Рішення № 32116703, 01.07.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 червня 2013 р. Справа № 903/564/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська електротехнічна компанія", м.Луцьк

до відповідача управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області, м.Луцьк

про стягнення 5 414,92 грн.

Суддя: Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Виборнов Р.М., довіреність №1 від 02.12.12р.;

від відповідача: н/з.

Представнику позивача повідомлено про здійснення повної фіксації судового процесу технічними засобами, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду" за ініціативою суду.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська електротехнічна компанія" звернулось до господарського суду з позовом до відповідача - управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області про стягнення заборгованості в сумі 5414,92 грн., з них 4 972,40 грн. основної заборгованості, 442,52 грн. - штрафу та 1000 грн. судових витрат на юридичну допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір підряду №27 від 06.04.2012р., на виконання умов якого позивач виконав комплекс електромонтажних робіт з електропостачання стаціонарного посту ДПС №1 автодорога Н-22 (Устилуг-Луцьк-Рівне) перехрестя Олика - Цумань на суму 7048,61 грн., проте відповідач всупереч умов даного договору оплатив за надані роботи лише 2076,21грн., що стверджується банківською випискою від 02.07.2012р., тому просить суд стягнути решту суми заборгованості - 4972,40 грн. та нарахованого за невиконання умов договору штрафу в розмірі 442,52 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.06.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 26.06.2013р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

21.06.2013р. через канцелярію суду позивачем надано супровідний лист за №52 від 20.04.13р. з наступними додатками: довідка №02-02/1344 від 13.06.2013р. про зарахування коштів по сплаті судового збору згідно платіжного доручення №398 від 05.04.2013р.; уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості; заяву №53 від 20.04.2013р.про те що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; ксерокопію платіжного доручення №936 від 20.06.2013р.

25.06.2013р. через канцелярію суду надійшла заява від представника відповідача згідно якої останній повідомляє, що оплата заборгованості буде здійснена відразу після затвердження кошторисних призначень на УДАІ УМВС України у Волинській області, до заяви додають копію довіреності №11/3894 від 21.06.2013р. та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №152354. Також просять розгляд справи провести за їх відсутності.

В судовому засіданні 26.06.2013р. представник позивача додане до супровідного листа №52 від 20.04.2013р. уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості підтримав.

Суд дослідив, що згідно поданого уточнення позивач просить суд задовольнити ті ж самі вимоги що містить позовна заява.

Відповідач у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4302100433029 від 12.06.2013р. (а.с.32).

Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному об'ємі поклавши при цьому на відповідача судові витрати по справі, щодо оплати послуг на юридичну допомогу та судового збору.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, на підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

06.04.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська електротехнічна компанія" (далі - Підрядник) та управлінням Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області (далі - Замовник) укладено договір підряду №27 (далі - Договір), згідно п.1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов цього Договору комплекс електромонтажних робіт для електропостачання стаціонарного посту ДПС №1 автодорога Н-22 (Устилуг-Луцьк-Рівне) перехрестя Олика-Цумань (а.с.24).

Судом встановлено, що в договір не вносилися зміни та доповнення, додаткові угоди щодо змін до договору не укладалися, що не спростовано жодною зі сторін документально згідно з ст.33 ГПК України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено в ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

П.3.1 Договору передбачено, що вартість робіт передбачених даним Договором становить 7048,61 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 1174,77 грн.

П.3.2.1 Договору передбачено, що сума грошей в розмірі 100% від загальної вартості даного Договору перераховується не пізніше 3 календарних днів з моменту підписання даного Договору обома сторонами.

П.4.1 Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується виконати роботи протягом 10 робочих днів при умові виконання Замовником п.3.2.1 даного Договору.

На виконання умов Договору № 27 позивач виконав комплекс електромонтажних робіт для електропостачання стаціонарного посту ДПС №1 автодорога Н-22 (Устилуг-Луцьк-Рівне) перехрестя Олика-Цумань.

06.04.2012р. між позивачем та відповідачем підписаний та скріплений печатками акт здачі-приймання робіт відповідно до умов Договору №27, згідно якого відповідач прийняв надані позивачем електромонтажні роботи електропостачання стаціонарного посту ДПС №1 автодорога Н-22 на суму 5873,84 грн. без ПДВ, 7048,61 грн. з ПДВ (а.с.27).

Враховуючи умови п.3.2.1 Договору суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем електромонтажних робіт для електропостачання стаціонарного посту ДПС №1 автодорога Н-22 (Устилуг-Луцьк-Рівне) перехрестя Олика-Цумань мало бути виконано до 09.04.2012р.(договір підписаний 06.04.2012р. + 3 дні згідно п.3.2.1 Договору = 09.04.2012р.).

Проте відповідач всупереч умов даного договору оплатив за надані роботи лише 2076,21грн., що стверджується банківською випискою від 02.07.2012р. (а.с.29), неоплаченою залишається сума - 4972,40 грн.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №27, позивачем 26.02.2013р. за реєстраційним №13 було направлено на адресу відповідача претензію про перерахування 4972,40 грн. заборгованості (а.с. 25). Відповідач у відповіді за №11-1862 від 21.03.2013р. на претензію позивача, зазначив, що оплата в сумі 4972,40 грн. буде здійснена відразу після затвердження кошторисних призначень (а.с.26).

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, враховуючи вищевикладене позовна вимога щодо стягнення з управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області 4972,40 грн. - основної заборгованості за виконанні позивачем електромонтажні роботи з електропостачання стаціонарного посту ДПС №1 автодорога Н-22 (Устилуг-Луцьк-Рівне) перехрестя Олика - Цумань є обґрунтованою, підставною, не заперечується відповідачем та підлягає до задоволення.

З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача 442,52 грн. штрафу слід зазначити наступне.

Відповідно до п.5.1 Договору при неналежному виконанні п.3.2 Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки в оплаті.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарсько-правова відповідальність застосовується до учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пеня як різновид неустойки характеризується ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Отже нарахування неустойки згідно п.5.1 Договору узгоджується з положенням ч.3 ст.549 ЦК України, відповідно до якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тому правова природа позовної вимоги про стягнення 442,52 грн. не є штрафом, а є пенею.

Пеня нарахована представником позивача за період з 10.04.2012р. по 02.07.2012р. на суму заборгованості 7042,61 грн. (хоча реальна сума заборгованості по Договору №27 становить 7048,61 грн., а остання дата нарахування пені по даному періоду 01.07.2012р., оскільки часткова проплата була 02.07.2012р. на суму 2076,21грн. згідно банківської виписки від 02.07.2012р ), що наведена позивачем у розрахунку по позовній заяві, становить 240,22 грн., проте суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до обчислення судом пені береться сума вказана позивачем у позовній заяві - 7042,61 грн., за встановлений судом період з 10.04.2012р. по 01.07.2012р. Суд провівши власний розрахунок пені за даний період та в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в оплаті (п.5.1. Договору) встановив, що остання становить 239,56 грн. (83 дні прострочення, розмір облікової ставки НБУ - 7.5 %).

Пеня за період з 02.07.2012р. по 10.10.2012р. на суму заборгованості - 4972,40 грн., становить 205,82 грн. (101 день прострочення, розмір облікової ставки НБУ - 7.5 %).

Враховуючи що загальна сума пені розрахована судом становить 445,38 грн., тобто є більшою ніж заявлена сума позивачем, а відтак позовна вимога про стягнення 442,52 грн. підлягає до задоволення.

При розрахунку пені судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача 1000 грн. витрат на юридичну допомогу, суд відмовляє в їх задоволені, оскільки згідно ст.44 ГПК України дані витрати не входять в склад судових витрат.

Також суд зазначає, що п.6.3 Постанови Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Оскільки представник позивача Виборнов Р.М. - являється особою, яка надає правову допомогу стороні у справі, проте не є адвокатом (у розумінні п.1 ст.1 та ч.1 ст.6 ЗУ "Про адвокатуру та адвокацьку діяльність"), тому правові підстави для відшкодування витрат позивача, пов'язане з оплатою ним послуг адвоката, адвокатського бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги взагалі відсутні, а вимога необгрунтованою та безпідставною.

Також суд додатково зазначає, що платіжне доручення №936 від 20.06.13р. не може бути прийнято, як належний і допустимий доказ згідно ст.34 ГПК України, оскільки не проведено банком.

Відповідності до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідності до положень ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5414,92 грн., з них 4972,40 грн. - основної заборгованості, 442,52 грн. - пені, в частині стягнення 1000 грн. витрат на юридичну допомогу - відмовити.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1720,50 грн. слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Залізнична, буд.15, код ЄДРПОУ 24525635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська електротехнічна компанія" (43020, Волинська область, м.Луцьк, вул.Підгаєцька, 7А, код ЄДРПОУ 21738520) 5414,92 грн. (п'ять тисяч чотириста чотирнадцять гривень дев'яносто дві копійки) з них: 4972,40 грн. - основної заборгованості, 442,52 грн. - пені та 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

3. У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська електротехнічна компанія" до управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області в частині стягнення 1000 грн. витрат на юридичну допомогу - відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

01.07.13

Суддя А. С. Вороняк