Постанова № 32118731, 25.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. Справа № 5015/2722/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Галнафтохім", вих. № 20/05-01 від 20.05.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2013р.

у справі № 5015/2722/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубанський", с. Муровані Курилівці, Вінницька область

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Галнафтохім", м. Львів

про стягнення 61 760, 00 грн. збитків та судових витрат

За участю представників:

позивача: Цибулько А.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: Симотюк М.А. - представник (довіреність в матеріалах справи).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2012р. у справі №5015/2722/12 (суддя Яворський Б.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 р. рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012 р. у справі №5015/2722/12 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 р. касаційну скаргу ТзОВ "Агрофірма "Рубанський" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 р. та рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012р. у справі №5015/2722/12 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.05.2013 р. у справі №5015/2722/12 (суддя Козак І.Б.) позовні вимоги задоволено повністю.Присуджено до стягнення з ПАТ «Галнафтохім» на користь ТЗОВ "Агрофірма "Рубанський" 61 760,00 грн. збитків та 1609,5 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст.ст.11, 509, 607, 610, 614,615,617,712 ЦК України, ст.ст.173,174,175,189,193,216,218, 224,225,226 ГК України. При прийнятті рішення місцевий суд виходив з того, зокрема, що відмова відповідача від взятих на себе договірних зобов'язань, викладена в листі від 25.01.2012р. вих..№25/01-3, а також невжиття заходів щодо виконання взятого ним на себе зобов'язання іншим способом спонукала позивача до вжиття заходів для відновлення свого порушеного права на отримання товару за договором та мінімізації розміру завданої ТзОВ "Агрофірма "Рубанський" шкоди шляхом укладення договорів про поставку селітри аміачної з іншими контрагентами. При цьому, позивачем понесені збитки, які обчислюються різницею вартості селітри аміачної за договором від 10.11.2011 р. № П-15/11-6001 і вартістю селітри аміачної, поставленої позивачу МППФ "Ерідон" за договором №260/12/84-МДО в кількості 544 т за ціною 2 650 грн. без ПДВ на загальну суму 1 729 9202 грн. 00 коп. та ТзОВ "Торговий дім "Хімтрейд" за договором № 07-02/12-1Д в кількості 320 т за ціною 2 608 грн. 33 коп. без ПДВ на загальну суму 1 001 600 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно надано оцінку повідомленню ПрАТ "Галнафтохім" від 25.01.2012р. вих.№ 25/01-3, та розцінено як односторонню відмову від виконання умов договору № П-15/11-6001, укладеного ПрАТ "Галнафтохім" та ТзОВ "Агрофірма "Рубанський", оскільки суд не оцінив належним чином лист-відповідь позивача, з яким останній звернувся з проханням повернути сплачені кошти. На думку відповідача, за даних обставин мала місце взаємна згода про непоставку товару, оскільки позивач прийняв вказану пропозицію, вимагав повернення сплачених коштів та не висловив жодного заперечення, не вимагав здійснення поставки в повному або частковому обсязі, не пропонував відстрочити поставку, змінити спосіб доставки із залізничного на автомобільний транспорт, змінити правила Інкотермс з СРТ на інші умови або внести інші зміни в договір. Крім того, скаржник стверджує, що товар в необхідній кількості був у нього складах і він також міг поставити позивачу товар у ті строки (до 29.02.2012р. та до 01.03.2012р.), які встановлені умовами договорів, укладених позивачем з новими (іншими) постачальниками, однак позивач не запропонував внести зміни до договору щодо умов та строків поставки, а одразу скерував лист про повернення коштів. Разом з тим, скаржник вважає, що позивач міг придбати товар за нижчими цінами, які існували на ринку, а закупка товару у МППФ "Ерідон" та ТзОВ "Торговий дім "Хімтрейд" є вільним волевиявленням позивача та добровільним розпорядженням своїми коштами і не може вважатися збитками в розумінні чинного законодавства.

Крім того. скаржник подав пояснення по справі (вх. 05-04/3462/13 від 25.06.2013р.), в якому наголосив на тому, що 26.01.2012р. він повернув позивачу попередню плату, тому вважає, що з його боку відсутнє порушення зобов'язання за договором щодо поставки товару, оскільки поставка мала здійснюватися лише за умови наявності попередньої оплати товару, який мав поставлятися. Відтак, вважає, що відсутні одна із умов відшкодування збитків - протиправна поведінка.

Позивач у відзиві (вх.05-04/3023/13 від 11.06.13р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, що 25.01.2012р. відповідач надіслав позивачу листа №25/01-3, в якому чітко заявив, що він не виконає свої зобов'язання за договором та про повернення суми отриманої передоплати, а також запропонував розірвати договір. В даній ситуації позивач був вимушений погодитися на повернення передоплати, яка йому потрібна була для термінової закупівлі селітри у інших постачальників, однак питання розірвання договору та припинення інших зобов'язань, зокрема - щодо відшкодування можливих збитків позивач не погоджував.

В судовому засіданні 25.06.2013р. представник відповідача (скаржника) підтримав свої доводи, викладені в апеляційній скарзі та в поясненнях, просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2013р. в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТзОВ "Агрофірма "Рубанський" до ПрАТ "Галнафтохім" про стягнення 61 760, 00 грн. збитків та стягнення судових витрат - відмовити в повному обсязі.

Представник позивача підтримав свої доводи, викладені в відзиві на апеляційну скаргу, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.11.2011 р. ПрАТ "Галнафтохім»"(постачальник) та ТзОВ "Агрофірма "Рубанський" (покупець) було укладено Договір поставки мінеральних добрив (вагонні поставки) №П-15/11-6001 (далі -договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити (передати у власність покупця) товар - селітру аміачну в біг - бегах в кількості 1 536 т. за ціною 3 090 грн. (з ПДВ) за 1т , на суму 4 746 240,00грн. +5% грн., а покупець зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі оплатити та належним чином прийняти цей товар.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом, на умовах СРТ Інкотермс 2000: залізнична станція Котюжани, згідно наданих покупцем залізничних реквізитів.

Товар поставляється до 10.02.2012р. при умові перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100% загальної суми договору( п.3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 (в редакції Додаткової угоди №1 від 17.11.2011р. до договору ) покупець розраховується з постачальником шляхом перерахування 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника за 1024 т товару в строк до 11.11.2011р., за 384 т. - в строк до 18.11.2011р., за 128 т - в строк 05.12.2011р.. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту звірки розрахунків.

Відповідно до пункту 10.2 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і в частині поставки діє до 31.12.2012р. , але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

На виконання умов договору №П-15/11-6001 позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 4 746 240,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 963 від 10.11.2011р. на суму 3 164 160 грн.; платіжним дорученням № 979 від 17.11.2011 р. на суму 1 186 560 грн.; платіжним дорученням № 1063 від 02.12.2011р. на суму 395 520 грн. (т.1, а.с.12-14).

Листом від 25.01.2012р. за № 25/01-3 відповідач повідомив позивача, що не зможе здійснити поставку товару за Договором № П-15/11-6001 від 10.11.2011р. у зв'язку із зміною Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками та створенням ДП "Український транспортно - логістичний центр", що привело до ускладнення процедури замовлення вагонів. В цьому листі відповідач просив повідомити реквізити банківських рахунків, на які буде здійснено повернення сплачених коштів. Крім того, просив з 01.02.2012р. розірвати згаданий вище договір поставки шляхом підписання додаткової угоди (т.1, а.с. 15,90).

У відповідь на лист відповідача № 25/01-3, позивач листом №50 від 25.01.2012 року повідомив реквізити розрахункового рахунку для повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 4 746 240,00 грн. ( т.1 а.с. 91).

Як стверджує відповідач, 26.01.2012р. він повернув попередню оплату, що не заперечується позивачем.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №621052, основним видом діяльності позивача є, зокрема, вирощування зернових та технічних культур(т.1, а.с. 37-40).

Враховуючу потребу підприємства в аміачній селітрі, позивач уклав договори поставки:

- договір №260/12/84-МДО від 26.01.2012р. з Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" на поставку селітри аміачної в кількості 544 т за ціною 2 650 грн. без ПДВ за 1.т., загальною вартістю 1 729 920 грн. з ПДВ, термін поставки - до 29.02.2012р.(т.1, а.с. 16-17).

- договір № 07-02/12-1Д від 07.02.2012р. з ТзОВ "Торговий дім "Хімтрейд" на поставку селітри аміачної в кількості 320 т. за ціною 2 608, 33 грн. без ПДВ за 1т., на загальну суму 1 001 600,00 грн. з ПДВ, термін поставки - до 01.03.2012р.(т.1 а.с.19-21).

На виконання названих договорів позивач сплатив 1 729 920, 00 грн. та 1 001 600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 66 від 27.01.2012р. на суму 1 729 920,00 грн. та № 135 від 15.02.2012 р. на суму 1 001 600,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ПрАТ "Галнафтохім" уклав договори про організацію перевезень вантажів з ТзОВ "Юніверсал Карго Транс" №181/9308878 від 19.01.2012 р. та з ТзОВ "Рейл Карго Транс" № 9208885 від 23.01.2012 р., проте доказів замовлення вагонів чи відмови у наданні вагонів для перевезення вантажу відповідач суду не подав (т.2, а.с.38-43).

Згідно з довідкою № 11/1103 від 27.07.2012 р. Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" орієнтований рівень цін на аміачну селітру у мішках, на умовах поставки склад виробника/станція відправника на ринку України складав: 10.11.2011 р. - 3000-3200 грн./т з ПДВ, а 26.01.2012р. - 3150-3300 грн./т з ПДВ ( т.2, а.с. 67).

Відповідно до Експертного висновку ЧК - 323 від 27 липня 2012 р. (серія ЧН № 032509) Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати середня ринкова вартість селітри аміачної на умовах СРТ станом на 10.11.2011 р. становила 3000 - 3120 грн./т з ПДВ, а станом на 26.01.2012 р. 3180 - 3190 грн./т з ПДВ( т.2, а.с. 69).

З огляду на відмову відповідача поставити товар на виконання умов договору та закупівлю селітри аміачної за ціною, вищою на 90 грн. за 1 т. за договором № 260/12/84-МДО та за ціною, вищою на 40 грн. за 1 т. за договором № 07-02/12-1Д, від ціни за договором поставки, укладеним з відповідачем, позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача збитків, що виражаються у різниці між ціною, за якою мав поставити товар відповідач, та ціною, яку позивач сплатив МПП Фірмі "Ерідон" та ТзОВ "Торговий дім "Хімтрейд".

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи представників сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В силу ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що за умовами договору поставки № П-15/11-6001 від 10.11.2011р.відповідач мав поставити позивачу залізничним транспортом до10.02.2012р. селітру аміачну в кількості 1536 + 5 % тонн по ціні 3090,0 грн. (з ПДВ) за 1т. на суму 4 746 260грн., за яку позивач сплатив попередню плату в повному обсязі. Відповідач не виконував своїх зобов'язань по поставці селітри, а 25.01.2012р. надіслав лист, в якому повідомив про неможливість виконання своїх зобов'язань по поставці товару, вказавши, що це зумовлене виникненням проблем із транспортуванням товару залізницею у зв'язку із зміною Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками та створенням ДП "Український транспортно - логістичний центр", що привело до ускладнення процедури замовлення вагонів. Сплачену позивачем попередню плату відповідач повернув.

Відповідачем не доведено, доказів не подано, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для виконання своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару, що його відмова від поставки товару є наслідком дії непереборної сили. Доводи відповідача про зміну Укрзалізницею технології взаємодії з вантажовідправниками та створенням ДП "Український транспортно-логістичний центр", як на підставу звільнення від відповідальності, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з посиланням на ч.2 ст.617 ЦК України, відповідно до якої не вважається випадком недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника. Більш того, матеріали справи містять Договори про організацію перевезень вантажів від 19.01.2012 р., 23.01.2012 р., укладені відповідачем, тобто, укладені до закінчення строку поставки товару (строк поставки - до 10.02.2012р), проте доказів замовлення вагонів для перевезення селітри позивачу та відмови у їх наданні відповідач суду не подав. Відповідач не звертався до позивача про внесення змін до договору щодо умов чи строків поставки товару, а в листі від 25.01.2012р. вказав про неможливість поставки товару, повернення попередньої оплати та про розірвання договору.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого про односторонню відмову відповідача від договору та відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що мала місце взаємна згода сторін договору про непоставку товару, оскільки, як вірно зазначено місцевим судом, дії позивача (надання номера рахунку для повернення попередньої плата та укладення у той же день договору на поставку аміачної селітри з іншим постачальником) є заходами, спрямованими на відновлення порушеного права покупця на отримання достатньої кількості необхідного товару та зменшення розміру збитків, спричинених відмовою відповідача від виконання своїх зобов'язань.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що він також міг поставити позивачу товар у ті строки (до 29.02.2012р. та до 01.03.2012р.), які встановлені умовами договорів, укладених позивачем з новими (іншими) постачальниками, оскільки у разі неможливості поставити товар до 10.02.2012р.та можливості його поставити в інші строки, відповідач, як сторона договору, вправі був запропонувати позивачу внести зміни до договору щодо умов та строків поставки. Однак, як зазначено вище, в своєму листі від 25.01.2012р. відповідач не пропонував внести зміни до договору щодо умов та строків поставки, а одразу вказав про неможливість поставки товару, повернення попередньої оплати та про розірвання договору.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

За частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частина 2 статті 224 Господарського кодексу України відносить до збитків витрати, зроблені управленою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій обох сторін зобов'язання, які можуть звільнити сторону, що не виконала прийнятого нею зобов'язання від відшкодування шкоди (повністю або частково), завданої другій стороні невиконанням первісного зобов'язання.

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

-причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому за принципом розподілу доказування на кредитора покладається обов'язок доведення належними та допустимими доказами протиправність поведінки боржника, шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Натомість вина боржника є законною презумпцією, що не доводиться кредитором, але може бути спростована боржником у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з відмовою відповідача від поставки товару за договором, позивач 26.01.2012р. та 07.02.2012р. уклав 2 договори з іншими постачальниками (з МППФ "Ерідон" та з ТОВ "Торговий дім "Хімтрейд") на поставку 544 т селітри аміачної за ціною 2 650 грн. без ПДВ (3180грн. з ПДВ) за одиницю товару та на поставку 320 т селітри аміачної за ціною 2 608, 33 грн. без ПДВ (3130 грн. з ПДВ) за одиницю товару. Тобто за ціною, яка на 90,00грн (за договором поставки №260/12/84-МДО від 26.01.2012р.) та на 40,00 грн. (за договором поставки №07/021/12-1Д від 07.02.2012р.) вища від ціни, за якою мав поставити товар відповідач згідно з договором. Матеріалами справи також підтверджено фактичну сплату позивачем коштів за вказаними договорами від 26.01.2012р. та від 07.02.2012р. Обґрунтованість ціни, визначеної в договорах від 26.01.2012р. та від 07.02.2012р., підтверджується довідкою Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" № 11/1103 від 27.07.2012 р. та Експертним висновком ЧК - 323 від 27 липня 2012 р. (серія ЧН № 032509) Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати.

Враховуючи те, що основним видом діяльності позивача є вирощування зернових та технічних культур, та зважаючи на сезонних попит на мінеральні добрива перед проведенням весняних польових робіт, а також те, що позивач придбав міндобрива в інших постачальників після відмови відповідача від їх поставки та придбав в кількості (864 т), яка не перевищує кількість, яка мала бути поставлена відповідачем (1536 + 5%), апеляційний суд погоджується з доводами позивача та висновком місцевого суду про те, що придбання позивачем міндобрив в інших постачальників за вищою ціною зумовлене саме відмовою відповідача від виконання договору.

Таким чином, протиправна поведінка відповідача, яка полягає у незаконній односторонній відмові від прийнятого на себе зобов'язання за договором поставки, зумовила придбання позивачем товару за вищою ціною, тобто, понесення ним додаткових витрат, які є збитками.

Водночас, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції на підставі, зокрема, довідки Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" № 11/1103 від 27.07.2012 р., Експертного висновку Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати ЧК - 323 від 27 липня 2012 р. (серія ЧН № 032509), експертні висновки яких в силу ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" є обов'язковими для застосування на всій території України, правомірно відхилив доводи відповідача про те, що позивач мав можливість придбати селітру аміачну по значно нижчих цінах.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про стягнення збитків правомірно задоволені місцевим судом.

Інші доводи скаржника відхиляються колегією суддів апеляційного суду як такі, що не спростовують висновків місцевого суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні спору місцевим судом повно досліджені всі обставини справи, належно оцінені доказі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відтак, відсутні підстави для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2013 року у справі № 5015/2722/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 01.07.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.