Постанова № 32119787, 13.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року , о 13-00 годині,Справа № 808/2091/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Український графіт»

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що 13.02.2013 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - СДПІ) прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000550024, яким нараховані штрафні санкції за платежем: податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 020 гривень за подачу податкової звітності форми № 1ДФ з недостовірними відомостями та помилками: ПАТ «Укрграфіт» були подані уточнюючі розрахунки податкової звітності за ІІІ квартал 2011 року - І квартал 2012 року, в яких виправлені самостійно виявлені помилки: внесені зміни до ідентифікаційних номерів найманих працівників або серії та номеру паспорту, доповнена інформація щодо нарахованих та виплачених сум доходу, нарахованих та перерахованих сум податку на користь платника податку. На думку СДПІ, такі дії свідчать про порушення ПАТ «Укрграфіт» порядку ведення податкового обліку.

Підставою для нарахування штрафу визначено порушення позивачем обов'язку податкового агента подати до контролюючого органу податковий розрахунок у строки, встановлені податковим законодавством для податкового кварталу. Між тим, до податкового органу було своєчасно подано відповідну звітність, а також самостійно усунуто виявлені помилки. Сумарні показники податкової звітності за ІІІ квартал 2011 року - І квартал 2012 року у зв'язку із подачею уточнюючих розрахунків залишились тими самими.

Оскаржуваним рішенням СДПІ нарахувала зобов'язання зі сплати штрафних санкцій в подвійному розмірі - як за повторне вчинення правопорушення. Як підставу для повторності визначено податкове повідомлення-рішення № 0000480024 від 20.12.2012, яким ПАТ «Укрграфіт» зобов'язано сплатити штрафні санкції в розмірі 1 гривні. Але останнє рішення №0000480024 не набуло статусу узгодженого як станом на дату прийняття СДПІ оскаржуваного у даній справі рішення, так і на час розгляду даної справи. Тому відсутні підстави вважати, що рішенням № 0000480024 доведено та належним чином підтверджено факт вчинення позивачем попереднього (однорідного) податкового правопорушення, а тому немає підстав для посилання на це рішення як на доказ правомірності оскаржуваного в даній справі рішення.

При кваліфікації правопорушення як повторного відлік строку (в данному випадку, річного) починається з дня закінчення виконання стягнення - уплати штрафу за попереднє правопорушення- і закінчується через 365 календарних днів.

Тому при визначенні повторності правопорушення строк не може починатися з дня прийняття відповідачем рішення № 0000480024 від 20.12.2012.

Позивач просить скасувати рішення № 0000550024 від 13.02.2013.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує з підстав, викладених в уточненій позовній заяві, та просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнає, зазначивши в запереченнях, що камеральною перевіркою встановлено порушення порядку ведення позивачем податкового обліку при наданні звітних податкових розрахунків за формою 1ДФ, а саме: надання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку з недостовірними відомостями та помилками

За наслідками виправлення помилок ПАТ «Укрграфіт» були подані уточнюючі розрахунки податкової звітності за ІІІ квартал 2011 року - І квартал 2012 року, в яких виправлені самостійно виявлені помилки: внесені зміни до ідентифікаційних номерів або серії та номеру паспорту найманого працівника та сторонніх фізичних осіб, доповнена інформація щодо нарахованих та виплачених сум доходу, нарахованих та перерахованих сум податку на користь платника податку.

Факт подання уточнюючого розрахунку не є порушенням, а свідчить про помилки, що містяться у раніше поданій декларації. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Склад правопорушення, передбаченого п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, може виражатись в таких альтернативних діях, незалежних одна від одної, як неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Таким чином, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями, або помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягне за собою накладання штрафу. Крім того, стаття 119 ПКУ не зазначає за результатами планової чи камеральної перевірки виявлено порушення, до подання уточнюючого розрахунку чи після нього. Факт виправлення у подальшому показників податкової звітності не спростовує суспільної небезпеки такого правопорушення.

Після подання податковими агентами податкової звітності за формою 1ДФ відомості щодо фізичних осіб підлягають розміщенню в Державному реєстрі й можуть надаватися у встановленому порядку уповноваженим органам та використовуватись ними для прийняття відповідних рішень.

Внаслідок допущеного позивачем невірного заповнення податкового розрахунку в Державному реєстрі з дня подання таких недостовірних відомостей та до дня подання уточнюючих розрахунків містились недостовірні відомості, що могло призвести до прийняття невірних рішень (наприклад, при вирішенні судом питання щодо розміру призначення аліментів, тощо).

Посилання позивача на те, що помилки в поданій звітності не призвели до недоплати податків до бюджету, оскільки були самостійно виправлені шляхом подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації до проведення відповідачем камеральної перевірки, є безпідставним.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує й просить у позові відмовити з підстав, зазначених у запереченнях.

Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке:

судом встановлено, що з 25 по 31 січня 2013 року СДПІ було проведено камеральну перевірку позивача щодо подання з недостовірними відомостями та помилками податкової звітності за формою 1 ДФ за ІІІ квартал 2011 року - І квартал 2012 року, за наслідками якої складено акт № 51/24-0/00196204 від 31.01.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України 24.12.2010 за №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №46/18784 (далі - Порядок).

13.02.2013, на підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000550024 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1020 гривень.

Актом перевірки встановлено, що податкова звітність (форма № 1ДФ) за ІІІ квартал 2011 року - І квартал 2012 року подана з недостовірними відомостями та помилками, внаслідок чого позивач має нести відповідальність, передбачену ч.2 п. 119.2 ст. 119 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Висновок акту обґрунтовано тим, що позивачем були подані уточнюючі розрахунки податкової звітності (форми №1-ДФ) за ІІІ квартал 2011 року: № 9012952241 від 26.12.2011 та № 9016567931 від 06.04.2012; за ІV квартал 2011 року: № 9016525577 від 29.03.2012; за І квартал 2012 року: № 9031657998 від 06.06.2012, в яких виправлені помилки, самостійно виявлені позивачем, а саме: внесені зміни до ідентифікаційних номерів найманих працівників або серії та номеру паспорту, доповнена інформація щодо нарахованих та виплачених сум доходу, нарахованих та перерахованих сум податку на користь платника податку.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 49.1, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, «особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.»

Порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам визначений п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, відповідно до якого «податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.»

Відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені Порядком, відповідно до п. 2.1. якого «податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається».

Позивачем було складено та своєчасно подано до податкового органу податкову звітність щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку за ІІІ квартал 2011 року - І квартал 2012 року, що підтверджується в акті перевірки.

Оскільки ці обставини визнаються відповідачем в акті перевірки, відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, вони не потребують доказування.

Відповідно до абз. 1 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, «у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.»

Аналогічний порядок виправлення самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій податковій звітності, визначений розділом IV Порядку № 1020, на який відповідач посилається в акті перевірки.

Обмеження щодо можливості подачі уточнюючих розрахунків визначені п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого «платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.»

Судом встановлено, що у зв'язку із самостійним виявленням помилок в поданій звітності до проведення камеральної перевірки позивачем було подано уточнюючі розрахунки, згідно із якими внесені зміни до ідентифікаційних номерів найманих працівників або серії та номеру паспорту (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДПС і мають відмітку у паспорті) (ознака доходу «101») та сторонніх фізичних осіб (ознака доходу «127»), доповнена інформація щодо нарахованих та виплачених сум доходу, нарахованих та перерахованих сум податку на користь платника податку в податкових розрахунках сум доходу за ІІІ квартал 2011 року- І квартал 2012 року, що підтверджується актом перевірки.

Виконувати інші дії, передбачені ст. 50 Податкового кодексу України (сплата суми недоплати податку та штрафу), в позивача не було підстав, оскільки факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів не мав місце.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 кодексу, «податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.»

Згідно з абз. 2 п. 58.1. ст. 58 кодексу, «податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.»

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, «податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.»

Об'єктом податкового правопорушення є суспільні відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування і в процесі реалізації яких формується доходна частина бюджетів та цільових фондів.

Отже, податковим правопорушенням може вважатися діяння платника податків, яке по-перше, призвело до невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, по-друге, посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави, так і для суспільства.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, дії позивача не можна кваліфікувати як протиправні діяння (порушення закону з питань оподаткування), а тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

Оскаржуваним рішенням позивачу нараховано зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за платежем «податок на доходи фізичних осіб» як за повторне вчинення правопорушення.

Як підставу для повторності відповідач визначає податкове повідомлення-рішення № 0000480024 від 20.12.2013, яким ПАТ «Укрграфіт» зобов'язано сплатити штрафні санкції в розмірі 1 гривні.

Відповідач помилково трактує положення Податкового кодексу України, зокрема, п.119.2 ст. 119 (неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке ж саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.), та вважає, що для визначення повторності правопорушення, відповідно до ч. 2 п. 119.2 ст. 119 кодексу, відлік річного строку починається з дати винесення органом державної податкової служби попереднього податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В розумінні податкового законодавства доведенням факту вчинення платником податків податкового правопорушення є набуття рішенням податкового органу, яким встановлено порушення платником податкового законодавства, статусу узгодженого у визначеному законодавством порядку.

Податкове повідомлення-рішення вважається узгодженим у разі:

- самостійного обчислення суми податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яка зазначається у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом (п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України);

- якщо застосовувалась процедура адміністративного оскарження рішення - після закінчення процедури адміністративного оскарження, яка закінчується днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги (пп. 56.17.2 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України);

- якщо платником податку до суду поданий адміністративний позов про скасування рішення - після набрання законної сили рішенням суду (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

З аналізу зазначеної норми вбачається основний принцип застосування повторності (штрафу в подвійному розмірі), що є можливим лише у разі, якщо:

- по-перше, платник податку вчиняє «ті самі дії»;

- по-друге, його застосуванню має передувати вчинення цих дій (порушення вимог п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України) раніше.

Отже, необхідною умовою для кваліфікації правопорушення (в тому числі податкового) як повторного є належним чином встановлений факт попереднього вчинення особою однорідного правопорушення. Якщо ж особа з попереднім рішенням контролюючого органу не погоджується та оскаржує це рішення в установленому законодавством порядку, таке рішення не може бути належним підтвердженням факту вчинення особою правопорушення до набуття рішенням суду законної сили.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0000480024 від 20.12.2012 як станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, так і на час розгляду даної справи не набуло статусу узгодженого. Отже, СДПІ помилково вважає, що рішенням № 0000480024 доведений та належним чином підтверджений факт вчинення позивачем попереднього (однорідного) податкового правопорушення, та безпідставно посилається на нього як на доказ в обґрунтування правомірності свого рішення.

Крім того, нормами Податкового кодексу України чітко не визначене саме поняття «повторності правопорушення» та порядок його застосування.

За загальновизнаним правилом, яке в т.ч. встановлено ч. 7 ст. 9 КАС України, «у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).»

Оскільки заборони щодо застосування аналогії закону (права) Податковий кодекс не містить, до даних правовідносин можуть бути застосовані положення КУпАП, з аналізу п. 2 ст. 35 якого вбачається, що обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнається повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин.

Відповідно до ст. 39 КУпАП, «якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.»

Отже, при кваліфікації правопорушення як повторного, відлік строку (в данному випадку, річного) починається з дня закінчення виконання стягнення - сплати штрафу за попереднє правопорушення і закінчується через 365 (включно) календарних днів.

При визначенні повторності правопорушення відлік строку не може починатися з дня прийняття відповідачем рішення № 0000480024 від 20.12.2012, яке не набуло статусу узгодженого й не може бути належним доказом підтвердження факту вчинення позивачем попереднього (однорідного) податкового правопорушення.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується в т.ч. й на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з п. 56.21 ст. 56 кодексу, «у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.»

Таким чином, позивач не порушував норм податкового законодавства, які містять вимоги щодо обов'язку осіб, які мають статус податкових агентів, подавати податковий розрахунок у строки, встановлені Податковим кодексом України. Також ним дотримано вимоги законодавства з питань подання податкової звітності. Оскільки зазначене не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що СДПІ було неправомірно винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000550024 від 13.02.2013 про збільшення суми грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1020 гривень, винесене спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби у відношенні публічного акціонерного товариства «Український графіт».

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Український графіт» судові витрати у розмірі 114 (ста чотирнадцяти) гривень 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш