Ухвала суду № 32119822, 15.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 2а-12722/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. по справі № 2а-12722/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємцяОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003371740 від 05.06.2012 року.

20 лютого 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволений.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003371740 від 05.06.2012 року.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Харківською міською радою (місцезнаходження: АДРЕСА_1).

З 23.06.2001 року позивача взято на податковий облік в ДПІ у Московському районі м. Харкова за №9757 та з 17.09.2001 року останній зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Заступником начальника відділу оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Московському районі м. Харкова Дерепко Світланою Валентинівною проведено документальну невиїзну перевірку ФО-П ОСОБА_2 (НОМЕР_1) по взаємовідносинах з ПП «БАВАРІЯ Ф» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, ТОВ «СЛАС ГРУП» за період з 01.10.2011 року по 30 11.2011 року.

13.04.2012 року за результатами перевірки складено акт №486/174/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем :

- ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_1) з ПП-Баварія Ф» на загальну суму 6.136,49 грн., у тому числі ПДВ 1.022,75 грн. та включено до податкового кредиту за серпень 2011 р. у сумі 1.022,75 грн., ТОВ "Універсалсервіс" на загальну суму 30.000,00 грн., у тому числі ПДВ 5.000,00 грн. та включено до податкового кредиту за серпень 2011 року у сумі 10.632,64 грн. та ТОВ "СЛАС ГРУП" на загальну суму 44.647,96 грн., у тому числі ПДВ 7.441,33 грн. та включено до податкового кредиту за жовтень 2011 року у сумі 3.187,00 грн., за листопад 2011 року у сумі 4.254.00 грн.;

- п.201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VІ, що призвело до заниження ПДВ - 13.464,0 грн.

05.06.2012 року на підставі висновків акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0003371740, яким ФО-П ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 20.196,00 грн., з яких 13.464,00 грн. - основний платіж, 6.732 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивачка звернулась до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що ФО-П ОСОБА_2 отримувала господарчі, побутові товари, миючі засоби, спецодяг, канцелярські товари, товари побутової хімії від ПП «Баварія Ф» та ТОВ «Слас Груп» без укладення договорів поставки, оскільки вказані господарські операції між суб'єктами господарювання виконані в момент їх вчинення.

Виконання усних договорів поставки між позивачем та його контрагентами: ПП «Баварія Ф» та ТОВ «Слас Груп», підтверджується податковими накладними від 01.11.2011 року №2 на суму з ПДВ 4.451,09 грн., від 03.11.2011 року №25 на суму з ПДВ 6.152,00 грн., від 02.11.2011 року №12 на суму з ПДВ 1.586,66 грн., від 02.11.2011 року №11 на суму з ПДВ 5.392,44 грн., від 15.10.2011 року №102 на суму з ПДВ 10.000,00 грн., від 08.10.2011 року №44 на суму з ПДВ 9.124,04 грн., від 15.08.2011 року №206 на суму з ПДВ 6.136,49 грн., від 31.08.2011 року №231 на суму з ПДВ 30.000,00 грн. (а.с.45-52), видатковими накладними № ФЛ-150811 від 15.08.2011 року на суму з ПДВ 6.136,49 грн., № РН-081001 від 08.10.2011 року на суму з ПДВ 9.124,04 грн., № РН-151001 від 15.10.2011 року на суму з ПДВ 10.000,00 грн., № РН-011102 від 01.11.2011 року на суму з ПДВ 4.451,09 грн., № РН-021205 від 02.11.2011 року на суму з ПДВ 5.392,44 грн., № РН-021106 від 02.11.2011 року на суму з ПДВ 9.518,40 грн., № РН-031102 від 03.11.2011 року на суму з ПДВ 6.162,00 грн. (а.с.38-44).

На підставі договору №3 від 01.04.2011 року про надання транспортно - експедиторських послуг, послуг навантаження та розвантаження, збірки, укладеного між ТОВ «Універсалсервіс»-(виконавець) та ФО-П ОСОБА_2-(замовник), виконавець надає транспортно - експедиторські послуги, послуги навантаження та розвантаження, збірки Замовнику, згідно його замовлення та експрес - накладної на умовах, що вказані у договорі (а.с. 117-120).

Фактичне виконання сторонами умов договору №3 від 01.04.2011 року підтверджується актом виконаних робіт (надання послуг) №1/08-С від 31.08.2011 року, №2/08-С від 01.04.2011 року (а.с.53-54) та товарно-транспортними накладними від 13.04.2011 року, від 09.06.2011 року, 09.06.2011 року, від 09.06.2011 року (а.с.55-58).

Поставка здійснювалась постачальником на адресу орендованого ФО-П ОСОБА_2 приміщення, про що свідчить договір суборенди нежитлових приміщень від 01.07.2011 року (а.с.36).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за вказаними правочинами проведені в повному обсязі, про що в матеріалах справи свідчать виписки із банку (а.с.59-79).

Товари, придбані позивачем у ПП «Баварія Ф» та ТОВ «Слас Груп» з метою отримання економічного ефекту в подальшому реалізовані ДП «Теплоелектроцентраль-2 «Есхар», ТОВ «Лікеро-горілчаний з-д «Прайм», ЗАТ «Лозівський молочний завод», ХФ ПАТ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ «Харківський лікеро-горілчаний завод Плюс», ТОВ «Харківська енерго сервісна компанія», ПАТ «ФК Металіст», на підставі договору поставки №15 від 06.06.2011 року, від 01.06.2011 року, договору купівлі-продажу від 01.01.2011 року, що підтверджується видатковими накладними від 26.10.2011 року №Фл-000507, від 31.10.2011 року №ФЛ-0518/1, від 11.10.2011 року №ФЛ-000467, від 17.102.011 року №ФЛ-0477/1, від 11.10.2011 року №ФЛ-000464, від 12.10.2011 року №ФЛ-000472, від 21.10.2011 року №ФЛ-000487, від 21.10.2011 року №ФЛ-000488, від 01.11.2011 року №ФЛ-000525, від 01.11.2011 року №ФЛ-000526, від 08.11.2011 року №ФЛ-000551, від 11.11.2011 року №ФЛ-000555, від 11.11.2011 року №ФЛ-000557, від 21.11.2011 року №ФЛ-000579, від 21.11.2011 року №ФЛ-000580, від 25.11.2011 року №ФЛ-000595, від 28.11.2011 року №ФЛ-000596, від 29.11.2011 року №ФЛ-000597, від 30.11.2011 року №ФЛ-000606, від 30.11.2011 року №ФЛ-0606/1, від 06.12.2011 року №ФЛ-000628, від 28.12.2011 року №ФЛ-000687, від 28.12.2011 року №ФЛ-000689 (а.с.85-107).

Розрахунки по вказаним договором проведені в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать виписки із банку.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Отже, колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договору первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Разом із тим, податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та його контрагентами, з посиланням на акт від 26.10.2011 року № 2070/23-306/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Баварія Ф» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2011 року (а.с.63-66); акт від 22.11.2011 року № 977/2305/24478367 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ „Універсалсервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ „Афінас - 11" їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011року (а.с. 72 - 74); акт від 12.01.2011 року № 15/23-03-05/34476792 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Слас груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2011 року (а.с.59-62).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ПП«Баварія Ф», ТОВ „Універсалсервіс", ТОВ „Афінас - 11", ТОВ «Слас груп» не може свідчити про неможливість останніми фактичного виконання робіт (послуг), оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентом позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП«Баварія Ф», ТОВ „Універсалсервіс", ТОВ «Слас груп», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валовий дохід та податкові зобов`язання з ПДВ, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції не встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір підряду № 54 від 03.10.2011 року оспорювався в судовому порядку, як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надано таких, що набрали законної сили, рішення судів з приводу визнання зазначеного договору недійсним.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і вищевказаний контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності для укладення спірного договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірок відповідачем досліджувались первинні документи ПП«Баварія Ф», ТОВ „Універсалсервіс", ТОВ «Слас груп» на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП«Баварія Ф», ТОВ „Універсалсервіс", ТОВ «Слас груп» викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ПП«Баварія Ф», ТОВ „Універсалсервіс", ТОВ „Афінас - 11", ТОВ «Слас груп» були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по реальним господарським операціям із ПП«Баварія Ф», ТОВ „Універсалсервіс", ТОВ «Слас груп» за договорами підряду № 54 від 03.10.2011 року, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки № 486/174/НОМЕР_1 від 13.04.2012 року порушень та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0003371740 від 05.06.2012 року належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкового повідомлення-рішення №0003371740 від 05.06.2012 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. по справі № 2а-12722/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.