Постанова № 32114187, 26.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року Справа № 5023/4653/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 р.у справі господарського суду№ 5023/4653/12 Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю СФ "Котлобудсервіс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер"простягнення 56 783,29 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з'явились;відповідача:Яковченко О.В., дов. № 46/КБ/Ю від 29.03.2013 р.;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю СФ "Котлобудсервіс" (далі - ТОВ СФ "Котлобудсервіс") звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (далі - ТОВ "Курганський бройлер") 56 783,29 грн. заборгованості за договором підряду на виконання робіт № 14/07 від 14.07.2008 р. (далі - Договір), яка складається з: основної заборгованості у розмірі 36 957,06 грн., 3% річних у розмірі 4 420,38 грн., інфляційних у розмірі 11 257,57 грн. та пені у розмірі 4 148,28 грн.

Позовні вимоги ТОВ СФ "Котлобудсервіс", посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України обґрунтовувало тим, що ТОВ "Курганський бройлер" не виконало зобов'язання в частині оплати вартості робіт у передбачені Договором строки, у зв'язку з чим має заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2012 р. (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Курганський бройлер" на користь ТОВ СФ "Котлобудсервіс" 36 957,06 грн. основного боргу, 4 124,70 грн. 3% річних, 11 257,57 грн. інфляційних. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 р. (колегія суддів: Слободін М.М., Гончар Т.В., Шевель О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 р. змінено, резолютивну частину рішення викладено у новій редакції, якою позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Курганський бройлер" на користь ТОВ СФ "Котлобудсервіс" 36 957,06 грн. основного боргу, 4 057,61 грн. 3% річних, 10 147,88 грн. інфляційних. В решті позову відмовлено.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, наведених ТОВ СФ "Котлобудсервіс" у позовній заяві з урахуванням здійснених судами перерахунків.

ТОВ "Курганський бройлер" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 р. і рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Викладені у касаційній скарзі вимоги ТОВ "Курганський бройлер" обґрунтовує посиланням на ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 526, 530, 882 Цивільного кодексу України та ст. ст. 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини справи, надали невірну оцінку доказам по справі та дійшли до передчасних висновків.

ТОВ СФ "Котлобудсервіс" не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу ТОВ "Курганський бройлер" до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ТОВ "Курганський бройлер" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 14.07.2008 р. між ТОВ СФ "Котлобудсервіс" (підрядник) та ТОВ "Курганський бройлер" (замовник) було укладено Договір на виконання робіт, за умовами якого підрядник зобов'язувався виконати роботи по заміні котлів КВМ-4,5 у цеху утилізації броїнських відходів, а замовник зобов'язувався прийняти роботу та своєчасно у встановленому Договором та законодавством порядку, оплатити виконані роботи;

- розділом 2 Договору сторонами погоджено, що підрядник починає роботу, після одержання передплати, термін виконання робіт - до 25.09.2008р.;

- пунктом 3.1. Договору встановлювалось, що загальна вартість робіт складає 818 593,20 грн.;

- відповідно до пунктів 3.2.-3.4. Договору сторонами передбачалось авансування у 5-денний строк з дня підписання Договору у розмірі 200 000,00 грн. Подальше авансування робіт було передбачено за графіком фінансування робіт (додаток № 3), який є невід'ємною частиною Договору. Кінцевий розрахунок виконується у 10-денний строк після завершення робіт та підписання акту передачі-приймання робіт;

- згідно з п. 5.1. Договору встановлювалось, що по закінченню робіт підрядник зобов'язується надати замовнику акти здачі-приймання виконаних робіт, після чого замовник приймає виконані підрядником роботи. У разі відсутності претензій зі сторони замовника до якості виконаних робіт на момент їх здачі, сторони підписують двосторонній акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках, по одному для кожної із сторін;

- на виконання умов Договору підрядником було виконано підрядні роботи на загальну суму 739 141,20 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в: № 428/1 від 30.08.2008 р. за серпень 2008 р. на суму 145 620,00 грн., № 428/2 від 12.09.2008 р. за вересень 2008 р. на суму 571 311,60 грн., № 428/4 від 07.10.2008 р. за жовтень 2008 року на суму 22 209,60 грн., а також довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3;

- ТОВ "Курганський бройлер" 04.08.2008 р. було перераховано підрядникові 200 000,00 грн. та 13.08.2008 р. - 200 000,00 грн., в подальшому оплат від замовника не надходило;

- 05.01.2009 р., 21.01.2009 р. та 10.02.2009 р. між сторонами було підписано протоколи про взаємозалік боргу ТОВ "Курганський бройлер" за Договором в рахунок сплати боргу ТОВ СФ "Котлобудсервіс" в сумі 178 596,62 грн., 102 488,40 грн. та 21 099,12 грн. відповідно за відвантажену відповідачем позивачу м'ясопродукцію;

- у подальшому до Договору між сторонами укладались додаткові угоди щодо зміни п.3.1. та викладення його в новій редакції: "Вартість робіт за даним договором становить 739 141,20 грн., всі інші умови залишаються без змін" та щодо розірвання зазначеного Договору;

- у відповідності до п. 6.3. Договору з метою гарантії якості робіт строком на рік між сторонами було домовлено створити фонд забезпечення гарантії у розмірі 5 % від суми договору (що становить 36 957,06 грн.), а саме про утримання замовником суми в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань та виплачується таким чином: 70 % утриманих коштів (що становить 25 869,94 грн.), виплачується підряднику протягом 15 днів з дати закінчення всього комплексу робіт; 30 % суми утриманих коштів (що становить 11 087,12 грн.), виплачується після 12 місяців з дати підписання акту передачі повного комплексу робіт;

- станом на 26.10.2009 р. у ТОВ "Курганський бройлер" утворилася заборгованість за Договором у розмірі 36 957,06 грн., що підтверджується, актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 17.03.2010 р. в частині, що стосується Договору, який підписано керівником та в. о. головного бухгалтера і скріплено печаткою ТОВ "Курганський бройлер";

Згідно з частиною першою ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Курганський бройлер" не виконало свої зобов'язання у повному обсязі за укладеним Договором, отже воно порушило строки оплати виконаних робіт.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору.

За таких обставин, виходячи зі змісту вищенаведених норм та враховуючи наявність підтвердженої матеріалами справи заборгованості ТОВ "Курганський бройлер", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди правильно задовольнили позовні вимоги ТОВ СФ "Котлобудсервіс" про стягнення на його користь з ТОВ "Курганський бройлер" 36 957,06 грн. заборгованості за виконані згідно Договору роботи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТВ СФ "Котлобудсервіс" місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильних висновків, що розрахунок пені в розмірі 4 148,28 грн. ТВ СФ "Котлобудсервіс" здійснило за шість місяців з 08.04.2009р., що не узгоджується з приписами вищенаведених норм матеріального права, умов Договору, а також з приписами частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), клопотання про поновлення строку позивачем до прийняття судового рішення у суді першої інстанції не заявлялось, а встановлений розмір пені у Договорі не відповідає розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який позивач просив стягнути пеню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, сторони пунктом 7.3 Договору передбачили, що за порушення термінів оплати робіт більш ніж на три банківських дні, зазначених у Договорі, підрядник має право нарахувати і виставити пеню за кожен день прострочки у розмірі 0,5% від суми договору.

Водночас, за встановлених обставин справи місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 11 257,57 грн. та 3% річних у розмірі 4 124,70 грн. без врахування умов виплати замовником коштів, передбачених п. 6.3. Договору, проте судом апеляційної інстанції були перевірені дані розрахунки та встановлено, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про визначення періоду, з якого має починатися нарахування 3% річних та інфляційних, а також розміру простроченого грошового зобов'язання.

Отже, апеляційний господарський суд, змінивши рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 11 257,57 грн. та 3% річних у розмірі 4 124,70 грн., дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог за прострочення виконання зобов'язання з відповідача 4 057,61 грн. 3% річних та 10 147,88 грн. інфляційних за періоди: з 23.10.2008р. по 03.10.2012р. з простроченої суми у розмірі 25 869,94 грн. та з 08.10.2009р. по 03.10.2012р. з суми у розмірі 11 087,12 грн.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що більшість доводів скаржника у касаційній скарзі зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, проте ці доводи відхиляються як необґрунтовані.

Посилання ТОВ "Курганський бройлер" у касаційній скарзі на те, що місцевим та апеляційним господарськими судами було дано невірну оцінку доказам у справі не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ТОВ "Курганський бройлер" не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 р. у справі № 5023/4653/12 господарського суду Харківської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський