Постанова № 32114308, 12.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2013 р. м. Київ К-26879/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Кіт О.С.

представника відповідача Русіної О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 по справі №2а-6331/09/2670 за позовом Закритого акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (далі-ЗАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі-ДПІ у Подільському районі м. Києва, відповідач) задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 29.12.2008 №0001982380/0 в частині нарахування основного податкового зобов'язання з плати за землю та штрафних санкцій здійснених до 20.06.2007. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 04.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. 120, ст. 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 14, 15, 17 Закону України «Про плату за землю», ст. 377 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №114/22-10-31093336 від 18.12.2008, складеного за результатом виїзної планової перевірки ЗАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.11.2008 по 11.12.2008, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2008 №0001982380/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з плати за землю на суму 32798,63грн. у тому числі 21525,75грн. за основним платежем та 11272,88грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем ст.ст.2, 14, 15, 17 Закону України «Про плату за землю», а саме, позивачем не подавалися розрахунки податку за землю за 2006-2008 роки та не сплачено податок у розмірі 21525,75грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності нарахування позивачеві податкового зобов'язання з плати за землю до 20.06.2007 з огляду на відсутність договору оренди земельної ділянки та будь-яких застережень у договорі купівлі-продажу будівлі щодо переходу права власності на земельну ділянку у відповідності до вимог статті 120 Земельного кодексу України в редакції закону до 27.04.2007.

Проте, з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можна виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 30.11.2004 позивач за договором купівлі-продажу придбав частину нежитлового будинку за адресою: м.Київ, вул.П.Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 літ.А.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону «Про плату за землю» (далі-Закон України № 2535-ХІІ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У статті 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом статті 15 Закону України №2535-ХІІ обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Нинішня редакція цих норм чітко встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Водночас стаття 120 Земельного кодексу України і в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, не давала підстав для іншого розуміння її змісту, що свідчить про правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2009 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 підлягають скасуванню із прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 скасувати.

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Л.І. Бившева

____ Н.Г. Пилипчук