Постанова № 32111493, 26.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2013 р.Справа № 5024/1807/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Жекова В.І., Сидоренка М.В.

при секретарі судового засідання Щербатюк О.В.

за участю представників сторін:

від КМП "Вега" - не з'явився

від Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області - не з'явився

ліквідатор - Глуховський О.Ю., посвідчення № 641 від 29.03.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу колективного малого підприємства "Вега"

на постанову господарського суду Херсонської області від 17.01.2013 р.

у справі №5024/1807/2012

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області

до Колективного малого підприємства "Вега"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області звернулось до господарського суду Херсонської області з заявою про визнання колективного малого підприємства "Вега" банкрутом відповідно до положень ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.12.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство колективного малого підприємства "Вега".

Постановою господарського суду Херсонської області від 17.01.2013 р. (суддя Ситюк В.Г.) визнано вимоги Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області до колективного малого підприємства "Вега" в сумі 40587,27 грн., визнано колективне мале підприємство "Вега" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців і призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Глуховського Олексія Юрійовича.

Постанова суду мотивована тим, що встановлені судом обставини свідчать про припинення і нездійснення боржником підприємницької діяльності та неподання боржником до податкової інспекції на протязі більше року податкової звітності, що є ознаками відсутнього боржника та дає підстави для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до положень ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з даною постановою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось колективного малого підприємства "Вега" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 17.01.2013 р. у справі №5024/1807/2012. На думку скаржника, судом першої інстанції при винесені оскаржуваної постанови було зроблено невірний висновок щодо відсутності боржника за місцезнаходження, оскільки для належного підтвердження відсутності боржника державним реєстратором до Єдиного державного реєстру має бути внесено саме запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, внесення ж запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу свідчить лише про отримання юридичною особою повідомлення державного реєстратора, але неподання реєстраційної картки державному реєстратору протягом місяця з дати направлення йому цього повідомлення, але не свідчать про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Окрім того, скаржник зазначає, що не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що боржник більше року не подає звітність до органів ДПІ.

23.05.2013 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області в яких воно просить апеляційну скарга колективного малого підприємства "Вега" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 17.01.2013 р. без змін.

28.05.2013 р. від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника колективного малого підприємства "Вега".

29.05.2013 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Глуховського О.Ю. в якому він просив залишити постанову господарського суду Херсонської області від 17.01.2013 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. було відкладено розгляд справи.

У судовому засіданні ліквідатор надав пояснення згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 17.01.2013 р. без змін.

Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши ліквідатора, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга колективного малого підприємства "Вега" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Згідно до положень ч. 2 ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до положень ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. При цьому, згідно наведених положень ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", така заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених вказаною статтею, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав. Вказана правова позиція наведена і в Постанові пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство ".

Системний аналіз зазначених вище положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дозволяє зробити висновок, що ст. 52 Закону про банкрутство передбачає саме ці "інші випадки" особливості порушення справи про банкрутство, зазначені у в ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а отже є спеціальною нормою, яка регулює банкрутство за спрощеною процедурою.

Разом з цим, оскільки перелічені вище обставини саме є підставою для порушення провадження у справі про банкрутства боржника за спрощеною процедурою, їх доведення належними і допустимими доказами має бути здійснене ініціюючим кредитором разом із подачею до суду заяви про банкрутство боржника в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто до порушення провадження по справі.

Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області звернулось до місцевого господарського суду з заявою про визнання КМП „Вега " банкрутом в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на підставі відсутності Боржника, отже предметом доказування в даній справі за правилами ст. 52 вказаного закону має бути безпосередньо обставина відсутності Боржника або його керівних органів за його місцезнаходженням. В якості доказів даної обставини Ініціюючим кредитором було надано копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 10.09.2012 р. відповідно до якої 08.11.2011 р. державним реєстратором було внесено запис про відсутність лише підтвердження відомостей про юридичну особу боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 17 згаданого закону, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Приписами ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" визначено, що коли відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо ж відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до п. 11, 12, 14 ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу; у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки; у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки; у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу; якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що відповідними та допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність боржника або керівних органів боржника за його місцезнаходженням, є відповідний витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру з відповідним записом. Вказана точка зору висловлена, також, і у вже згаданій Постанові Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство", та підтверджується позицією Вищого господарського суду, яка вже неодноразово наведена, зокрема, в його постановах від 02.08.2011 р. по справі № 44/565-б, від 19.05.2010 р. по справі № 19/224/09, від 25.11.2009 р. по справі № 05-2-44/24644.

Окрім того, для належного підтвердження відсутності боржника державним реєстратором до Єдиного державного реєстру має бути внесено саме запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, внесення ж запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу свідчить лише про одержання юридичною особою відповідного повідомлення державного реєстратора, але неподання реєстраційної картки державному реєстратору протягом місяця з дати направлення їй цього повідомлення, та не свідчить про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Вказана правова позиція, зокрема, наведена Вищим господарським судом у постанові від 27.05.2009 р. по справі № 15/410-б-43/495.

Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України є неналежним доказом відсутності Боржника за його місцезнаходженням надана УПФУ довідка з Єдиного державного реєстру станом на 10.09.2012р., так як вказана довідка не містить саме запису про відсутність КМП „Вега" за його місцезнаходженням.

Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області в заяві про визнання боржника банкрутом посилається на ту обставину, що останню звітність КМП „Вега" було надано саме до Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області, у березні 2011 р. та з цього часу звітність до Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області боржником не надавалась станом на момент подання зазначеної заяви.

Аналізуючи вказані посилання з точки зору підстави для порушення справи в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судова колегія приходить до висновку, що вони не можуть визнаватись саме підставою для порушення судом справи в порядку згаданої норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки, як вже зазначалось вище, законодавець визначив, що підставою для такого порушення справи є доказ ненадання боржником протягом року саме до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності. Зазначена обставина є предметом доказування Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області безпосередньо при подачі заяви про порушення провадження. При цьому, законодавець згаданою нормою Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не визначив, що підставою для порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою може бути також і не подання звітності до органів Пенсійного фонду України.

Дослідивши зміст та матеріали заяви Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області про визнання боржника банкрутом відповідно до положень ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", апеляційна інстанція дійшла висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області не було наведено будь-яких інших, крім вказаних вище, обставин для визнання КМП „Вега" банкрутом з підстав, передбачених вказаною нормою закону.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що, як вже зазначалось вище, такі обставини мають бути вказані та доведені належними доказами саме на момент подання ініціюючим кредитором відповідної заяви до господарського суду.

Оскільки Управлінням Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області наведені обставини не були доведені належним чином, а інших вказано не було, апеляційна інстанція приходить до висновку про безпідставність висновків місцевого господарського суду про достатність матеріалів, поданих Управлінням Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області, для порушення провадження у справі про банкрутство боржника за приписами ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та порушення ухвалою від 26 грудня 2012 р. провадження у справі про банкрутство КМП „Вега". Зважаючи на що безпідставними і необґрунтованими, на думку апеляційної інстанції, є і висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про те, що заборгованість КМП „Вега" не може бути погашена повністю чи частково або списана з нього інакше як через процедуру визнання Боржника банкрутом в порядку, передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що боржник є банкрутом, а заява ініціюючого кредитора підлягає задоволенню.

Окрім того, в матеріалах справи наявний акт Генічеської МДПІ Про результати перевірки надання податковій інспекції податкової звітності і звіту про фінансово-господарську діяльність КМП „Вега" з 12.05.2011 р. по 11.09.2012 р. у якому зазначено, що відповідно до ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства" платник податку зобов'язаний представляти органам державної податкової служби по місту свого знаходження податкові декларації та документи фінансової звітності. Але з 12.05.2011 р. по теперішній час (дата перевірки 11.09.2012 р.) податкові декларації про прибутку підприємств та документи фінансової звітності надаються, але з „0" значенням, р/р 26006214092 не закритий.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 р. № 15 Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Враховуюче наведене судова колегія задовольняє апеляційну скаргу КМП „Вега" у повному обсязі. Провадження по справі підлягає припиненню.

Керуючись статтями 99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу КМП „Вега" задовольнити.

Постанову господарського суду Херсонської області від 17.01.2013 р. у справі №5024/1807/2012 скасувати.

Провадження у справі №5024/1807/2012 за заявою УПФУ в Генічеському районі Херсонської області про визнання банкрутом КМП „Вега" припинити.

Копію постанови надіслати державному реєстратору для виконання.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.06.2013 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Сидоренко М.В.