Рішення № 3211279, 07.10.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 42/592-16/455-31/286

07.10.08

За позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергобудлізинг», м. Київ

2. Управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Київ

Треті особи 1. Київська міська Рада, м. Київ

2. Київська міська державна адміністрація, м. Київ

Про визнання недійсним договору

Суддя Качан Н.І.

Представники: дивись протокол

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України до ТОВ «Компанія «Енегобудлізинг»про визнання недійсним договору №27/12-04п від 27.12.2004 про пайову участь у будівництві, заявивши клопотання про залучення в якості третіх осіб Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації.

Ухвалою суду від 15.11.2006р. ( суддя Паламар П.І. )порушено провадження у справі та до участі у господарському спорі на стороні позивача залучені треті особи в порядку ст.ст. 22,27 ГПК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2007р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2007р. залишено без змін, а апеляційне подання без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2007р. рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням № 42/592-16/455 від 08.02.2008р. Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2008р. рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2008р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою суду від 27.06.2008р. справі присвоєно номер № 31/286 та призначено судове засідання на 27.08.2008р.

26.08.2008р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява від представника Міністерства оборони України про відвід судді, у зв’язку з чим справа була передана керівництву.

Ухвалою від 27.08.2008р. В.о. Голови Господарського суду міста Києва Л.Б.Іванової, заяву про відвід судді залишено без задоволення.

У судових засіданнях оголошувались перерви до 07.10.2008р., в порядку ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник прокуратури та позивача позовні вимоги щодо визнання договору недійсним підтримали.

Представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечував

Треті особи посилаючись на те , що не укладали спірної угоди та порушені у позові питання не зачіпають їх права та обов’язки просили суд слухати справу без представників від державної адміністрації та міської ради і прийняти рішення на розсуд суду .

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані по справі документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2004 Міністерство оборони України (позивач) в особі Управління капітального будівництва Міністерства оборони України м. Києва (відповідач-2) уклало з товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Енергобудлізінг" (відповідач-1) договір № 27/12-04п про пайову участь у будівництві житла для військослужбовців та членів їх сімей за адресою Повітрофлотському пр-ту ,28 та 30 у м. Києві .

Предметом цього договору (п.1) є будівництво житлового комплексу загальною площею 28500 кв. м. на 140 квартир на земельній ділянці площею 1,7 га з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом по Повітрофлотському проспекту, 28 у м. Києві та житлового комплексу загальною площею 47250 кв.м. на 252 квартири на земельній ділянці площею 2,1 га з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом по Повітрофлотському проспекту, 30 ум. Києві на території Національної академії оборони України.

Пунктами 2.1, 2.3, 2.6, 3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено, що відповідач - 2 отримує 21% загальної площі квартир кожного об'єкту (житлових комплексів), а відповідач-1-решту будівельної продукції за винятком вказаної частки відповідача - 2. Вкладом відповідача - 1 є фінансування будівництва об'єктів у повному обсязі як за власний рахунок, так і за рахунок залучених ним юридичних та фізичних осіб. Відповідач - 2, як вклад у будівництво цих об'єктів, зобов'язався передати відповідачеві-1 зазначені земельні ділянки з правоустановлюючими документами.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ст. 203 цього кодексу.

Позовні вимоги мотивовані з посиланням на наведені норми ,що саме цим вимогам законодавства не відповідає укладений договір про пайову участь у будівництві від 27.12.2004 № 27/12-04 п.

За правовою природою спірний договір є змішаним договором. який містить в собі елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору, що регулюються главою 77.Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України і ЗУ «Про інвестиційну діяльність ».

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з законом. Земля, інші природні ресурси, а також майно, закріплене за військовими частинами, навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Статтями 77, 84 Земельного кодексу України встановлено, що землі оборони мають спеціальний статус. Ними визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати виключно у державній власності, а у певних випадках у комунальній власності. У приватну власність землі оборони передаватися у жодному разі не можуть. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони" військові частини на землях, наданих їм у постійне користування, за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним та юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно. Тобто визначений вичерпний перелік використання земель оборони в господарських цілях. Надання земель оборони як пайовий внесок у забудову законом не передбачено.

Відповідно до ст. ст. 1130, 1134 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону, на основі об'єднання своїх вкладів. Внесене сторонами (учасниками) майно, яким вони володіли на підставі інших, ніж право власності, набуває статусу спільного майна і використовується в інтересах усіх учасників.

За таких обставин земельні ділянки площею 1,7 га та 2,1 га, які є предметом договору, взагалі не можуть бути передані відповідачем-2 як вклад у спільне з відповідачем - 1 будівництво вказаних об'єктів (житлових комплексів), оскільки це не узгоджується з положеннями Цивільного та Земельного кодексів України, якими визначено правовий статус земель оборони та врегульовано спільну діяльність сторін як учасників договору.

У спірному договорі відповідачі узгодили свої частки та порядок розподілу загальної житлової площі об'єктів наступним чином: відповідач - 2 отримує 21% загальної житлової площі, а відповідач - 1 - решту будівельної продукції.

Проте наведені умови договору не відповідають Положенню про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України (п. 3), затвердженому Указом Президента України від 01.07.1993 № 240/93, згідно з яким у погашення інвестицій інвестори набувають у власність до 35 % від загальної площі побудованого на інвестиційні кошти житла, а також збудованих за їх кошти споруд соціально-побутового і торгівельного значення.

У разі передачі інвестором у власність місцевих Рад безкоштовно споруд освітніх, дитячих та медичних закладів частка житла, яку він набуває у власність, може бути підвищена до 40%.

В окремих випадках частку житла, яка передається у власність інвесторам, дозволяється збільшувати до 50 %.

Внесеним у спільну діяльність вкладом шляхом передачі земельних ділянок фактично змінено їх цільове призначення. Уповноваженими органами ці земельні ділянки під будівництво, експлуатацію та обслуговування житлових комплексів не відводилися.

Відповідно до ст. ст. 9, 17, 20 Земельного Кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок проводиться за рішеннями органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади, у даному випадку Київської міської Ради або Київської міської державної адміністрації. Рішення про зміну цільового призначення зазначених земельних ділянок цими органами не приймались.

До того ж порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок (ст. 21 Земельного кодексу України).

Згідно ст.2 ЗУ «Про інвестиційну діяльність »то є сукупність практичних дій громадян ,юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Умовами спірного договору передбачено ряд таких зобов’язань сторін. Указом Президента України «Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей »від 01.07.1993р. введено в дію відповідне Положення ,яким передбачено спеціальний механізм та порядок здійснення таких забудов.

Оскільки договір від 27.12.2004 № 27/12-04п суперечить ст. ст. 1130, 1134 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України „Про Збройні Сили України", ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони", ст. ст. 9, 17, 20, 77, 84 Земельного кодексу України та зазначеному Указу Президента України „Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей" від 01.07.1993 №240-93, він підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Статтею 10 Закону України „Про оборону України" передбачено, що Міністерство оборони України є органом центральної виконавчої влади, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Недотримання сторонами спірного договору встановленого законодавством відсоткового співвідношення при розподілі квартир призведе до зменшення загальнодержавної частки житла, чим буде спричинена шкода економічним інтересам держави в особі Міністерства оборони України, яке зобов'язане забезпечувати військовослужбовців та членів їх сімей житлом. Відсутність у військовослужбовців житла приводить до соціальної напруги та зменшення рівня обороноздатності держави.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість та правомірність вимог позивача, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідачів порівну(ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір від 27.12.2004р. № 27/12-04п на пайову участь у будівництві, укладений між Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергобудлізинг».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергобудлізинг»(04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, код ЄДРПОУ 31486216), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, до Державного бюджету України, 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28-а; 03151, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39, код ЄДРПОУ 08228659), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, до Державного бюджету України, 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Н.І.Качан

Дата підписання рішення 27 жовтня 2008 року.