, колегія суддів вважає помилковим.

Разом із тим, податковим органом під час проведення перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Сучасні Системи", ТОВ "Геотехкомплект", ТОВ "Контелл".

Як вбачається з акту перевірки №2753/2305/32565796 від 13.07.2012 р., податковий орган, роблячи висновок про порушення ТОВ "ХоДоС" порядку формування податкового кредиту з ТОВ "Сучасні Системи" та з ТОВ "ГЕОТЕХКОМПЛЕКТ" посилається на те, що фахівцями відділу податкової міліції ДПС у Дзержинському районі м. Харкова 27.12.2011 р. здійснено відрядження до м. Києва, де було проведено опитування керівника ТОВ "Сучасні Системи" - ОСОБА_1, який надав пояснення щодо непричетності до здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ "ХоДоС", підприємство та посадові особи не знайомі , документи не підписувались, послуги з ремонту не здійснювались, та керівника ТОВ "ГЕОТЕХКОМПЛЕКТ" ОСОБА_2, який повідомив, що послуг інформатизації на адресу ТОВ "ХоДоС" не здійснював.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, зауважень щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні, чим спростовуються висновки податкового органу про порушення ТОВ "ХоДоС" порядку формування податкового кредиту з ТОВ "Сучасні Системи" та з ТОВ "ГЕОТЕХКОМПЛЕКТ".

Крім того, доказів, в підтвердження тверджень податкового органу, які викладені в акті перевірки щодо контрагентів, представником позивача не надано та не повідомлено в рамках якої процедури зроблено опитування директорів підприємств - контрагентів позивача.

В акті перевірки №2753/2305/32565796 від 13.07.2012 р. податковий орган вказує як на підставу для порушення ТОВ "ХоДоС" порядку формування податкового кредиту з ТОВ "Контелл" та з ТОВ "Соф-Тек", відсутність документів щодо транспортування ТМЦ.

В суді першої інстанції представник позивача на підтвердження переміщення ТМЦ по договорах з ТОВ "Контелл" та з ТОВ "Соф-Тек" надав подорожні листи службового легкового автомобіля.

Крім того, з акту перевірки №2753/2305/32565796 від 13.07.2012 р. вбачається, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та валових витрат з ТОВ "Соф-Тек", слугував висновок акту перевірки Харківської об'єднаної податкової інспекції від 02.08.2011 р. № 1602/180/37431398 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Соф-Тек"» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період 30.12.2010 р. по 31.03.2011 р. та податку на додану вартість за період з 14.03.2011 р. по 31.05.2011 р., яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Соф-Тек" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Сучасні Системи", ТОВ "Геотехкомплект", ТОВ "Контелл" не може свідчити про неможливість фактичного виконання робіт (послуг) ТОВ "Сучасні Системи", ТОВ "Геотехкомплект", ТОВ "Контелл", оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентом позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Сучасні Системи", ТОВ "Геотехкомплект", ТОВ "Контелл", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валовий дохід та податкові зобов`язання з ПДВ, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції не встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори про надання інформаційно - консультаційних послуг оспорювались в судовому порядку та до суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції не надано судові рішення, що набрали законної сили, з приводу визнання зазначеного договору недійсним.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності для укладення спірного договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірок відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "Сучасні Системи", ТОВ "Геотехкомплект", ТОВ "Контелл" на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сучасні Системи", ТОВ "Геотехкомплект", ТОВ "Контелл" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Сучасні Системи", ТОВ "Геотехкомплект", ТОВ "Контелл" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по реальним господарським операціям із ТОВ "Сучасні Системи", ТОВ "Геотехкомплект", ТОВ "Контелл", повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 2а-13361/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.