Ухвала суду № 32118829, 01.07.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 01.07.2013

Справа № 320/5710/2013

Ухвала

Іменем України

1 липня 2013 Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – слідчого судді Юрлагіної Т.В.,

при секретарі – Бондаренко Г.В.,

за участю прокурора – Дедера Ю.О.

слідчого Ємельяненко С.В.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 24.04.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

4 червня 2013 року до Мелітопольського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_2 із скаргою на постанову про закриття кримінального провадження, яка винесена 24.04.2013 року старшим слідчим Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3, за результатом розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В скарзі ОСОБА_2 зазначає, що в червні 2012 року він звернувся до Мелітопольської міжрайонної прокуратури із заявами про порушення кримінальної справи відносно ревізора- інспектора Мелітопольської ОДПІ ОСОБА_4, який 20 березня 2012 року склав офіційні документи - протокол № 78 про адміністративне правопорушення серії АА № 319013 відносно директора ТОВ «Авантаж Холдинг» ОСОБА_2 та протокол № 79 серії АА 319014 відносно головного бухгалтера ТОВ «Авантаж Холдинг» ОСОБА_5, до яких вніс завідомо неправдиві відомості про обставини вчинення адміністративного правопорушення, та у подальшому подав ці протоколи до Мелітопольського міськрайонного суду для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Зі змісту протоків слідує, що головним державним ревізором-інстектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Мелітопольської ОДПІ ОСОБА_4 при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ «Авантаж Холдинг» встановлено, що посадова особа ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КупАП (порушення порядку ведення бухгалтерського обліку). У протоколі зазначено, що інспектором йому повідомлено права, передбачені ст. 63 Конституції України, проте він від підпису відмовився, про що інспектором зроблено відповідну помітку. Також, зазначено, що він відмовився від дачі пояснень та відмовився від отримання копії протоколу. Між тим, інспектор Швецов О.В. не знаходився 20 березня 2012 року за адресою ТОВ «Авантаж Холдинг», протокол за цією адресою не складав. Так само інспектор не роз'яснював йому права, не просив надавати пояснення та він не відмовлявся від дачі пояснень, та від отримання копії протоколу. За результатами складення підробного адміністративного протоколу він неодноразово викликався до Мелітопольського міськрайонного суду з метою притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

27 квітня 2012 року Мелітопольським міськрайонним судом було винесено постанову, відповідно до якої провадження по справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв'язку із закінченням строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. При цьому суд, вважав встановленими факти вчинення ним адміністративного правопорушення.

31.05.2012 року постановою Апеляційного суду Запорізької області постанова Мелітопольського міськрайонного суду від 27.04.2012 року була скасована та провадження по справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Після цього він звернувся до Мелітопольської міжрайонної прокуратури за захистом своїх законних прав та притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України та ч. 1 ст. 364 КК України.

Вказані вище матеріали містяться у справі № 320/746/13-к, провадження 4/320/12/13, оскільки ним оскаржувалась до Мелітопольського міськрайонного суду попередня постанова слідчого прокуратури від 29.12.2012 року про закриття проваження.

В постанові від 24.04.2013 року слідчий приходить до висновку про те, що головним державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_4 у протоколи про вчинення адміністративних правопорушень дійсно були внесені недостовірні відомості щодо місця та дати їх складання, роз'яснення положень ст. 268 КУпАП, відмови правопорушників від надання пояснень та підписів протоколів. Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 не заперечував тих обставин, що дійсно протоколи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 складались у відсутність самих правопорушників, про їх складання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не повідомляв. Підтвердив, що записи у протоколі про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовились від дачі пояснень і підпису виконані ним.

Однак вважаючи встановленими ці обставини, слідчий зробив висновок про те, що ОСОБА_4, був порушений лише порядок складання адміністративних протоколів. Та прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, в силу малозначності.

Але з такими висновками слідчого він не погоджується, оскільки до них він прийшов з порушенням норм матеріального права. Так, у відповідності до ч. 2 ст. 11 КК України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Вважає, що діяння, вчинене ревізором-інспектором ОСОБА_4, пов'язане із підробленням документів, не є малозначним. Оскільки, внаслідок його противоправних дій були порушені його права як громадянина України, передбачені ст. ст. 57, 59, 62, 63 Конституції України, та права, передбачені ст. ст. 7, 254, 268 КУпАП.

Окрім того, вважає, що слідчий неправомірно посилається на те, що діями ОСОБА_4 не було заподіяно істотної шкоди. Оскільки, у ч. 1 ст. 366 КК України сформульований формальний склад злочину. Службове підроблення визнається закінченим злочином з моменту вчинення однієї із зазначених у законі дій, незалежно від того, чи спричинили вони наслідки і чи було використано підроблений документ. Зокрема, підроблення здійснюється шляхом активної поведінки і полягає у одній з таких дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Так, ревізор інспектор Мелітопольської ОДПІ ОСОБА_4, будучи службовою особою, вніс до офіційного документу - протоколу серії АА № 319013 про адміністративне правопорушення завідомо неправдиві відомості про те, що ним 20 березня 2012 року за місцезнаходженням ТОВ «Авантаж Холдинг» м. Мелітополь, вул. Леніна, 53 складено цей протокол. Також, вніс завідомо неправдиві відомості про те, що йому роз'яснювались права та про те, що він відмовився давати пояснення та отримувати копію протоколу. Зафіксовано, що ним було вчинено триваюче правопорушення в період з 10.06.2009 року по 20.03.2012 рік у м. Мелітополь по вул. Леніна, 53, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

І

ОСОБА_4 потім видав неправдивий документ (протокол серії АА № 319013 від 20.03.2012 року), оскільки надав його до Мелітопольського міськрайонного суду для вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, у діях, інспектора Швецова О.В. міститься склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України. Окрім того, внаслідок складання ОСОБА_4 підробного протоколу йому довелось доводити у судових інстанціях свою невинуватість. Він витратив на правову допомогу 1000 грн., про що є квитанція в матеріалах справи. Вважає, що такі дії ревізора-інспектора Мелітопольської ОДПІ ОСОБА_4 підривають авторитет органів державної влади. Оскільки, нікому не дано право вносити в офіційні документи завідомо неправдиві відомості, особливо державним службовцям. Просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 24 квітня 2013 року, винесену старшим слідчим Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012080280000012 від 11.12.2012 року

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи викладені в скарзі в повному обсязі.

Адвокат ОСОБА_1, підтримала доводи скарги та пояснила, що інспектором ОДПІ ОСОБА_4 було зазначено в протоколах про притягнення до адміністративної відповідальності було внесено відомості, які не відповідають дійсності в частині місця складання протоколу, відмови особи від підпису, відмови від отримання копії протоколу та відмови в наданні пояснень, тому мається склад злочину передбаченого ст.. 366 ч. 1 КК України, та вважати зазначене малозначним не можливо, оскільки в даному випадку постраждав авторитет органів державної влади. Просить скасувати постанову у зв’язку з невідповідністю висновків зроблених слідчим, фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Слідчий Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 пояснив, що під час проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_2, були вчинені всі необхідні дії, допитані всі особи, досліджені матеріали, було встановлено наявність формальних ознак злочину передбаченого ст.. 366 ч. 1 КК України в діях ревізора-інспектора Мелітопольської ОДПІ ОСОБА_4, однак у зв’язку з тим що його діями було спричинено незначну шкоду об’єкту посягання передбаченому ст.. 366 ч. 1 КК України, оскільки інспектором під час складання протоколів не було дотримано процедуру, процесуальний порядок складання протоколів, за що його вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, діяння інспектора не є злочином, а є дисциплінарним проступком, тому ним прийнято рішення про закриття провадження по справі. В даному випадку суспільна небезпека від діяння ревізора-інспектора Мелітопольської ОДПІ ОСОБА_4 є неістотна, особу не було притягнуто до адміністративної відповідальності, права особи поновлено під час судового розгляду справ про адміністративні правопорушення, за порушення вимог під час складання особа понесла дисциплінарне покарання у вигляді догани. При визначенні малозначного діяння, оцінювалась шкода, що заподіяна об’єкту суспільним відносинам, посягання на які носить в даному випадку малозначний характер, в результаті чого суспільним відносинам не завдається шкода, немає злочину.

Прокурор, який приймав участь у розгляді скарги ОСОБА_2 на постанову про закриття кримінального провадження, вимоги ОСОБА_2 не визнав та пояснив, що до ЄРДР 11.12.2012 року було внесено повідомлення про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке полягає у внесенні їм 20.03.2012 року до протоколу №78 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП недостовірних відомостей. Ці дії ОСОБА_4 у ЄРДР кваліфіковані за ч.1 ст.366 КК України. Старшим слідчим Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 проведено досудове розслідування та на підставі отриманих доказів винесена законна та обґрунтована постанова про закриття кримінального провадження за малозначністю вчиненого діяння ОСОБА_4 Дії старшого ревізора-інспектора Мелітопольської ОДПІ ОСОБА_4 не є злочином, оскільки вони через свою малозначність не являють суспільної небезпеки, хоча і містять формально ознаки злочину передбаченого ст.. 366 ч. 1 КК України. Значення ч. 2 ст. 11 виявляється в тому, що вона, підкреслюючи важливість такої матеріальної ознаки злочину, як його суттєва суспільна небезпечність, виключає злочин у випадках, коли вчинене діяння лише формально містить ознаки, передбачені в певній статті особливої частини КК. Частина 2 ст. 11 КК вказує: "Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі". Згідно з цим визначенням, першою обов'язковою умовою застосування ч. 2 ст. 11 є наявність у вчиненому діянні формально ознак діяння, передбаченого КК, тобто всіх тих юридичних об'єктивних і суб'єктивних ознак, що у відповідній статті Особливої частини КК характеризують певний злочин. Тим самим у вчиненому діянні знаходить своє відображення кримінальна протиправність як формальна ознака злочину, передбаченого законом. Діяння ОСОБА_4 за своєю юридичною природою і характером протиправності не належить до злочинів, а є службовим проступком. Також прокурор звертає увагу на те що скаржником не оскаржуєтся неповнота проведеної перевірки. Він не згоден лише з висновком слідчого, просив суд відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з тим, що слідчим виконані усі необхідні вимоги КПК України, а винесена постанова відповідає вимогам закону.

Суд, заслухавши пояснення заявника, захисника, вислухавши думку прокурора і слідчого, вивчивши матеріали кримінального провадження № 42012080280000012 від 11.12.2012 року, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст. 303 КПК України, рішення слідчого прокуратури про закриття кримінального провадження може бути оскаржено на досудовому провадженні.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 42012080280000012 від 11.12.2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено повідомлення про кримінальне правопорушення.

За вказаною заявою проведено досудове розслідування, в ході якого дана попередня правова кваліфікація кримінальному правопорушенню за ч.1 ст. 366 КК України.

В ході проведеної перевірки виконані наступні дії: допитано у якості свідка ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, допитано потерпілого ОСОБА_2, наравлено запити до медичних установ, отримано відповіді про відсутність звернення до медичних установ ОСОБА_2 з квітня до грудень 2012 року, досліджено копії матеріалів про притягнення до дисциплінарної відповідальності ревізора-інспектора ОСОБА_4, постанову про порушення кримінальної справи від 25.06.2013 року, обвинувальний висновок за обвинувачененням ОСОБА_2, протоколи про адміністративні правопорушення № 78, № 79, від 20.03.2012 року, акт про результати планової виїзної перевірки від 30.12.2011 року № 3155/23/34572653, акт про результати планової виїзної перевірки від 30.12.2011 року № 3155/23/36549191, досліджено копії протоколів судового засідання по справі № 3/815/1140 від 13.04.2012 року, 18.04.2012 року, окрема ухвала Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.04.2012 року, постанова Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.04.2012 року № 815/4469/2012 року, відповідно до якої адміністративний протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 повернуто до Мелітопольської ОДПІ, додатково допитано ОСОБА_4, який зазначив, що протокол ним було складено в кінці грудня 2011 року, під час проведення перевірки в ТОВ «Авантаж холдінг», за відсутності осіб, які притягувались до адміністративної відповідальності.

30.12.2011 року працівниками Мелітопольської ОДПІ була проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Авантаж холдинг”, директором якого є ОСОБА_2 та складений акт перевірки №3155/23/34572653.

За наслідками перевірки головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків Мелітопольської ОДПІ ОСОБА_4 було складено протокол №78 серії АА№319013. У протоколі зазначені відомості про те, що він складений 20.03.2012 року, директор ТОВ “Авантаж-холдінг” ОСОБА_2, стосовно якого складений цей протокол, відмовився від письмових пояснень, підпису про ознайомлення із змістом протоколу та його правами.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 27 квітня 2012 року провадження по справі про адміністративне правопорушення №815/4468/2012 було закрито, у зв’язку із закінченням строку, передбаченого ст..38 КУпАП.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 31 травня 2012 року постанова Мелітопольського міськрайонного суду від 27.04.2012 року була скасована та провадження по справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. В мотивувальній частині постанови зазначено, що протокол №78 від 20.03.2012 року складений з порушеннями вимог ст.256 та 254 КУпАП.

Дані обставини визнані інспектором Швецовим О.В., за що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення під час складання протоколу №78.

На підставі заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4, 11 грудня 2012 року, до ЄРДР внесено повідомлення ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення при складанні адміністративного протоколу №78 та надана попередня кваліфікація за ч.1 ст.366 КК України.

Допитаний у судовому засіданні старший слідчий Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 пояснив суду, що під час досудового розслідування ним встановлено, що ОСОБА_4 були внесені до протоколу №78 про адміністративне правопорушення недостовірні відомості щодо часу, місця складання протоколу, присутності під час його складання правопорушника ОСОБА_2 та повідомлення ОСОБА_2 про його права та взагалі, про факт складання цього протоколу. Однак відомості щодо суті порушення зазначені на підставі ату перевірки та вони відповідають дійсності. ОСОБА_2 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП. В силу малозначності дії ОСОБА_4 не містять складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

24 квітня 2013 року за результатами розгляду старшим слідчим Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 проведено досудове розслідування та на підставі ч. 2 ст. 11 КК України, ст.. 110, п.2 ч.1 ст. 284 КПК України винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі отриманих доказів винесена законна та обґрунтована постанова про закриття кримінального провадження за малозначністю вчиненого діяння ОСОБА_4

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Крім того, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а сам процес доказування полягає доказування у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

У ч. 2 ст. 11 КК передбачено положення, згідно з яким, за певних умов діяння не розглядається як злочин. Мова йде про так звані малозначні діяння, у яких: формально містяться ознаки діяння, передбаченого КК, тобто формальна ознака злочину наявна; нема матеріальної ознаки злочину, тобто діяння або зовсім не містить суспільної небезпеки, або вона є неістотною.

У частині 2 статті 11 КК України розвивається і конкретизується матеріальне визначення злочину, встановлюється, що не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча і містить формально ознаки будь-якого діяння, передбаченого Кримінальним кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству, державі.

У цій нормі підкреслюється єдність і зв'язок суспільної небезпечності і протиправності як ознак злочину. Вказуючи на відсутність суспільної і небезпечності малозначних діянь, законодавець має на увазі, як це випливає із співвідношення ч. 1 і ч. 2 ст. 11 КК, той ступінь суспільної небезпеки, який необхідний для визнання злочином вчиненого винним діяння. Саме про таку суспільну небезпеку йдеться в ч. 1 ст. 11 КК.

Таке розуміння ч. 2 ст. 11 КК дозволяє вважати, що вона передбачає два варіанти: діяння винного певною мірою суспільно небезпечне і тому може бути визнано адміністративним чи іншим правопорушенням або дисциплінарним проступком, що має місце в даному випадку, оскільки ревізором інспектором не дотримано процедуру складання адміністративного протоколу.

Діяння ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків Мелітопольської ОДПІ ОСОБА_4 формально, містить ознаки злочину передбаченого статтею 366 ч. 1 кримінального кодексу України, вчинена дія заподіяла незначну шкоду об'єктові посягання. В даному випадку це діяння потягло за собою притягнення інспектора до дисциплінарної відповідальністі.

Малозначне діяння може мати лише формальний склад, який міститься в сукупності об’єктивних та суб’єктивних ознак, які характеризують діяння як малозначне. Об’єкт злочину в значній мірі характеризує соціально-політичний зміст злочину, ступінь його суспільної небезпеки, тому сам по собі об’єкт посягання малозначним бути не може. Об’єкт малозначного діяння визначається не малозначністю, а порівняльною цінністю, яка і враховувалась слідчим при застосуванні ч. 2 ст. 11 КК. При визначенні малозначного діяння, оцінюється шкода, що заподіяна об’єкту, т.б. суспільним відносинам, якщо посягання на суспільні відносини носить малозначний характер, в результаті чого суспільним відносинам не завдається шкода, немає злочину. Розрізнення злочину і не злочину важлива мета, бо від її правильного чи неправильного вирішення залежить, перш за все, доля людини, її права та законні інтереси, а також рівень та стан законності в суспільстві. Діяння може визнаватися малозначним не лише за властивостями об’єкту, а й за характером способу дії або бездіяльності. Основною ознакою, що відрізняє кримінально-правову дію або бездіяльність, яка не носить протиправного характеру, є суспільна небезпечність. Суспільна небезпечність, як ознака кримінально-правового діяння, значить, що дія або бездіяльність завдає або може завдати значну шкоду суспільним відносинам, тому відсутність суспільної небезпечності дії або бездіяльності або її мізерний характер може призвести лише до настання незначної шкоди, яка заподіюється не будь-якими діями, а тільки тими, характер яких визначає властивість самого об’єкту.

Згідно п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається при встановлені відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином судом встановлено, що рішення слідчим прокуратури прийнято на виконання вимог закону, з підстав, зазначених у ст.284 КПК України.

Згідно ч.3 ст.284 КПК України слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.2 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру. Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору.

Протокол про адміністративне правопорушення є лише одним із доказів вчинення адміністративного правопорушення, який досліджується судом разом з іншими доказами при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Також оцінюючи покази ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків Мелітопольської ОДПІ ОСОБА_4, враховуючи те, що ним внесено недостовірні відомості про час, місце, роз’яснення прав, відмови особи від підпису, та отримання копії протоколу та відмови в наданні пояснень ОСОБА_7, однак інші дані про недотримання вимог податкового законодавства, внесено на підставі акту ревізії, вони є достовірними, що також в судовому засіданні підтвердив ОСОБА_7

Протокол про адміністративне правопорушення №78 був визнаний судом таким, що складений з порушеннями вимог КУпАП, суд вважає, що недостовірні відомості, внесені до цього протоколу ОСОБА_4 не потягли значних суспільно небезпечних наслідків, і тому слідчий правомірно прийняв оскаржувану постанову.

Оскаржувана постанова відповідає зазначеним вимогам, а також вимогам ст.110 КПК України, твердження заявника про однобічність розслідування, про відсутність у оскаржуваній постанові слідчого прокуратури мотивів прийняття постанови є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах кримінального та кримінально процесуального законодавства України. Оглянуті матеріали кримінального провадження свідчать про те, що прокуратурою проведено повну та об'єктивну перевірку, доводи заявника перевірені у повному обсязі.

Крім того в скарзі відсутні вимоги про те, які дії не виконано слідчим підчас досудового розслідування, повнота проведеної перевірки не оскаржується.

Відтак, враховуючи викладене, у задоволенні скарги на постанову старшого слідчого Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 24.04.2013 року внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42012080280000012

слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304,306,307 КПК України,

УХВАЛИВ :

У задоволенні скарги на постанову старшого слідчого Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 24.04.2013 року внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42012080280000012 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Т.В. Юрлагіна