Ухвала суду № 32112500, 25.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/341/13-ц Головуючий у І інстанції Гапоненко А.П. Провадження № 22-ц/780/2838/13 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д.О.Категорія 52 25.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

19 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.,

за участю секретаря: Власенко О.В.,

розглянула матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», третя особа: начальник вагонної дільниці станції «Київ-Пасажирський» Тодчук Валерій Тимофійович про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_2 у січні 2013 року звернулася до суду з позовом про поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на наступні обставини.

З 14.08.1995 року вона працювала на посаді провідника пасажирських вагонів, а з 07.08.2000 року з нею був переукладений трудовий котракт, згідно якого вона займала посаду провідника пасажирського вагона Київського резерву провідників пасажирських вагонів (цех 1).

Наказом (розпорядженням) № 2969/00 від 24.12.2012 року про припинення трудового договору (контракту) вона була звільнена із займаної посади з 24.12.2012 року на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, тобто на підставі, передбаченій контрактом № 141 від 07.08.2000 року та умовами додаткової угоди до контракту № 450 (п.18г - внесення недостовірних даних щодо обліку пасажирів та комплектів постільної білизни в бланк ЛУ-72/УЗ від 11.02.2004 року).

Передумовою для винесення вказаного наказу були обставини, при яких вона не вчиняла жодних умисних дій, направлених на порушення умов контракту та додаткової угоди, тому просила суд визнати незаконним і скасувати наказ (розпорядження) № 2969/ос від 24.12.2012 року про її звільнення із займаної посади провідника пасажирських вагонів Київського резерву провідників пасажирських вагонів (цех 1) Вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця» з 24.12.2012 року на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, поновити її на посаді, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.02.2012 року по день ухвалення судового рішення та 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням. При вирішені справи допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу - в межах суми платежу за один місяць.

В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги в частині суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 8829,40 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2013 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) № 2969/ос від 24.12.2012 року проприпинення трудового договору (контракту), щодо звільнення ОСОБА_2 із займаної посади провідника пасажирських вагонів Київського резерву провідників пасажирських вагонів (цех №1) Вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» з 24.12.2012 року згідно п. 8 ст. 36 Кодексу законів про працю України, на підставі умов, передбачених контрактом № 141 від 07.08.2000 року та умов додаткової угоди до контракту № 450 (п. 18г- внесення недостовірних даних щодо обліку пасажирів та комплектів постільної білизни в бланк ЛУ - 72/УЗ від 11.02.2004 року); поновлено ОСОБА_2 на посаді, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.02.2012 року по 06.03.2013 року в сумі 8829,40 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку допущено до негайного виконання.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2013 року виправлено описку в резолютивній частині рішення суду від 06 березня 2013 року та вказано замість «з 24.02.2012 року» правильно «з 24.12.2012 року».

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач в апеляційній скарзі просить рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду встановленим по справі обставинам. Просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, в обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що внесення ОСОБА_2 недостовірних даних щодо обліку пасажирів та комплектів постільної білизни в бланк обліку населеності та витрат постільної білизни ЛУ-72/УЗ від 30.11.2012 № АА 201291 підтверджено Актом ревізії від 30.11.2012 «Г» 006956 та протоколом оперативної наради комісії Вагонної дільниці ст. Київ-Пассажирський по розгляду порушень особових обов'язків та порушень трудової дисципліни від 10.12.2012р. Тому відповідач, звільняючи ОСОБА_2, діяв виключно на підставі умов контракту.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) № 2969/ос від 24.12.2012 року щодо звільнення ОСОБА_2 із займаної посади провідника пасажирських вагонів та поновлення її на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено умислу позивача та вчинення нею будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов контракту та додаткової угоди, що було повністю доведено стороною позивача у судовому засіданні.

Колегія суддів з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, судом встановлено, що з 14.08.1995 року ОСОБА_2 працювала на посаді провідника пасажирських вагонів. 07.08.2000 року з позивачем був переукладений трудовий контракт ( наказ № 141), згідно якого вона займала посаду провідника пасажирського вагона Київського резерву провідників пасажирських вагонів (цех 1). 11.02.2004 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до контракту № 450, що повністю підтверджується копією трудової книжки та зазначеним контрактом і угодою ( а.с. 8-9, 25-31).

Виходячи із змісту наказу (розпорядження) № 2969/ос від 24.12.2012 року про припинення трудового договору ( контракту) позивача було звільнено згідно п.8 ст.36 КЗпП України на підставі, передбаченій контрактом №141 від 07.08.2000 року та умовами додаткової угоди до контракту №450, а саме порушення п. 18г - внесення недостовірних даних щодо обліку пасажирів та комплектів постільної білизни в бланк ЛУ-72/УЗ від 11.02.2004 року (а.с.6).

Згідно ст.21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін ( в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У відповідності до п.8 ч.І ст. 36 КЗпП України, трудовий договір може бути розірвано з підстав, передбачених контрактом.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що вирішуючи спори про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

По справі також встановлено, що 30.11.2012 року позивач виконувала обов'язки провідника вагону №5 пасажирського поїзда № 1 сполученням «Київ-Москва», який слідував до ст. м. Москва без зупинок і був відправлений 20 годин 12 хвилин. Після відправлення, приблизно о 22.00 годині, у вагон №5 начальник поїзда ОСОБА_4 здійснив підсадку двох пасажирів і повідомив, що вони будуть слідувати до ст. Москва. ОСОБА_4, як начальник зазначеного поїзда, вправі здійснювати таку посадку безбілетних пасажирів, оформлення проїзду та відповідних доплат у відповідності до інструкції і «Правил перевезень пасажирів, багажу та пошти залізничним транспортом» які затвердженні Постановою КМУ України від 30.05.2007 року. Відразу після цього була здійснена вимушена зупинка поїзда із-за смертельного травмування людини. Позивач та начальник поїзда приймали участь у проведені певних дій, пов'язаних з зупинкою поїзда, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується стороною відповідача.

При вказаних обставинах ОСОБА_4 не встиг виписати квитанції на проїзд зазначеним безбілетним пасажирам, не надав їх провіднику для внесення в звітність, які позивач в послідуючому мала внести в бланк форми ЛУ 72/УЗ населеності поїзда та розхід постільної білизни.

В результаті смертельного травмування людини поїзд простояв без руху деякий час, а після відправлення розпочалась ревізія, яка тривала до 24 години. Відразу після проведеної ревізії у вагоні № 5 безбілетні пасажири перейшли у штабний вагон, де їм були виписані проїзні квитанції і вони там залишились до кінця поїздки, чим позивач була позбавлена можливості та права внесення їх в бланк форми ЛУ 72/УЗ. В результаті ревізії було складено акт на начальника поїзда ОСОБА_4 про те, що він провозив чотирьох безбілетних пасажирів, які спочатку були розміщені у вагоні № 5, а потім переміщені до штабного вагону начальника поїзда. Дані обставини повністю підтверджені письмовими поясненнями позивача ( а.с.43, 58), витягом протоколу засідання профспілкового комітету № 42 від 13.12.2012 року ( а.с. 17-19), копією акту ревізії та бланку обліку форми ЛУ-72/УЗ ( а.с.44-46), копією письмового пояснення ОСОБА_4 (а.с. 67).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність будь-яких умисних дій з-боку ОСОБА_2, направлених на порушення умов контракту, та вірно застосувавши норми ст. 235 КЗпП України, поновив позивача на роботі, стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки при визначенні розміру морального відшкодування суд, керуючись принципом розумності та справедливості, врахував обставини справи, характер та ступніь моральних страждань позивача та обґрунтовано визначив цей розмір у 1000 грн.

Доводів, які б спростували законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: