Ухвала суду № 32116310, 19.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р.Справа № 2а-3198/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма «Херсонмаркетінг» ЛТД на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма «Херсонмаркетінг» ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, за участю третьої особи без самостійних вимог: приватного підприємства «Зодчий», про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Херсонмаркетинг» ЛТД (ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (ДПІ), в якому просило: визнати дійсними 10 контрактів, які укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційною фірмою «Херсонмаркетинг» ЛТД та ПП «Зодчий», як субпідрядником; визнати протиправними дії щодо застосування зобов'язання у розмірі 285 795,00 грн. та накладення штрафних санкцій у розмірі 142 898,00 грн. на підставі неправомірного акту перевірки № 623/22-4/14142229 від 25.04.2012 року; скасувати податкове повідомлення рішення № 0003312200 від 11 травня 2012 року.

Ухвалою суду від 28.08.2012 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання дійсними 10 контрактів, які укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційною фірмою «Херсонмаркетинг» ЛТД та ПП «Зодчий», як субпідрядником.

Ухвалою суду від 13.12.2012 року задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі Приватне підприємство «Зодчий» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що висновки акту перевірки щодо неправомірності формування податкового кредиту по субпідрядним договорам з ПП «Зодчий» внаслідок не підтвердження їх реального виконання суперечать дійсним обставинам та нормам чинного законодавства. Позивач вважає, що ПП «Зодчий» у повному обсязі виконані підрядні роботи, визначені істотними умовами контрактів, що підтверджується актами виконаних робіт.

Крім того, на думку позивача висновки податкового органу щодо нікчемності угод не ґрунтуються на нормах Цивільного кодексу України, оскільки при укладені контрактів на виконання субпідрядних робіт позивач та ПП «Зодчий» повністю дотрималися загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначених нормами статті 203 Цивільного кодексу України.

Позивач також посилався на те, що отримані від ПП «Зодчий» субпідрядні роботи в подальшому були передані позивачем безпосередньо замовнику таких робіт ТОВ «Херсонський оптовий торговий дім-02» при будівництві торгово-розважального центру по вул. Суворова, 12 у м. Херсоні. Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправними дії щодо застосування зобов'язання у розмірі 285 795,00 грн. та накладення штрафних санкцій у розмірі 142 898,00 грн. на підставі неправомірного акту перевірки №623/22-4/14142229 від 25.04.2012 року та скасувати податкове повідомлення рішення №0003312200 від 11 травня 2012 року.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД, згідно яким встановлено порушення податкового законодавства в частині формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій позивача з ПП «Зодчий», оскільки перевіркою встановлено невідповідність номенклатури наданих послуг та строків їх виконання між актами виконаних робіт, підписаними між ПП «Зодчий» (субпідрядник) та ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД (генпідрядник), та актами виконаних робіт, підписаними між ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД (підрядник) та ТОВ «ХОТД-02» (замовник).

Крім того, відповідач вказував на неможливість проведення зустрічної звірки з ПП «Зодчий» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків у зв'язку з тим, що підприємство має стан платника відмінний від основного, а саме: « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, про що складено ДПІ у м. Херсоні акт від 28.03.12 № 46/15-3/32267562 та акт від 06.04.12 №50/15-3/32267562. На думку відповідача, вказані обставини свідчать про безтоварність угод та як наслідок неправомірне віднесене позивачем до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних ПП «Зодчий», що стало підставою для зменшення сум податкового кредиту за листопад 2011 р. та січень 2012 р. та відповідно визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 285 795,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у задоволенні позову ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати як таку, що прийнята помилково, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що основними видами діяльності ТОВ ВКФ «Херсонмаркетінг» ЛТД є будівництво житлових і нежитлових будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи.

У період з 17.04.2012 року по 18.04.2012 року на підставі наказу від 17.04.2012 року №311 про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, згідно пп. 20.1.4, п 20.1 ст. 20, пп. 7.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України уповноваженою особою ДПІ у м. Херсоні проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Зодчий» та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП «Зодчий» за листопад 2011 року, січень 2012 року, за результатами якої був складений акт від 25.04.2012 р. № 623/22-4/14142229.

Згідно вказаного акту встановлені порушення: ч.1-3, 5-6 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ ВКФ «Херсонмаркетінг» ЛТД (14142229) при придбанні товарів (послуг) у ПП «Зодчий» (32267562) у листопаді 2011 року, січні 2012 року; ст. 185, п. 187.1 ст.187, ст.188, п.198.3, п. 198.4, п.198.6 ст.198 ПК України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму 285795 грн. в тому числі за листопад 2011 року на суму 153 961,00 грн., за січень 2012 року на суму 131 834,00 грн.

На підставі вказаних висновків ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003312200 від 11 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 428 693,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 285 795,00 грн. та за штрафними санкціями 142 898,00 грн. Не погодившись з таким висновком податкового органу позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до суду. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Висновок ДПІ ґрунтується на обставинах, встановлених при перевірці первинних документів, наданих позивачем, зокрема копій видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, розрахунків загально виробничих витрат, кошторисів за листопад 2011 року, січень 2012 року по взаємовідносинам з ПП «Зодчий», копій договорів за листопад 2011, січень 2012 року з ПП «Зодчий», копій банківських виписок по рахункам за листопад, 2011 року, січень 2012 року, копій реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2011 р., січень 2012 р.

Перевіркою податкових накладних та актів виконаних робіт встановлено, що надання послуг підприємством ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД, як підрядником, на адресу замовника ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02» по будівництву торгівельно-розважального центру задокументовано 9, 15, 21, 24, 25, 29, 30 листопада 2011 року та 28, 30 січня 2012 року, в той час як первинні документи на придбання ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД, як генпідрядником, послуг по реконструкції у ПП «Зодчий» задокументовано пізніше 25, 30 листопада 2011 року та 27, 30, 31 січня 2012 року.

Перевіркою також встановлено невідповідність номенклатури наданих послуг за актами виконаних робіт, підписаних між ПП «Зодчий» та ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД та за актами виконаних робіт, підписаних між ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД та замовником ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02». Згідно акту приймання виконаних підрядних робіт та договорів з ПП «Зодчий» спірні роботи виконувалися у сфері будівельних робіт та провадження будівельної діяльності, які належать до видів робіт, які підлягають ліцензуванню та сертифікації. Ліцензії та сертифікати відповідності у ПП «Зодчий» відсутні.

Податковим органом під час проведення перевірки було використано акти ДПІ у м. Херсоні від 28.03.12 р. № 46/15-3/32267562 та від 06.04.12 р. № 50 /15-3/32267562 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Зодчий» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р., за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., згідно яким встановлено, що ПП «Зодчий» має стан платника відмінний від основного, а саме: « 9» направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність основних фондів, складських приміщень, найманих працівників.

За даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та декларації з ПДВ за листопад 2011 року підприємством ПП «Зодчий» включено до податкового кредиту суми по податку на додану вартість, які сформовано за рахунок контрагента-постачальника ПП «Шеду», проте на запит ДПІ від 19.01.12 №1018/10/15-212 р. щодо надання пояснень та документальних підтверджень по взаємовідносинах з ПП «Шеду» за листопад 2011 р., директор ПП «Зодчий» ОСОБА_2 відмовився виконати даний запит.

У зв'язку з викладеним податковий орган дійшов висновку щодо не підтвердження реальності здійснення субпідрядних робіт та нікчемності правочинів, укладених між ТОВ ВКФ «Херсонмаркетінг» ЛТД та ПП «Зодчий», оскільки вказані правочини не мали на меті настання реальних наслідків відповідно до ч. 1, 2 ст.215, ч. 5 ст. 203 ЦК України, а складені податкові накладні внаслідок таких угод не створюють для ТОВ ВКФ «Херсонмаркетінг» ЛТД жодних правових наслідків, у т.ч. для податкового обліку, тому ТОВ ВКФ «Херсонмаркетінг» ЛТД неправомірно сформувало податковий кредит за рахунок обсягу операцій з ПП «Зодчий» за листопад 2011 року на суму 153 961,17 грн. та за січень 2012 року на суму 131 833,67 грн.

В апеляційній скарзі вказується на те, що всі договори підряду, Додаткові погодження до них та контракти, укладені апелянтом з ТОВ «Херсонський оптовий торговий дім-02» та з ПП «Зодчий», є господарськими договорами. Відповідно до приписів ст. 203 ЦК України такі вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Апелянт вважає, що зміст вказаних договорів не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства. За нормами ст. 204 ЦК України всі вказані правочини вважаються правомірними, їх недійсність не встановлена законом.

Відповідно до вимог п. 14.1.181. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України.

Тобто, безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Як було встановлено, 26.09.2011 року між ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД та ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02» укладено договір № 07/10-11 (№ 07/10-11-53), згідно до якого підрядник зобов'язується виконати по завданню замовника будівельні роботи по облаштуванню кладки зовнішніх стін еркєров з газобетоних блоків по вул. К.Маркса та Суворова на будівництві торгівельно-розважального центру «Потемкинский», розташованого за адресою м. Херсон, вул. Суворова, 12 на загальну суму 134 303,00 грн., а замовник зобов'язується прийняти результат роботи та оплатити його.

Апелянт вказує на те, що в ході виконання зобов'язань за договором підряду з ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02» він не встигав виконати підрядні роботи у визначений сторонами строк, тому змушений був залучити до виконання ряду будівельних робіт субпідрядника в особі ПП «Зодчий» шляхом укладання у листопаді 2011 року та січня 2012 року десяти контрактів.

Колегією суддів встановлено, що у листопаді 2011 року, січні 2012 року між ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД та ПП «Зодчий» було укладено договори субпідряду на загальну суму ПДВ 285 794,84 грн., в т.ч. у листопаді 2011 року - 153 961,17 грн., у січні 2012 року - 131 833,67 грн.

Відповідно до акту перевірки розрахунки між підприємствами було проведено у безготівковій формі, згідно наданих до перевірки копій банківських виписок по рахункам (платіжні доручення): № 737 від 25.11.11 р. на суму 5 000 грн., в т.ч. ПДВ - 833,33 грн.; №738 від 25.11.11 р. на суму 100 000 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,67 грн.; № 773 від 02.12.11 р. на суму 100 000 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,67 грн.; № 784 від 07.12.11 р. на суму 200 000 грн., в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн.; № 804 від 09.12.11 р. на суму 25 000 грн., в т.ч. ПДВ - 4 166,67 грн.; №807 від 13.12.11 р. на суму 160 000 грн., в т.ч. ПДВ - 26 666,67 грн.; №838 від 19.12.11 р. на суму 300 000 грн., в т.ч. ПДВ - 50 000,00 грн.; № 877 від 26.12.11 р. на суму 66 233 грн. в т.ч. ПДВ - 11 038,83 грн.; №876 від 26.12.11 р. на суму 33 767 грн. в т.ч. ПДВ - 5 627,83 грн.; № 905 від 28.12.11 р. на суму 140 000грн. в т.ч. ПДВ - 23 333,33 грн.; №24 від 19.01.12 р. на суму 60 000грн., в т.ч. ПДВ - 10 000,00 грн.; № 42 від 17.02.12 р. на суму 160 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 26 666,67 грн.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем робіт податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій, що узгоджується з правовою позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 04.09.07 р. № 07/97.

Оцінуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення на предмет відсутності реального характеру відповідних операцій, колегія суддів приймає до уваги доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам факт наявності платіжних доручень про отримання субпідрядником від позивача грошових коштів за виконану роботу, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт не є достатніми доказами на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Вирішуючи справу суд апеляційної інстанції враховує встановлені податковим органом в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів обставини, що ПП «Зодчий» не має виробничих та трудових ресурсів (чисельність працюючих на підприємстві складає 2 чол. згідно звіту за формою № 1ДФ за 4 квартал 2011 року), що підтверджується актами ДПІ від 06.04.12 № 50 /15-3/32267562 та від 28.03.12 р. №46/15-3/32267562 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Зодчий» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., за період 301.11.2011 р. по 30.11.2011 р.

Вказані обставини не були спростовані апелянтом як в ході розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду.

Судом першої інстанції було вірно визначено, що предметом договору підряду є індивідуальний результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, придатної для оцінки.

З переліку видів робіт, які передбачались умовами контрактів та актами виконаних робіт по реконструкції незавершеного будівництва з прибудовою та надбудовою під торгівельно-розважальний центр по вул. Суворова, 12, м. Херсон, вбачається значний об'єм будівельних робіт, виконання яких двома особами ПП «Зодчий», за відсутності виробничих активів, транспортних засобів та протягом строку, за який такі роботи були виконані, є неможливим.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що контракт № 8 на виконання робіт по реконструкції незавершеного будівництва з прибудовою та надбудовою під торгівельно-розважальний центр та акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт на суму 296692, 00 грн. підписані однією датою, тобто 25.11.11 р., що підтверджує неможливість виконати вказаний об'єм робіт однією датою.

Крім того, у пункті 3.1. контрактів № 8 від 25.11.2011 р., № 9 від 25.11.2011 р., №10 від 26.11.2011 р. вказано строки виконання робіт, початок робіт - листопад 2011 р., завершення робіт - листопад 2011 р., тобто на виконання вказаних об'ємів робіт у субпідрядника було фактично 4-5 днів, що також підтверджує неможливість виконати значний об'єм робіт за такий короткий строк.

У наданих до перевірки та до матеріалів адміністративної справи копій платіжних доручень вбачається призначення платежу за будівельно-монтажні роботи згідно актам виконаних робіт за 24.11.2011 р., 26.11.2011 р., 28.12.2012 р. 29.12.2011 р., проте акти виконаних робіт за контрактами з ПП «Зодчий» підписані 25.11.2011 р., 30.11.2011 р., 27.01.2012 р., 30-31.01.2012 р.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує встановлені податковим органом дані про невідповідність переліку наданих послуг згідно актів виконаних робіт та строків виконання робіт за листопад 2011 та січень 2012 року між ПП «Зодчий» та ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД, між ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД та ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02», оскільки апелянтом не було представлено суду проектно-кошторисну документацію та акти виконаних робіт, підписані позивачем з замовником ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02».

Колегією суддів також враховується, що апелянтом не було надано жодних інших доказів, які б свідчили про виконання ТОВ ВКФ «Херсонмаркетинг» ЛТД та ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02», за договором від 26.09.2011 року за 3 07/10-11 своїх прав та обов'язків, визначених ними у договорі, зокрема, доказів передачі будівельного майданчика від замовника до генпідрядника, в подальшому до виконавця робіт субпідряднику, як це передбачено п. 4.1. контрактів за №: 8, 9, 10, 01/1, 01/2, 01/3, а також доказів на отримання від замовника та подальшої передачі субпідряднику будівельних матеріалів, докази розмежування між роботами, виконаними позивачем, як підрядником, та роботами виконаними ПП «Зодчий», як субпідрядником згідно актів виконаних робіт, підписаних з замовником ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02» тощо.

Підставою для висновків про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ в даному випадку є недоведеність того, що роботи, по яких виник податковий кредит, були виконані саме ПП «Зодчий», з урахуванням того, що на даному підприємстві відсутні основні фонди та робоча сила, а не відображення у податковому обліку позивача податкових накладних.

Представлені апелянтом докази не спростовують висновок податкового органу щодо безтоварності виконаних послуг в силу відсутності у ПП «Зодчий» необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутність основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо).

Оскільки фактичного здійснення господарської операції не вбачається, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0003312200 від 11 травня 2012 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 285795,00 грн. та за штрафними санкціями 142898,00 грн. прийнято у відповідності до вимог податкового законодавства.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма «Херсонмаркетінг» ЛТД залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 19.06.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький