Ухвала суду № 32112354, 21.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/179/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження № 22-ц/780/2237/13 Доповідач у 2 інстанції Панасюк С.П.Категорія 18 21.06.2013

У Х В А Л А

іменем України

20 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Савченка С.І.,

суддів: Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Дніпровський круг», третя особа - ОСОБА_3, про визнання частково недійсними пунктів договору та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд визнати недійсними п.п.3.2.5., 3.2.7., 3.4.2 Договору №15/10/08-Б від 15 жовтня 2008 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_4 в частині покладення обов'язку на позивача по створенню з іншими співвласниками квартир об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - ОСББ), зарахуванням в члени ОСББ та підписанням всіх необхідних для його створення та функціонування документів; визнати за позивачем майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача підписати з позивачем акт прийому-передачі вказаної квартири та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 3290грн.10коп.

Вимоги обґрунтовувала тим, що 15 жовтня 2008 року між відповідачем та ОСОБА_3 укладено Договір №15/10/08-Б, відповідно до умов якого, останній придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_2.

09 липня 2010 року між сторонами та ОСОБА_3 було укладено договір №09/07/10-П, відповідно до умов якого ОСОБА_3 відступив право вимоги за договором від 15 жовтня 2008 року на користь позивача.

Відповідно до умов Договору від 15 жовтня 2008 року та додаткової угоди від 18 листопада 2008 року, що є невід'ємною частиною договору та вартість майнових прав на вказаний об'єкт нерухомості складає 318280грн., яка повністю сплачена ОСОБА_3

Кінцевим строком будівництва житлового будинку, в якому знаходиться спірна квартира було встановлено кінець другого півріччя, який згодом відкладено, у зв'язку із настанням кризової ситуації в країні до ІІІ кварталу 2009 року.

10 березня 2011 року відповідач звернувся до інспекції ДАБК в Київській області із заявою про видачу сертифіката на зазначений будинок. Проте, як стало відомо позивачу, станом на листопад 2012 року вказаний об'єкт в експлуатацію не приймався.

Позивач також зазначає, що відповідач відмовляється від підписання з ним акту прийому-передачі спірної квартири, з посиланням на відмову останнього від підписання документів по створенню та функціонуванню ОСББ.

На думку позивача оспорювані пункти Договору від 15 жовтня 2008 року щодо участі останнього в ОСББ є такими, що суперечать принципу добровільності членства в ОСББ та обмежують права позивача на прийняття квартири за актом прийому-передачі та отриманні в подальшому правовстановлюючих документів на неї, оскільки це неможливо зробити без попереднього вступу позивача до ОСББ, як це передбачено оспорюваними умовами Договору від 15 жовтня 2008 року.

Позивач, зазначає, що договір від 15 жовтня 2008 року за своєю природою є договором купівлі-продажу майнових прав, а тому до нього повинні застосовуватись положення ЦК України щодо договорів купівлі-продажу.

З огляду на те, що свої зобов'язання позивач за договором від 15 жовтня 2008 року виконав належним чином та оплатив вартість спірної квартири, а відповідач відмовляється від свого обов'язку щодо передачі вказаної квартири у власність позивачу, останній вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вимоги апелянт обґрунтовує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, окрім того, відсутні підстави для зобов'язання відповідача підписати акт прийому-передачі, з огляду на те, що житловий будинок в якому знаходиться спірна квартира не введений до експлуатації.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2008 року між відповідачем та ОСОБА_3 укладено Договір №15/10/08-Б (надалі - Договір), відповідно до умов якого, останній придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_2.

09 липня 2010 року між сторонами та ОСОБА_3 укладено договір №09/07/10-П, відповідно до умов якого ОСОБА_3 відступив право вимоги за договором від 15 жовтня 2008 року на користь позивача.

Відповідно до п.п.2.8., 3.2.5., 3.2.7., 3.4.2 Договору передбачено, що оформлення права власності позивача на вищевказану квартиру відбудеться лише після повної сплати останнім вартості квартири та вступу до ОСББ.

Відповідно до ч.3ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ч.2ст.9 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» членство в об'єднанні є добровільним і може набуватися одночасно з створенням об'єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально, на основі письмової заяви, в будь-який момент його існування.

Таким чином, зобов'язання позивача щодо членства в ОСББ не відповідають вимогам закону щодо добровільної участі в ньому та суперечать вимогам щодо вільного волевиявлення особи на укладення будь-яких правочинів, зокрема і щодо створення та функціонування ОСББ.

Разом з тим, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, згідно з ч.1ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ст.262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в Постанові «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції в частині застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Твердження апелянта про неправомірність такого застосування з підстав не заявлення вимоги відповідачем про застосування такого строку, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача підписати акт прийому-передачі спірної квартири, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що житловий будинок, в якому знаходиться спірна квартира в експлуатацію не приймався, що підтверджується листом інспекції ДАБК у Київській області від 7 листопада 2012 року (ас.27).

Відповідно до п.1 Договору, предметом Договору є квартира, під якою мається на увазі ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання з окремим виходом до приміщень спільного користування та вводами систем опалення, водопостачання, енергозабезпечення та інших. Майнові права на предмет Договору - права на одержання у власність квартири після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового комплексу, а також право вимоги до сторони 1 щодо будівництва та передачі у власність квартири.

Таким чином, оскільки житловий будинок в якому знаходиться спірна квартира в експлуатацію не був прийнятий, у відповідача не виникло обов'язку щодо підписання акту прийому-передачі вказаної квартири. Доказів протилежного позивачем не надано.

При цьому, згідно із ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Інші твердження апелянта також не приймаються колегією суддів з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, а тому відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_2 та залишає рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: