Ухвала суду № 32118512, 27.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10457/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2012 у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000771520 від 01.06.2012, -

В С Т А Н О В И Л А:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Бориспільської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 000771520 від 01.06.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2012 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач вказує на те, що орендна плата вносилась ним в розмірі визначеному договором оренди, і яка з 2008 року не змінювалася за згодою сторін. Також, в додаткових поясненнях, позивач вказував на неможливість застосування нової нормативної грошової оцінки, з огляду на те, що рішення органу місцевого самоврядування про її затвердження не набуло чинності, оскільки не було офіційно оприлюднене. Окрім цього, в письмових поясненнях, апелянт зазначив, що платником орендної плати починаючи з 04.12.2009 має бути інша особа, а саме власник нерухомого майна, яке розміщено на орендованій земельній ділянці.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, зазначивши, що судом першої інстанції повно досліджені надані докази та обставини справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновком відповідача та вважав, що відповідачем доведено правомірність свого рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права, що регулюють питання орендної плати за землю з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» за 2011 рік.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №58/15-2/30603572 від 17.05.2012 яким зафіксовано невірне застосування позивачем розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що стало причиною заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності за 2011 рік на 1 157 112.77 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000771520 від 01.06.2012, яким Приватному підприємству «Лукойл-Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - орендна плата за землі державної та комунальної власності на суму 1 157 112,77 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 289 278,19 грн.

З Акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивач при визначенні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності невірно застосовано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що стало причиною заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землі державної і комунальної власності за 2011 рік.

Судом встановлено, що між позивачем та Бориспільською міською радою Київської області укладено договори оренди землі від 16.03.2005 за реєстровим № 861, в який в подальшому внесено зміни договором про внесення змін від 11.05.2007 за реєстровим № 3636 та договором про внесення змін та доповнень від 18.09.2008 за реєстровим № 6285, предметом якого є передача в строкове платне користування земельної ділянки по вул. Північній в м. Борисполі, Київської області загальною площею 9,93 га.; та від 09.11.2004 за реєстровим № 5294, в який внесено зміни договором про внесення змін від 11.05.2007 за реєстровим № 3637 та договором про внесення змін та доповнення від 23.09.2008, предметом якого є передача в строкове платне користування земельної ділянки по вул. Луговій, 1 загальною площею 0,172 га.

Відповідно до пункту 6 договору оренди від 16.03.2005 за реєстровим № 861 орендна плата за 2008 рік вноситься у грошовій форм у розмірі 8 % (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, відповідно до Витягу з рішення Бориспільської міської ради № 4102-35-У від 12.06.2008. а в наступні роки у грошовій формі у розмірі відповідного відсотка від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, що визначений пп.1.7.11 ч.1 рішення Бориспільської міської ради «Про затвердження відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, для встановлення розмірів орендної плати в межах міста Борисполя» з відповідними змінами та доповненнями.

Згідно з пунктом 6 договору оренди землі від 09.11.2004, орендна плата на 2008 рік вноситься у грошовій форм у розмірі 12 % (дванадцяти) відсотків від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, відповідно до Витягу з рішення Бориспільської міської ради № 4102-35-V від 12.06.2008, а в наступні роки у грошовій формі у розмірі відповідного відсотка від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, що визначений пп.1.7.5 ч.1 рішення Бориспільської міської ради «Про затвердження відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, для встановлення розмірів орендної плати в межах міста Борисполя» з відповідними змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 9 договорів оренди від 16.03.2005 за реєстровим № 861 та від 09.11.2004 за реєстровим № 5294 розмір орендної плати переглядається один раз на 1 рік у разі, зокрема, зміни розміру грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4 зазначених договорів (зі змінами та доповненнями) встановлено, що орендар земельної ділянки самостійно обчислює суму орендної плати щороку з урахуванням нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року, розміру відсотків від нормативної грошової оцінки землі, встановлених відповідним рішенням сесії міської ради «Про затвердження відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах міста Борисполя» на поточний рік та індексу інфляції.

Також зазначеним пунктом встановлено, що орендар щорічно до 1 лютого поточного року, подає відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом та до 15 лютого письмово повідомляє Орендодавця про нову нормативну грошову оцінку землі.

В пункті 7 договорів оренди від 16.03.2005 за реєстровим № 861 та від 09.11.2004 за реєстровим № 5294 визначено розмір річної орендної плати на 2008 рік та зазначено про те, що на наступні роки орендна плата обчислюється з урахуванням пункту 4 договору з урахуванням індексу інфляції.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що договорами оренди від 16.03.2005 за реєстровим № 861 та від 09.11.2004 за реєстровим № 5294 визначено суму орендної плати за землю лише на 2008 рік, а в подальшому на орендаря покладено обов'язок самостійно обчислювати суму орендної плати з урахуванням нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року.

Рішення Бориспільської міської ради Київської області № 142-3-VІ від 23.12.2010 «Про затвердження нормативної грошової оцінки міста Борисполя» затверджено базову вартість 1 кв.м. земельної ділянки - 118,99 грн. та з 01.01.2011 зазначену нормативно грошову оцінку землі введено в дію.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України від 11.12.200.3 р. № 1378-ІV «Про оцінку земель».

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта відносно того, що рішення Бориспільської міської ради Київської області № 142-3-VІ від 23.12.2010 «Про затвердження нормативної грошової оцінки міста Борисполя» не підлягає застосуванню в зв'язку з його не оприлюдненням в друкованих засобах масової інформації, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання цього рішення незаконним або нечинним, а саме рішення опубліковано на офіційному сайті Бориспільської міської ради (т. 1 а.с. 203-205)

Окрім цього, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку рішення Бориспільської міської ради Київської області № 142-3-VІ від 23.12.2010 «Про затвердження нормативної грошової оцінки міста Борисполя» не є актом нормативно-правового характеру з огляду на наступне.

Нормативно-правовим актом визнається офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має нсперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Колегія суддів вважає, що рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель не спрямоване на регулювання суспільних відносин та не містить ніяких нормативних приписів, оскільки не встановлює ніяких прав та обов'язків. Тобто, рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджується технічна документація з нормативної грошової оцінки земель у конкретному населеному пункті, не може вважатися рішенням нормативно-правового характеру, а тому на такі рішення не розповсюджуються положення ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо набрання чинності рішень ради нормативно-правового характеру з дня їх офіційного оприлюднення.

Отже, позивач при визначенні податкового зобов'язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності повинен був керуватися нормативною грошовою оцінкою землі встановленою рішенням Бориспільської міської ради Київської області № 142-3-VІ від 23.12.2010 «Про затвердження нормативної грошової оцінки міста Борисполя» та використовувати її при розрахунку орендної плати за землю в 2011 році.

Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта відносно того, що орендна плата за землю має сплачуватись в розмірі встановленому в договорах оренди станом на 2008 рік, з огляду на відсутність між позивачем та Бориспільською міською радою оформлених змін до договорів оренди в цій частині.

Згідно з пунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону України № 1378-ІV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як слідує зі змісту договорів оренди, укладених між позивачем та Бориспільською міською радою, орендна плата вноситься у відповідному відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Положеннями п. 4 договорів оренди встановлено, що визначення суми орендної плати за земельні ділянки поставлено в залежність від нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року та передбачено обов'язок орендаря самостійно обчислювати розмір орендної плати з урахуванням нормативно грошової оцінки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що сплата орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності має здійснюватися орендарем незалежно від внесення змін до договору оренди в частині нормативної оцінки та розміру орендної плати, оскільки за умовами договорів позивач мав самостійно здійснювати розрахунок орендної плати з урахуванням нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача відносно того, що починаючи з 04.12.2009 він, з огляду на ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не є платником орендної плати за земельну ділянку загальною площею 9.93 га (кадастровий номер 3210500000:03:007:0007). В обґрунтування вказаних доводів, апелянтом надано документи, що підтверджують набуття TOB «Стеровакс-Україна» у власність нерухомого майна розміщеного на вказаній земельній ділянці.

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент набуття власності на нерухоме майно), якщо житловий будинок, будівля або споруда розмішені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Водночас, позивачем не надано доказів, які б встановлювали, площу земельної ділянки на якій розміщені об'єкти нерухомості (склад № 1 площею 1 445,8 кв.м. склад № 2 площею 1445,1 кв.м., будівля АБК площею 470 кв.м. допоміжні приміщення площею 90,1 кв.м. та будівля прохідної площею 21,2 кв.м) та площу необхідну для обслуговування цих об'єктів. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення позивачем протягом 2009-2011 років дій спрямованих на зменшення площі орендної земельної ділянки за рахунок площ земельних ділянок під об'єктами нерухомості право власності на які набуто іншою особою. Також, матеріали справи не містять доказів припинення в 2011 році орендних відносин між позивачем та Бориспільською міською радою відносно земельної ділянки загальною площею 9,93 га (кадастровий номер 3210500000:03:007:0007) або її частини.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що продовж 2009-2012 років позивач вносив орендну плату за користування вищезгаданими земельними ділянками, заходів щодо повідомлення відповідача у справі про наявність рішення господарського суду Київської області від 15.10.2009 про визнання права власності на об'єкт нерухомості (т. 1 а.с. 165-167) не вживав, корегування розрахунків сум плати за землю не проводив, хоча використовував і застарілу нормативно-грошову оцінку земельних ділянок (т. 2 а.с. 3-19). Виконуючи умови договорів оренди позивач у 2012 році офіційно отримав витяг про нормативно-грошову оцінку земель у м. Бориспіль (т. 2 а.с. 26-28). Тобто фактично позивач визнавав свій обов'язок по сплаті оренди земельних ділянок за договорами №№ 861 та 5294 та вносив цю плату, проти чого в суді не заперечував.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що до моменту визначення у встановленому порядку площі земельної ділянки право користування на яку перейшло до набувача об'єктів нерухомості (під об'єктами нерухомості та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування) платником орендної плати за землю є позивач, як орендар всієї частини земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КЛС України.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 02.07.2013.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.