Рішення № 32111188, 27.06.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 червня 2013 р. Справа № 902/831/13

Провадження № 12/902/65/13

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21020; адреса для листування: вул. АДРЕСА_2, 21018, код ЄДРПОУ НОМЕР_1)

до: Вінницького національного аграрного університету (вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 00497236)

про стягнення 5581,85 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О. В.

Представники:

позивача: ОСОБА_2- за дорученням

відповідача: Власенко Т.С. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Подано позов, в якому позивач просить суд стягнути з Вінницького національного аграрного університету в особі відокремленого структурного підрозділу Науково-дослідного проектно-конструкторського технологічного інституту Вінницького національного аграрного університету 5 581,85 грн., з яких: 5 489,67 грн. боргу, 81,22 грн. річних, 10,96 грн. інфляційних.

Ухвалою суду від 05.06.2013р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 27.06.2013р.

В судове засідання 27.06.2013р. з»явились представники обох сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що договір на поставку товару укладався в усній формі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву № 12-46-1565 від 26.06.2013р. Зокрема зазначив, що договір поставки між сторонами не укладався та у наданій позивачем накладній № ТГ-0004354 від 05.10.2012р. немає посилання на договір поставки та на те, що заборгованість науково-дослідного проектно-конструкторського технологічного інституту ВНАУ, що є структурним підрозділом університету і отримав від позивача товар, до централізованої бухгалтерії універститету не передано. Разом з тим, в судовому засіданні факт отримання товару від відповідача підтвердив, що зафіксовано звукозаписом судового процесу.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

05.10.2012 р., на підставі видаткової накладної ТГ-0004354 від 05.10.2012р. позивач передав, а відповідач через представника, що діяв згідно довіреності № 73 від 05.10.2012р., прийняв товар на загальну суму 5 489,68 грн.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв»язку з чим заборгував позивачу 5 489,68 грн.

З метою досудового урегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію № 8 вих. № 77 від 20.03.2013р. з проханням сплатити суму заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційні.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

На день подання позову та розгляду справи у суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 489,68 грн.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 489,67 грн.

Наведене стверджується поясненнями представників сторін та зазначеними вище документами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

В силу вимог ст. 11 Цивільного кодексу України - далі ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 489,67 грн. боргу підлягають задоволенню. Заперечення відповідача не приймаються, оскільки факт отримання товару відповідачем підтверджено матеріалами справи та поясненнями представників сторін. Відсутність заборгованості відповідача у бухгалтерському обліку не є підставою для звільнення його від виконання грошового зобов"язання та відповідальності за затримку його виконання.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 81,22 грн. річних, 10,96 грн. інфляційних.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення 81,22 грн. річних, 10,96 грн. інфляційних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Вінницького національного аграрного університету (вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, 21100, код ЄДР 00497236) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21020; адреса для листування: вул. АДРЕСА_2, 21018, ідент.номер НОМЕР_1) 5489,67 грн. (п"ять тисяч чотириста вісімдесят дев"ять грн. 67 коп.) боргу, 81,22 грн. (вісімдесят одну грн. 22 коп.) річних, 10,96 грн. (десять грн. 96 коп.) інфляційних та 1720,5 грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 липня 2013 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи