Постанова № 32118744, 25.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р.Справа № 923/94/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Коломійчук І.О. - прокурор відділу;

від Державної екологічної інспекції у Херсонській області - Акуленко І.В. - за довіреністю;

від ПАТ „Херсонський суднобудівний завод"

- Шорстов О.Ю. - за довіреністю;

- Ребриста Ж.В. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод"

на рішення господарського суду Херсонської області від 20 березня 2013 року

по справі № 923/94/13-г

за позовом Херсонського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області

до Публічного акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод"

про стягнення 262312,24грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 25.06.2013р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

25.01.2013р. Херсонський міжрайонний екологічний прокурор звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області (надалі - Інспекція) до Публічного акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод" (надалі - відповідач, ПАТ „Херсонський суднобудівний завод") про стягнення 262312,24грн. збитків, заподіяних відповідачем навколишньому природному середовищу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами планової перевірки відповідача з питання дотримання вимог природоохоронного законодавства 12-30 грудня 2011р. Інспекцією було складено акт, в якому зафіксовано порушення ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" ст.44 Водного кодексу України - скиди забруднюючих речовин у складі зворотних вод з перевищенням граничнодопустимих скидів, що підтверджується протоколами вимірювання відібраних вод. Об'єм недостаньо очищених зворотних вод з водовипуску у р.Дніпро складає 490648м.куб. Згідно розрахунку розміру відшкодування збитків, виконаного Інспекцією, загальний розмір завданих державі збитків складає 262312,24грн., які підлягають відшкодуванню ПАТ „ХСЗ" відповідно до ст.ст.110,111 Водного кодексу України.

11.02.2013р. ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що Інспекцією під час проведення перевірки 12-30 грудня 2011р. не відбирались проби вод, проби вод відбирались раніше - 15.03.2011р., 21.09.2011р., 26.10.2011р. Гігієнічні показники БПК (біологічна потреба в кисні) та ХПК (хімічна потреба в кисні) не є забруднюючими речовинами, значення показників БСК не є чисельним значенням концентрації забруднюючих речовин, що скидаються у водний об'єкт, і тому не можуть бути використані для визначення маси наднормативного скиду забруднюючих речовин. Також відповідач посилається на той факт, що відбір проб води здійснювався позивачем з порушенням п.4.6. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008р. Інспекція при дослідженні відібраних проб вод використовувала методики виконання вимірювань без врахування їх галузі застосування та діапазону вимірювань; акти та протоколи є неналежними доказами перевищення ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" показників забруднення у зворотних водах, до того ж вони не містять відомостей про умови зберігання відібраної проби стічних вод до проведення дослідження.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.03.2013р. (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено, стягнуто з ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області збитки в розмірі 262312,24грн., перерахувавши грошові кошти до державного фонду охорони навколишнього природного середовища Херсонської міської ради р/р 31116106700002, МФО 852010, ККД 24062100 ЄДРПОУ 37959517 ГУ ДКСУ у м.Херсоні.

Рішення суду вмотивовано посиланням на норми п.3 ч.1 ст.44, ст.111 Водного кодексу України, ст.ст.68,69 ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища", ст.153 ГК України та тим, що матеріалами справи та актами відбору проб за 2011 рік (№18 від 15.03.2011, №98 від 21.09.2011, №111 від 26.10.2011) підтверджується факт скиду зворотних вод ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" з перевищенням нормативів ГДС (граничнодопустимих скидів) у зворотних водах; об'єм недостатньо очищених зворотних вод з водовипуску у р.Дніпро здійснений відповідачем за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. складає 490648 м.куб. та сума відшкодування збитків складає 262312,24 грн., що підтверджується розрахунком, зробленим Інспекцією відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України №389 від 20.07.2009р. Заперечення відповідача судом відхилені, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 20.03.2013р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник зазначає, що:

- дії посадових осіб Інспекції із відбору проб є протиправними у зв'язку із порушенням п.4.6. Порядку №464, складений акт не є носієм доказової інформації, тому проведений на його підставі розрахунок збитків не повинен був враховуватись господарським судом;

- Інспекцією при відборі проб порушено вимоги Національного стандарту України ДСТО ІSO 5667-10:2005, результати хімічного аналізу не відображають реальний склад стічних вод;

- Складені інспекцією акти та протоколи не є належними документальними доказами виконання чинних методик з відбору проб, транспортування та їх обробки;

- результати хімічного аналізу відібраних проб вод є сумнівними, оскільки між відбором проб та їх дослідженням пройшов значний час;

- результати вимірювань у пробах отримані із застосуванням методик з невідповідними галузями застосування та діапазоном вимірювань;

- показники БСК та ХСК, перевищення ГДС яких зафіксовано в акті, не є забруднюючими речовинами, тому неправомірним є застосування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389;

- судом першої інстанції не досліджені доводи відповідача стосовно того, що показники БСК та ХСК не є речовинами взагалі та забруднюючими зокрема, а також показниками концентрації, а тому неправомірно ураховані Інспекцією при розрахунку Мі-ї-маси наднормативного скиду забруднюючої речовини у водний об'єкт із зворотними водами.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. апеляційну скаргу ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

30.05.2013р. Інспекція надіслала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просила суд відмовити у її задоволенні та залишити рішення господарського суду Херсонської області від 20.03.2013р. без змін, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, є надуманими та такими, що суперечать чинному природоохоронному законодавству України.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники прокуратури та Інспекції заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в процесі апеляційного провадження, що в період з 12 по 30 грудня 2011 року державними інспекторами з охорони навколишнього середовища Херсонської області Бочевською О.І., Ситнік М.В., Дудченко Н.С., Зінченко С.А. на підставі наказу Державної екологічної інспекції в Херсонській області №1071 від 12.12.2011р. була проведена планова перевірка дотримання ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" вимог природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки було складено акт, в якому встановлено, що ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" в порушення ст.44 Водного кодексу України допущено скиди забруднюючих речовин у складі зворотних вод з перевищенням граничнодопустимих скидів. Об'єм недостатньо очищених зворотних вод з водовипуску у р.Дніпро, здійснений ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., складає 490648м.куб.

Так, за результатами вимірювання показників складу та властивостей вод (протоколи вимірювань у матеріалах справи) фахівцями Інспекції встановлено перевищення гранично-допустимих концентрацій по компонентам БСК5, ХСК, залізо загальне, сульфати, фосфати по ливнескидам 1,2,4,3,5, що є порушенням п.3,4,7 ст.44 Водного кодексу України, що підтверджується доданими до акту протоколами вимірювань.

При складанні протоколів вимірювання відібраних проб Інспекцією були використані дані актів відбору проб вод, проведених у період з 15.03.2011р. по 26.10.2011р. (а.с.23-40).

На підставі акту перевірки та додатків до нього Інспекцією 08.07.2012р. складено розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" (надалі - Розрахунок), яким відповідно до п.7.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 (надалі - Методика), визначено розмір збитків у сумі 262312,24грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що при проведенні перевірки Інспекцією було встановлено перевищення ПАТ „ХСЗ" гранично допустимих скидів по наступним компонентам: БСК5, ХСК на ливнескидах 1,2,3,5, що зумовило нарахування Інспекцією збитків у сумі 262312,34грн.

ПАТ „ХСЗ" не погоджується із правильністю нарахування збитків з огляду, перш за все, тієї обставини, що БСК5 та ХСК не є забруднюючими речовинами , а є санітарно-гігієнічними показниками якості вод, тому використання значень цих показників у формулі розрахунку збитків при визначенні Мі-маси наднормативного скиду і-ї-тої забруднюючої речовини є неправомірним, адже БСК та ХСК не є ані забруднюючими речовинами, ані показниками їх концентрації у воді.

Слід зазначити, що факт перевищення ГДС цих показників у складі зворотних вод, що скидаються, та дані актів відбору проб та протоколів вимірювань при їх складанні (складені на протязі 2011р.) ПАТ „ХСЗ" не оспорювались та не заперечувались.

Наразі в ході судового розгляду справи відповідачем також не заперечується сам факт перевищення показників БСК, ХСК над ГДС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996р. №1100 затверджений Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується.

Відповідно до пунктів 1,2,4,10,14,17 цього Порядку цим Порядком визначаються основні вимоги до нормування гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин, які утворюються в процесі виробничої діяльності водокористувачів. ГДС речовини - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом даного пункту водного об'єкта за одиницю часу. Нормативи ГДС - граничні обсяги скидання зворотних вод - встановлюються для введених у дію народногосподарських об'єктів та тих, що проектуються чи споруджуються, згідно з вміщеним у додатку до цієї постанови переліком забруднюючих речовин, скидання яких у поверхневі та морські води водного фонду України, включаючи природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки), канали, внутрішні морські води, нормується. Під час проектування будівництва нових, розширення, реконструкції, технічного переоснащення та капітального ремонту діючих об'єктів не допускається впровадження технологій та засобів, що можуть призвести до скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, зазначених у списку Б переліку забруднюючих речовин, скидання яких нормується (далі - перелік). Водокористувачі виступають замовниками розроблення нормативів ГДС забруднюючих речовин, що скидаються ними до водних об'єктів. Нормативи ГДС затверджуються органами, уповноваженими видавати дозвіл на спеціальне водокористування, одночасно з видачею дозволу на спеціальне водокористування. Водокористувач відповідає за наявність затверджених нормативів ГДС та надання розробнику достовірних вихідних даних, що одержуються на основі проведення інвентаризації показників складу та властивостей зворотних вод згідно з наведеними переліками забруднюючих речовин, скидання яких нормується та ідентифікація яких у зворотних водах є обов'язковою, обсягу витрат зворотних вод та інших необхідних для розрахунків даних.

Відповідно до Списку А - Перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується - забруднюючі речовини, що нормуються у всіх випадках скидання зворотних вод: розчинений кисень (мг/л), завислі речовини, мінералізація води, сульфати, хлориди, азот амонійний, нітрати, нітрити, фосфати, нафтопродукти, при цьому обов'язково нормуються такі фізико-хімічні показники, як біохімічне споживання кисню (БСК5), хімічне споживання кисню (ХСК) - перманганатна окислюваність та біхроматна окислюваність, рівень токсичності води (на основі біотестування), показники бактеріологічного забруднення і рівень радіоактивності води (сумарна радіоактивність), та враховуються водневий показник (рН) і температура.

Відповідно до п.2 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999р. №465, санітарно-гігієнічні нормативи якості води - науково обгрунтовані величини концентрації забруднюючих речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні), які не впливають прямо або опосередковано на життя та здоров'я населення.

Відповідно до п.17 цих Правил граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування.

Із змісту п.19 Правил убачається, що законодавець відносить біохімічне споживання кисню (БСК5) та хімічне споживання кисню (ХСК) до забруднюючих речовин, вміст яких нормується із встановленням ГДС.

Відповідно до п.п.23,25 Правил водокористувачі зобов'язані забезпечувати монтування та експлуатацію пристроїв, призначених для здійснення регулярного контролю за обсягами та якістю зворотних вод, а також сприяти працівникам контролюючих органів під час проведення перевірок і відбору проб у контрольних створах та в системах водовідводу, в тому числі за межами території, де розташовані їх об'єкти. Контроль за станом водних об'єктів здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Згідно „Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами", затвердженої Наказом №116 від 15.12.1994р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 22.12.1994р. за №313/523 (надалі - Інструкція про порядок затвердження ГДС)

- п.1.9. Гранично допустимий скид (ГДС) речовини - показник максимально допустимої за одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами у поверхневі та морські води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об'єкта. Таким чином, величини ГДС речовин визначаються і встановлюються, як правило, для кожного із сукупності випусків зворотних вод, пов'язаних єдністю водного об'єкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розподілу його асимілюючої спроможності.

Згідно Додатку 1 до „Санитарных правил и норм охраны поверхностных вод от загрязнений СанПиН4630-88" показники БСК та ХСК нормуються в мгО/дм.3 (копія СанПин4630-88 у матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи, проект нормативів гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водний об'єкт із зворотними водами для ПАТ „ХСЗ" розроблено ТОВ „Ділове співробітництво з підприємствами в області охорони навколишнього середовища" у 2007р. та затверджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області. Вказаними нормативами ГДС у п.8 „Фактические и утверждённые состав и сброс веществ в возвратных водах" для 16 показників складу зворотних вод, у тому числі для ХСК та БСК5, встановлені: затверджені допустимі концентрації у мг/дм.куб; затверджений ДГС у г/год; скиди, перераховані у т/рік (оціночні).

Враховуючи викладене, ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" здійснювався скид зворотних вод до водного об'єкту з перевищенням затверджених нормативів ГДС по БСК та ХСК, які є затверджені, що є порушенням п.п.2,3 ст.44 Водного кодексу України.

Слід зазначити, що п.7.1 Методики застосовується для розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, а норматив скиду ХСК та БСК встановлено та затверджено, тому розрахунок виконано вірно, у відповідності до чинного законодавства та нормативно-правових актів.

Таким чином, виходячи з того, що нормативи граничнодопустимих концентрацій ХСК та БСК5 відповідачу встановлено та затверджено, відповідні показники ХСК та БСК5 використані у розрахунку заподіяних збитків правомірно при визначенні маси наднормативного скиду і-ї забруднюючої речовини (Мі) з застосуванням середньої фактичної концентрації БСК та ХСК як забруднюючої речовини (Сі.ф.).

Що стосується посилань відповідача на порушення порядку відбору проб, порядку проведення перевірки, тощо, колегія суддів відхиляє ці доводи як бездоказові: адже стосовно протиправності дій посадових осіб Інспекції при проведенні перевірки ПАТ „ХСЗ" не існує жодного судового рішення, ухваленого судом адміністративної юрисдикції, який має компетенцію з вирішення подібних спорів, тобто відповідачем не надано допустимих доказів на підтвердженя своїх заперечень в цій частині його доводів.

Щодо відбору проб, то ці дії Інспекції мали триваючий характер (березень-жовтень 2011р.) та стосовно їх неправильності та/або протиправного характеру від відповідача не надходило зауважень, акти відбору проб були підписані представниками ПАТ „ХСЗ" без зауважень. Крім того, в розрахунку збитків використано поряд з даними протоколів вимірювань Інспекції дані лабораторії очисних споруд ПАТ „ХСЗ" за відповідні періоди.

Колегія суддів приймає до уваги також і те, що сам факт перевищення ГДС по БСК5 та ХСК, які нормуються для ПАТ „ХСЗ" та показники яких постійно контролюються і самим відповідачем, не оспорюється відповідачем, відтак його правова позиція щодо неможливості використання цих показників в розрахунку розміру відшкодування збитків суперечить ст.44 Водного Кодексу України, оскільки призводить до висновку про незастосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків за таке порушення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані: дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Згідно до вимог ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ст.ст.68,69 „Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку; г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи; д) фінансуванні і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище, тощо. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За цих обставин висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування збитків у сумі 262312,24грн. на підставі п.7.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, і задоволення позовних вимог прокурора відповідає обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Інші доводи скаржника не змінюють суті викладеного правового аналізу та не спричиняють висновків, зворотніх вищенаведеним, оскільки не спростовують факт вчинення ПАТ „ХСЗ" правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області від 20.03.2013р. слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 20.03.2013р. залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 01.07.2013р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.