Рішення № 32111992, 17.06.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2013 р.Справа № 5017/2633/2012

За позовом: Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ";

про стягнення 2 591 278,11грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: Мацегорін А.О. довіреність від 14.12.2012р.

Від відповідача: Ельчибекян І.М. - довіреність від 02.01.13р.

Суть спору: 10.09.2012 р. за вх. №4070/2012 Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ" про стягнення заборгованості у сумі 29958494,54 грн. у тому числі 26646699,83грн. основного боргу, 2017688,11грн. пені, 177225,60грн. інфляційних витрат, 1116881,00грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, р/р2603130103944 ВАТ "Ощадбанк" Одеське управління, МФО 328845, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р26002007367001 в Київський ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) - 500000/пятсот тисяч/грн. пені, 177 225 /сто сімдесят сім тисяч двісті двадцять п'ять/грн. 60коп. інфляційних витрат, 1 116 881 /один мільйон сто шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна/ грн. 3% річних, 64 380/шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят/грн. судового збору. В частині позовних вимог, щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 26646699,83грн. провадження у справі припинено. Розстрочено виконання рішення суду строком на 12 місяців та встановлено наступний графік її погашення: - січень 2013р. - 149 508,88грн.; - лютий 2013р. - 149 508,88грн.; - березень 2013р. - 149 508,88грн.; - квітень 2013р. - 149 508,88грн.; - травень 2013р. - 149 508,88грн.; - червень 2013р. - 149 508,88грн.; - липень 2013р. - 149 508,88грн.; - серпень 2013р. - 149 508,88грн.; - вересень 2013р. - 149 508,88грн.; - жовтень 2013р. - 149 508,88грн.; - листопад 2013р. - 149 508,88грн.; - грудень 2013р. - 149 508,88грн..

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2012 р. у справі №5017/2633/2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2013 р. касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення господарського суду Одеської області від 19.12.12р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.13р. у справі №5017/2633/2012 скасовано в частині відмови у стягненні пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області. В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.13 у справі №5017/2633/2012 залишено без змін.

Згідно з автоматизованим розподілом справу № 5017/2633/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Оборотовій О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2013 року прийнято справу № 5017/2633/2012 до свого провадження.

20.05.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву стосовно вимог щодо стягнення пені.

23.05.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло доповнення до відзиву стосовно вимог щодо стягнення пені.

10.06.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суду стягнути з відповідача 2 591 278,11грн.

У судовому засіданні 17.06.2013 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив наступне.

20.12.2010р. між Дочірньою компанією "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Позивач, Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Одесагаз" (Відповідач, Покупець) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2651ТЕ-23 (далі договір). відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ в період з 01.01.2001р. по 31.12.2011р., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі до 123950,000тис.куб.м.

Ціна за 1000куб.м. природного газу з урахуванням тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами складає 1289,04грн. Загальна вартість договору на дату його укладання становить 159776508,00грн. (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.1.1. договору сторони домовились, що ціна за 1000,0куб.м. газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або та тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Додатковою угодою №3 від 11.07.2011р. до договору сторонами узгоджена ціна за 1000куб.м. природного газу у розмірі 1290,24грн.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав, передавши Відповідачу протягом січня - вересня 2011року природний газ, на загальну суму 92347143,59грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу.

Згідно даних Позивача свої зобов'язання по договору Відповідач виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ у сумі 65700443,76грн.

Станом на день звернення Позивача з позовом до суду заборгованість Відповідача складала 26646699,83грн.

За неналежне виконання Відповідачем умов укладених сторонами договору, Позивач відповідно до п.7.3.1. договору та згідно ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст.258,549-551 Цивільного кодексу України нарахував Відповідачу пеню у сумі 2017688,11грн., інфляційні витрати у сумі 177225,60грн., 3% річних у сумі 1116881,00грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, р/р2603130103944 ВАТ "Ощадбанк" Одеське управління, МФО 328845, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р26002007367001 в Київський ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) - 500000/пятсот тисяч/грн. пені, 177 225 /сто сімдесят сім тисяч двісті двадцять п'ять/грн. 60коп. інфляційних витрат, 1 116 881 /один мільйон сто шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна/ грн. 3% річних, 64 380/шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят/грн. судового збору. В частині позовних вимог, щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 26646699,83грн. провадження у справі припинено. Розстрочено виконання рішення суду строком на 12 місяців та встановлено наступний графік її погашення: - січень 2013р. - 149 508,88грн.; - лютий 2013р. - 149 508,88грн.; - березень 2013р. - 149 508,88грн.; - квітень 2013р. - 149 508,88грн.; - травень 2013р. - 149 508,88грн.; - червень 2013р. - 149 508,88грн.; - липень 2013р. - 149 508,88грн.; - серпень 2013р. - 149 508,88грн.; - вересень 2013р. - 149 508,88грн.; - жовтень 2013р. - 149 508,88грн.; - листопад 2013р. - 149 508,88грн.; - грудень 2013р. - 149 508,88грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2012 р. у справі №5017/2633/2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2013 р. касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення господарського суду Одеської області від 19.12.12р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.13р. у справі №5017/2633/2012 скасовано в частині відмови у стягненні пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області. В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.13 у справі №5017/2633/2012 залишено без змін.

20.05.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву стосовно вимог щодо стягнення пені, згідно якого зазначено, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та зайаявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки. Втім, розмір, до якого суд зменшив пеню (на 75%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

З цього приводу слід зазначити, що статтею 83 Господарсько-процесуального кодексу України встановлені права господарського суду щодо прийняття рішення, згідно до вимог п.3 якої, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Також іншими нормами закону встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути прийнято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ст.233 ГК).

Таким чином, суду законом надане право встановлювати обставини, які на думку суду, заслуговують на увагу, встановлювати випадки які є винятковими і згідно з ними зменшувати розмір неустойки чи відхиляти клопотання сторони. Це є суб'єктивним і абсолютним правом суду і тільки суду.

Чинним законодавством не встановлено виключного переліку випадків та обставин які надають право на зменшення розміру неустойки і тому суд, дослідивши матеріали справи, встановлює у кожному конкретному випадку наявність, на його думку, обставин які можуть бути прийняти до уваги, розглядаючи у тому числі матеріальне становище сторін спору, фактично понесені збитки та інше.

Заборгованість з основного боргу, що була заявлена до стягнення сплачена, тобто зобов'язання виконане у повному обсязі.

ПАТ „Одесагаз" відповідно до отриманої ліцензії на постачання газу за регульованим тарифом постачає природний газ споживачам які його споживають за цінами встановленими державою, а саме населенню, бюджетним установам та організаціям, підприємствам комунальної теплоенергетики які виробляють теплову енергію для населення та бюджетних організацій і відповідно до ліцензійних умов не може займатися іншою діяльністю на ринку газу та постачати газ комерційним підприємствам за нерегульованим тарифом та отримувати прибуток з цієї діяльності. Згідно до Постанови НКРЕ „Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання газу за регульованим тарифом" ліцензіат не має права провадити господарську діяльність із зберігання та транспортування газу магістральними газопроводами та постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Розпорядженням НКРЕ від 24.01.2008 р. № 12-р встановлено фактичну заборону на іншу господарську діяльність ніж та що пов'язана з газопостачанням та газифікацією.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про ціни та ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення.

Постачання газу за регульованим тарифом не є для ПАТ „Одесагаз" підприємницькою діяльністю тому, що не має своєю метою отримання, прибутку. За ціною встановленою державою газ подається, збирається плата за його використання і в повному обсязі, згідно встановленого алгоритму розподілу коштів, перераховується підприємствам які забезпечують газом, при цьому вартість газу отримує ДК „Газ України", вартість транспортування газу магістральними газопроводами отримує ДК „Укртрансгаз", а вартість транспортування газу розподільчими газопроводами отримує ВАТ „Одесагаз".

Вартість (тариф) транспортування газу магістральними та розподільчими газопроводами встановлюється також державою (постановами НКРЕ) і таким чином усі підприємства, що забезпечують газом підприємства комунальної теплоенергетики які виробляють теплову енергію для населення та бюджетних організацій діють не на власний ризик, а відповідно до припису законодавства України.

Відповідач зазначає, що обставини коли ВАТ „Одесагаз" не має інших джерел погашення заборгованості ніж ліцензована діяльність є тою винятковою обставиною яка є підставою для зменшення неустойки, ця обставина на момент винесення судом рішення реально існувала і існує на теперішній час. Фактично повне стягнення приведе до негативних наслідків коли неустойка має бути сплачена за рахунок тарифу, що отримує ПАТ „Одесагаз" від транспортування газу розподільчими газопроводами.

23.05.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло доповнення до відзиву стосовно вимог щодо стягнення пені, відповідно до якого зазначено, що між сторонами було укладено договір на поставку природного газу виключно для подальшої реалізації підприємствам, що виробляють теплову енергію. ПАТ „Одесагаз" здійснює на підставі ліцензії реалізацію природного газу за регульованим тарифом виключно населенню, підприємствам комунальної теплоенергетики та бюджетним установам і організаціям Одеської області. Діяльність ПАТ „Одесагаз" по забезпеченню та реалізації природного газу не є підприємницькою, так як не має мети - отримання прибутку та у розумінні ст. 3 ГК України є некомерційною господарською діяльністю.Крім того ліцензійними умовами встановлена заборона займатися іншою діяльністю на ринку газу та постачати газ комерційним підприємствам за нерегульованим тарифом та отримувати прибуток з цієї діяльності.

Згідно до Постанови НКРЕ „Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання газу за регульованим тарифом" ліцензіат не має права провадити господарську діяльність із зберігання та транспортування газу магістральними газопроводами та постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Розпорядженням НКРЕ від 24.01.2008 р. № 12-р встановлено фактичну заборону на іншу господарську діяльність ніж та що пов'язана з газопостачанням та газифікацією. Відповідно до ст.9 ЗУ „Про ціни та ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення.

Вартість (тариф) транспортування газу магістральними та розподільчими газопроводами встановлюється також державою (постановами НКРЕ) і таким чином усі підприємства, що забезпечують газом підприємства комунальної теплоенергетики які виробляють теплову енергію для населення та бюджетних організацій діють не на власний ризик, а відповідно до припису законодавства України.

Відповідач зазначає, свої зобов'язання з подачі газу підприємствам комунальної теплоенергетики ПАТ „Одесагаз" виконало, однак в свою чергу, ці підприємства розрахунок в повному обсязі не здійснили, через невідповідність діючих тарифів з теплопостачання фактичним затратам. Такий стан речей державою передбачено і статтею 34 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кабінетом міністрів України прийнято Постанову № 503 від 11.05.2011 року „Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Згідно цієї постанови учасниками розрахунків є відповідні територіальні органи Казначейства, місцеві фінансові органи, підприємства, що виробляють, постачають та транспортують теплову енергію для населення, незалежно від форми власності, Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", її дочірня компанія „Газ України" та її філії, суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

10.06.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 2 591 278,11грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, керуючись Постановою ВГСУ по справі № 5017/2633/2012 від 04.04.2013 р. та з урахуванням сплати відповідачем частини заборгованності, що підтверджується платіжним дорученням № 3533 від 28.05.2013 р. на користь ДК «ГАЗ УКРАЇНИ»НАК» НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» -747544,40 грн., суд.збір - 64380,00 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ" на користь Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - суму 373 772,20 грн. пені; 177 225, 60 грн. інфляційних витрат ; 1 116 881, 00 грн. 3% річних;

3.Розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців та встановити наступний графік погашення:

- липень 2013 р. -138 989,90 грн.

-серпень 2013р. -138 989,90 грн.

-вересень 2013р -138 989,90 грн.

-жовтень 2013р - 138 989,90 грн.

-листопад 2013р. -138 989,90 грн.

-грудень 2013р. -138 989,90 грн.

-січень 2014 р. -138 989, 90 грн.

-лютий 2014 р. - 138 989, 90 грн.

-березень 2014 р. -138 989, 90 грн.

-квітень 2014 р. -138 989, 90грн.

-травень 2014 р. - 138 989, 90 грн.

-червень 2014р - 138 989, 90грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.06.2013р.

Суддя Оборотова О.Ю.