Рішення № 32111386, 25.06.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 _______Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 червня 2013 року Справа № 913/1516/13

Провадження № 24/913/1516/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Холдинг", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання незаконним та скасування рішення від 26.04.2012 № 1725

Суддя Рябцева О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Хатнюк О.О. - предст. за дов. від 05.05.2013 б/н (18.06.2013, 25.06.2013);

від відповідача - Скурідін В.О. - предст. за дов. від 02.01.2013 № 16 (18.06.2013, 25.06.2013).

в с т а н о в и в:

Позивачем заявлена вимога про визнання недійсним та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради від 26.04.2012 № 1725 "Про припинення права користування на земельну ділянку ТОВ "АСК-Холдинг".

Заявою від 18.06.2013 позивач просить визнати незаконним та скасувати вищезазначене рішення.

На обґрунтування заявленої вимоги позивач вказує, що на підставі рішень Сєвєродонецької міської ради від 11.12.2007 № 1686 та від 14.01.2008 № 1789, договору оренди земельної ділянки від 28.01.2008 отримав в оренду земельну ділянку площею 0,6500 га під будівництво торгово-розважального комплексу. Істотні умови договору орендарем виконуються, однак відповідач прийняв спірне рішення про розірвання договору з посиланням на те, що земельна ділянка не використовується протягом трьох років для забудови та має незадовільний санітарний стан і накопичення на земельній ділянці сміття та відходів. Дане рішення є незаконним, оскільки ст. 141 Земельного кодексу України, в якості підстав припинення права користування земельною ділянкою, визначено, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, однак порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства врегульований ст. 144 Земельного кодексу України. Відповідно до цієї норми державний інспектор по використанню та охороні земель здійснює перевірку, результати перевірки оформлюються певними документами, надається час для усунення порушень і лише у разі неусунення порушень може вирішуватись питання про припинення права користування земельною ділянкою. Лист міської санітарно-епідеміологічної станції, на який є посилання в спірному рішенні, не є належним доказом в розумінні ст. 144 Земельного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не використання земельної ділянки з порушенням земельного законодавства. Можливість припинення права користування земельною ділянкою у разі її використання на за цільовим призначенням передбачена ст. 143 Земельного кодексу України, а в разі невикористання для забудови протягом трьох років - п. 4 ч. 1 ст. 416 ЦК України. Позивачем не розпочато будівництво торгово-розважального комплексу, а згідно ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Укладаючи договір Сєвєродонецька міська рада розраховувала на будівництво позивачем на орендованій земельній ділянці торгово-розважального комплексу. А отже Сєвєродонецька міська рада, по-перше, розраховувала на поліпшення інфраструктури міста, та, по-друге, на утримання в належному стані земельної ділянки, яка передана в оренду позивачу. Але протягом більше трьох календарних років на земельній ділянці будівництво не розпочато і не здійснюється. З огляду на викладене, з боку позивача мають місце суттєві порушення чинного законодавства України та умов договору оренди земельної ділянки. Також відповідач наголошує, що спірне рішення є передумовою для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, а не виступає самостійною підставою для припинення права оренди позивача на земельну ділянку в позасудовому порядку, а отже спірне рішення прийнято на підставах, в порядку і в межах чинного законодавства, зокрема Земельного кодексу України.

У судовому засіданні 18.06.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 25.06.2013.

Оцінивши надані докази і доводи сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі рішень Сєвєродонецької міської ради від 11.12.2007 № 168 та від 14.01.2008 № 1789 між позивачем і відповідачем укладено договір оренди землі від 28.01.2008 № 040841900061, який зареєстрований в Сєвєродонецькому міському реєстраційному офісі Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах 07.02.2008 за № 040841900061.

За умовами договору в оренду передана земельна ділянка площею 0,6500 га за адресою: м. Сєвєродонецьк, квартал 49а під будівництво торгово-розважального комплексу. Договір укладено на 25 років строком по 11.12.2032.

Згідно п. 17 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є: рішення Сєвєродонецької міської ради від 15.03.2007 № 933 "Про дозвіл ТОВ "АСК-Холдинг" на проведення проектно-вишукувальних робіт та на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по будівництву торгово-розважального комплексу в 49а кварталі міста Сєвєродонецька".

Пунктом 27 договору визначено право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором, а за змістом пункту 30 договору орендар зобов'язався приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі.

Договір не регулює будь-яких строків, в межах яких орендар зобов'язаний розпочати і завершити будівництво.

В пункті 36 договору сторони обумовили можливість припинення договору шляхом його розірвання в судовому порядку на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

26.04.2012 Сєвєродонецькою міської радою прийнято рішення № 1725 "Про припинення права користування на земельну ділянку ТОВ "АСК-Холдинг", за змістом якого вирішено:

1.Припинити Товариству з обмеженою відповідальністю "АСК-Холдинг" право оренди на земельну ділянку площею 0,6500 га (6500 кв.м.), надану під будівництвом торгово-розважального комплексу, рішеннями сесій Сєвєродонецької міської ради № 1686 від 11.12.2007 та № 1789 від 14.01.2008 за адресою: м. Сєвєродонецьк, квартал 49а.

2.Розірвати договір оренди землі № 040841900061 від 28.01.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю "АСК-Холдинг".

3.Доручити департаменту з юридичних питань та контролю міської ради звернутись до суду з позовом про розірвання договору оренди землі № 040841900061 від 28.01.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю "АСК-Холдинг".

Прийняття даного рішення обґрунтовано нормами ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 416 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішенням сесії від 29.03.2011 № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", та з посиланням на невиконання рішення сесії щодо перерахунку орендної плати за землю з урахуванням оновленої нормативної грошової оцінки, листа ДЗ "Сєвєродонецька міська санітарно-епідеміологічна станція Луганської області" про незадовільний санітарний стан та накопичення на земельній ділянці сміття та відходів.

Судом встановлено, що орендар відповідно до умов договору сплачує орендну плату за землю.

Прокурор м. Сєвєродонецька в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради звертався до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ "АСК-Холдинг" про внесення змін до договору оренди землі у зв'язку з введенням нової нормативної грошової оцінки земель. Рішенням суду від 03.07.2012 у справі № 28пд/5014/1102/2012 у задоволенні позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Будівництво на земельній ділянці не розпочато.

Згідно листа ДЗ "Сєвєродонецька міська санітарно-епідеміологічна станція Луганської області" від 24.11.2011, адресованого начальнику УЖКГ Сєвєродонецької міської ради, напроти ТРЦ "Джаз" розташований спортивний майданчик, на території якого вириті та заповнені сміттям дві ями. Накопичення відходів в несанкціонованих місцях є порушенням природоохоронного, санітарного законодавства, а також Закону України "Про захист населення від інфекційних захворювань".

Позивач стверджує, що підтримує земельну ділянку в належному стані, на підтвердження надав акт приймання-здачі виконаних робіт від 24.04.2013 на вивіз побутового сміття, негабаритних і будівельних відходів, які накопичуються не через діяльність орендаря.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно ст. 143 Земельного кодексу України підставами для примусового припинення права на земельну ділянку є: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 144 Земельного кодексу України визначено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Належних і допустимих доказів для припинення земельних правовідносин за ст. 144 Земельного кодексу України відповідачем не надано.

Відповідач наполягає, що спірне рішення прийняте у зв'язку з невикористанням земельної ділянки за цільовим призначенням, що є порушенням ст. 143 Земельного кодексу України, ст. 416 ЦК України.

Згідно п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі". Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Що стосується ст. 416 ЦК України, яка передбачає, що право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, то дана норма регулює підстави припинення права користування чужою земельною ділянкою, наданою для забудови (суперфіцій). Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) є речовим правом на земельну ділянку, врегульованим главою 34 ЦК України та ст. 161 Земельного кодексу України. Договір суперфіцію має особливу правову природу, відмінну від договору оренди, тому положення законодавства про суперфіцій не підлягають застосуванню до правовідносин оренди.

Таким чином, спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням норм земельного законодавства.

Договір оренди між сторонами за позовом не містить умов про можливість розірвання договору у разі тривалого невикористання земельної ділянки, договором не передбачені будь-які строки, які б регулювали питання будівництва.

Згідно п. 3 ст. 144 Земельного кодексу України рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Згідно п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" в порядку господарського судочинства розглядаються справи про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Спірне рішення стосується прав землекористування позивача, який в порядку ст. 1 ГПК України звернувся до суду за захистом оспорюваного права, яке підлягає захисту.

Щодо обраного способу захисту порушеного права слід зазначити, що згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 необхідно враховувати, що статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Господарським кодексом України в статті 20 також визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним.

Тобто, вимоги про визнання правового акта недійсним, незаконним, про його скасування є такими, що відповідають закону і розглядаються по суті. Однак одночасне заявлення вимоги про визнання незаконним і скасування правового акту не є нормативно обґрунтованим і розглядається судом як одна вимога про визнання незаконним спірного рішення.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1147 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Холдинг" до Сєвєродонецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 26.04.2012 № 1725 задоволити у повному обсязі.

2.Визнати незаконним рішення Сєвєродонецької міської ради від 26.04.2012 № 1725 "Про припинення права користування на земельну ділянку ТОВ "АСК-Холдинг".

3.Стягнути з Сєвєродонецької міської ради, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32, ідентифікаційний код 26204220 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Холдинг", Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 6а, ідентифікаційний код 32262808 судовий збір в сумі 1147 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Повне рішення складено і підписано - 01.07.2013.

Суддя О.В.Рябцева