Постанова № 32114572, 25.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 року № 813/4640/13-а

об 11 год., 55 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області, представник - Піцко І.В. (довіреність № 12098/06-11 від 14.06.2013 року)до Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, представник - не прибувпро визнання протиправними дій, визнання протиправною і скасування про повернення виконавчого документа стягувачеві

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання. Згідно ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належить до комунальної власності. Відповідно, позивач є державним органом виконавчої влади, а тому відсутні правові підстави звернення виконавчого документа до виконання до Державної казначейської служби України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задоволити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неприбуття не повідомив, заперечення на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 02907427.

Заслухавши пояснення представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

23.05.2013 року відповідачем винесена постанова у виконавчому провадженні ВП № 37592410 про повернення виконавчого документа стягувачеві, у якій зазначено, що керуючись п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ - виконавчий лист № 813/1105/13-а виданий 28.03.2013 року Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Стрий та Стрийському районі Львівської області заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 598896,57 грн., повернути стягувачеві.

Також у вказаній постанові зазначено, що відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України зі змінами № 868 від 19.09.2012 року та № 45 від 30.01.203 року, рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників (визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства в установленому порядку. ДП «Західукргеологія» є державним підприємством та має відкриті рахунки в органах Казначейства. Законом України «Про виконавче провадження» передбачено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Відповідно до ст. 52 цього ж Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях у тому числі на кошти на рахунках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Таким чином, державний виконавець не може звернути стягнення на кошти боржника на рахунках в органах Казначейства, що в свою чергу унеможливлює подальше виконання рішення суду державною виконавчою службою, оскільки наявна встановлена законом заборона, чітко визначений порядок та процедура виконання даних рішень.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» № 2864-III від 29.11.2001 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012 року із змінами і доповненнями, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року за № 384/2011 із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємство, установа, організація.

Згідно ч. 2 ст. 2 цього ж Закону, дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 4 цього Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому ж Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим же Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього ж Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 6 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 11 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим же Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим же Законом.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 цього ж Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно 52 цього ж Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

З системного аналізу Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» вбачається, що таким визначено чіткий порядок та процедуру виконання судових рішень про стягнення коштів з державних підприємств, зокрема, стягнення коштів здійснюється Державною казначейською службою в межах бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного підприємства, які відкриті в органах казначейства.

Судом враховуються обґрунтування позивачем та його представником позовних вимог щодо скасування постанови ВП № 37592410 від 23.05.2013 року про повернення виконавчого документа - виконавчого листа № 813/1105/13-а виданого 28.03.2013 року Львівським окружним адміністративним судом стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган.

Так, згідно п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Належних та допустимих доказів правомірності прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідачем суду не надано.

Судом також враховуються обґрунтування позивачем та його представником позовних в вимог щодо визнання протиправними дії державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо винесення постанови ВП № 37592410 від 23.05.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки судові рішення, які на набрали законної сили, згідно ст. 124 Конституції України, є обов'язковими до виконання, відтак в цій частині позовні вимог також підлягають задоволенню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем не зроблено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області до Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, визнання протиправною і скасування про повернення виконавчого документа стягувачеві, підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП № 37592410 від 23.05.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

3. Визнати протиправними дії державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо винесення постанови ВП № 37592410 від 23.05.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанову складено в повному обсязі 01.07.2013 року.

Суддя Гавдик З.В.