Рішення № 32111271, 17.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7142/13 17.06.13

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом компанії "Ukrenergy Coal Ltd."

до приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"

публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово - інвестиційний

банк"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю "Донкокс"

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: закрите акціонерне товариство "Термодайф"

про визнання договору недійсним

Представники:

від позивача: Тарасов С.О. - представник за довіреністю № 722 від 20.03.2013 року;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Ковтун А.В. - представник за довіреністю № 0-32/467 від 16.07.2009 року;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги компанії "Ukrenergy Coal Ltd." до приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" та публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово - інвестиційний банк" про визнання договору недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Харківській області Баранової Я.О. від 11.03.2013 року відкрито виконавче провадження № 36949089 за наказом про примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року по справі № 5023/4064/12 про стягнення з приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" на користь Компанії «Ukrenergy Coal Ltd.» боргу у сумі 9 918 368,40 грн., що складається із вартості безпідставно набутого майна та судового збору.

З метою вжиття заходів щодо накладення арешту на майно і кошти приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", позивач за запитом отримав Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 37621530 від 31.08.2012 року, та із наявних у записі № 15 відомостей дізнався про те, що між приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та публічним акціонерним товариством "Акціонерний промислово - інвестиційний банк" укладено іпотечний договір від 25.02.2011 року № 15-94/19-733/11, реєстровий № 545, про заставу нежитлової будівлі літ. БЦ-2 загальною площею 619,5 кв.м, номер за РПВН: 3128357, розташованої за адресою Карачівське шосе, 44, м. Харків.

Компанія "Ukrenergy Coal Ltd." звернулась до суду з вимогою про визнання недійсним укладеного між приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» та публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» іпотечного договору № 15-94/19-733/11 від 25.02.2011 року, оскільки даний договір було укладено з метою створення перешкод у виконанні судового рішення, чим порушили права та законні інтереси позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача-1, невиконанням останніми вимог суду, розгляд справи відкладено на 17.06.2013 року, продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, а також залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", товариство з обмеженою відповідальністю "Донкокс" та закрите акціонерне товариство "Термодайф" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

В судове засідання 17.06.2013 року з'явились представники позивача та відповідача-2 та надали пояснення по суті справи. Представник позивача підтримав надані до відділу діловодства 4.06.2013 року клопотання про витребування доказів, продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи. Клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню, в зв'язку з необґрунтованістю, оскільки нормами чинного законодавства, на позивача покладено обов'язок доведення тих обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (частина третя цієї статті ГПК); якщо таке продовження здійснюється два і більше разів, сукупна його тривалість також не може перевищувати п'ятнадцяти днів. Враховуючи те, що ухвалою господарського суду м. Києва від 04.06.2013 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, клопотання позивача про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд визнати недійсним укладений між приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» та публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» іпотечний договір № 15-94/19-733/11, реєстровий номер № 545 від 25.02.2011 року про заставу нежитлової будівлі літ. БЦ-2 загальною площею 619,5 кв.м., номер за РПВН: 3128357, розташованої за адресою Карачівське шосе, 44, м. Харків, а також стягнути з відповідачів 1 147,00 грн.

Представник відповідача-2 надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзивах на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представники відповідача-1 та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки повноважних представників відповідача-1 та третіх осіб суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належний чином.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25.02.2011 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (іпотекодержатель за договором) та приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» (іпотекодавець за договором) укладено іпотечний договір № 15-94/19-733/11, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 545.

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору визначено, що даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-3305/07 від 10.08.2007 року, а також всіх договорів про внесення змін, що укладені та/або можуть бути укладені до нього (далі - кредитний договір-1). укладеного між іпотекодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (боржник-1), з кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-3306/07 від 10.08.2007 року, а також всіх договорів про внесення змін, що укладені та/або можуть бути укладені до нього (далі - кредитний договір-2), укладений між іпотекодержателем та товариством обмеженою відповідальністю "Донкокс" (боржник-2), з кредитного договору № 15-93/19-2560/07 від 25.06.2007 року, а також всіх договорів про внесення змін, що можуть бути укладені до нього (далі - кредитний договір-3), укладеного між іпотекодержателем та закритим акціонерним товариством "Термолайф" (боржник-3), з кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-2562/07 від 25.06.2007 року, а також всіх договорів про внесення змін, що можуть бути укладені до нього (далі - кредитний договір 4), укладений між іпотекодержателем та боржником-3, з кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-7671/05 від 20.09.2005 року, а також всіх договорів про внесення змін, що можуть бути укладені до нього (далі - кредитний договір-5) укладений між іпотекодержателем та іпотекодавцем.

Предметом іпотеки є нерухоме майно (будівлі), що знаходяться за адресою: Харківська область, мвісто Харків, Карачівське шосе, будинок 44 (п. 1.2. іпотечного договору).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Харківській області Баранової Я.О. від 11.03.2013 року відкрито виконавче провадження № 36949089 за наказом про примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року по справі № 5023/4064/12 про стягнення з приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" на користь Компанії «Ukrenergy Coal Ltd.» боргу у сумі 9 918 368,40 грн., що складається із вартості безпідставно набутого майна та судового збору.

Позивач стверджує, що з метою створення перешкод у виконанні судового рішення, передбачуючи можливість подання та задоволення позову, приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод» та публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» уклали іпотечний договір № 15-94/19-733/11 від 25.02.2011 року всупереч встановленої Конституцією та законами України в інтересах держави і суспільства одної із основних засад здійснення судочинства (обов'язковості рішень суду), чим порушили права та законні інтереси позивача за цим позовом.

В силу статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання іпотечного договору № 15-94/19-733/11 від 25.02.2011 року укладеного між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод».

У пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним іпотечного договору № 15-94/19-733/11 від 25.02.2011 року укладеного між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод», а вимоги позивача є необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.06.2012 року

Суддя С.М.Мудрий