Рішення № 32112310, 26.06.2013, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/337/13-ц

Провадження №2/377/148/13

26 червня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого Малишенко Т.О., при секретарі Горобинській О.Г., без участі сторін.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивачі звернулись до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просять стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 31955,68 гривень, а також понесені судові витрати у сумі 319,56 гривень. На обґрунтування своїх позовних вимог послалися на те, що 23.04.2007 року відповідач ОСОБА_2, отримала кредит розмір 3674,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на сум залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.04.2009 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватися щомісяця, в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов Договору. Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, то станом на 18.02.2013 року відповідач має заборгованість за кредитним договором у сумі - 31955,68 гривень, яка складається із заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 8435,32 грн.; заборгованість по комісії за користуванням кредитом у сумі 1410,72 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 20111,75 грн., а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг у сумі 500,00 грн.( штраф (фіксована частина) і 1497,89 грн. (штраф (процентна складова).

В судове засідання позивачі не з'явилися, про час і місце слухання справи були належним чином повідомлені. До суду подано письмову заяву про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримали.

Відповідач в судове засідання не з,явилася, до суду надано письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог в зв,язку з пропуском строку позовної давності.

Вивчивши надані документи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в даному випадку не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Підтвердженням того, що між сторонами був укладений договір, позивачу необхідно було надати кредитний договір, проте до суду надано ксерокопію заяви позичальника № CNXRRC01500030 від 23.04.2007 року, яка належним чином не завірена, з якої вбачається, що між Приватбанком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 3674,00 гривень на строк 24 місяці з 23.04.2007 року по 23.04.2009 року включно з умовами сплати за користування Кредитом відсотків 1,0% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 58,74 грн., та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 334,0 грн., в обмін на зобов,язання позичальника з поверненням кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»СТАНДАРТ) (Умови) строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку, щомісяця в період сплати, за який приймається період з « 15» по « 20» число кожного місяця позичальник повинен надавати Банку грошові кошти у сумі 232,01 грн., для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії а також інших витрат згідно з Умовами Позичальник зобов,язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов. Товар та/або інше майно позичальника є предметом застави та відповідно до п.2.3.2.4.2.5. Умов забезпеченням зобов,язань. Інформація про товар (його найменування, вартість,заводський номер) визначені у супроводжувальних документах на товар). При цьому в заяві вказано, що копії документів на товар додаються до заяви позичальника, хоча в дійсності ніяких документів на товар позивачем до копії заяви позичальника не долучено. Також в копії даної заяви вказано, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується Предметом застави, складає 5568,24 грн. І вказано, що предмет застави знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Крім вищевказаних умов кредитного договору в ксерокопії заяви позичальника зазначено, що ОСОБА_2, ознайомилася та згодна з Умовами надання споживчого кредиту фізичній особі («Розстрочка») (СТАНДАРТ), які були їй надані у письмовій формі. В той же час відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести у суді ті обставини на які вона посилається. До приблизного переліку необхідних доказів по даній категорії справ входить письмовий кредитний договір, ліцензія на здійснення банківських операцій, витратний касовий ордер, або інший платіжний документ що засвідчує отримання позичальником суми кредиту, прибутковий касовий ордер, інший платіжний документ що засвідчує повернення позичальником суми кредиту і сплату ним відсотків на суму кредиту до встановленого кредитним договором або законом строку, розрахунок заборгованості за кредитним договором з роздільним зазначенням суми основного боргу, прострочених сплатою відсотків на суму кредиту і (або) неустойки. На час розгляду справи у суді позивач вищезазначених доказів не надав.

Згідно до вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року. При цьому даний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист прав споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від12.07.2001 року.

Згідно з положеннями пунктів 22,23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року, споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов,язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов,язків найманого працівника. Споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. За частиною 1 статті Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов,язання надати їх споживачеві для придбання продукції, а споживач зобов,язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Крім цього відповідно до роз,яснень рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі ОСОБА_3М, щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22,23, статті 1, статті 11 Закону України «Про захист Прав споживачів» справа №1-26/2011 , Конституційний Суд України дійшов висновку, що дія вказаного закону поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання, так і виконання такого договору.

В той же час відповідно п.31 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, враховуючи положення пункту 7 частини 30 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення кредиту, строк давності якого минув. У зв,язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на засталвене майно тощо), положення пункту 7 частини 30 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку.

Якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або іншого боргового зобов,язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, термін давності якого минув.

Статтею 256 ЦК України визначено що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. Проте відповідно до статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш порівняно із загальною позовною давністю, наприклад один рік. Тому суд прийшов до висновку що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв,язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10,60, 218 ЦПК України, ст.ст.256,257,1054 ЦК України,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Копію рішення направити сторонам для ознайомлення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т. О. Малишенко