Постанова № 32110820, 26.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року № 826/8637/13-а

О 12 годині 32 хвилини в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гауді Студі" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 8 лютого 2013 року № 0001352202.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо" неправомірно зроблений висновок про нереальність вчинених господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмаз Олма", оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 8 лютого 2013 року № 0001352202, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмаз Олма" має ознаки фіктивності, а тому відсутні підстави для включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо" до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмаз Олма".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

20 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу від 19 грудня 2012 року № 2159, згідно пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, обставин визначених підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та з урахуванням матеріалів невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма" проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо" з питань правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма" за період з 1 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 20 грудня 2012 року № 1206/222/38290560, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо":

- частини першої статті 203, статей 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма";

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в серпні 2012 року на суму 53 744 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 8 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0001352202, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо" суму грошового зобов'язання в розмірі 53 744 грн., з якої: за основним платежем - 53 744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 436 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 18 квітня 2013 року № 3600/10/12-103 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 8 лютого 2013 року № 0001352202, а первинну скаргу генерального директора ТОВ "Гауді Студіо" від 20 лютого 2013 року № 20/02 (вхідний Державної податкової служби у м. Києві № 1145/10 від 22 лютого 2013 року) з доповненнями до неї - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20 травня 2013 року № 2971/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 8 лютого 2013 року № 0001352202 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма" на підставі акту Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 6 листопада 2012 року № 766/22-40/32824137 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма", яким встановлено, що у висновку щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності зазначено, що встановити місцезнаходження та опитати директора ТОВ "Алмаз-Олма" ОСОБА_3 не виявилось за можливе в зв'язку з тим, що вона за адресою реєстрації не проживає, де знаходиться не відомо.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо", як замовником, укладено договір № 14082012-1, за умовами якого виконавець зобов'язується надати за плату замовнику послуги щодо технічного забезпечення відеозйомок проекту "Червоне або Чорне", а саме: послуги з технічного забезпечення спеціальною операторською технікою, а саме: телескопічним операторським краном "Moviebird-45" в комплекті з гіростабілізованою головкою "Active Head", системою "TowerCam" в потолочному варіанті в комплекті з гіростабілізованою 3-х вісною платформою "Active Head", гіростабілізованою головкою "Active Head" або інше відповідно до запитів замовника і технічного персоналу виконавця. Пунктом 1.2 договору визначено, що детальні умови надання послуг виконавцем сторони зазначають у відповідних додатках до цього договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно додатку № 1 від 14 серпня 2012 року до договору № 14082012-1 від 14 серпня 2012 року, виконавець зобов'язується надати 16 серпня 2012 року послуги технічного персоналу, з 17 серпня 2012 року по 19 серпня 2012 року виконавець зобов'язується надати наступне обладнання: телескопічний операторський кран "Moviebird-45" в комплекті з гіростабілізованою головкою "Active Head", система "TowerCam" в потолочному варіанті в комплекті з гіростабілізованою 3-х вісною платформою "Active Head", гіростабілізована головка "Active Head". Місце надання послуг - м. Київ, Палац Спорту.

Згідно додатку № 2 від 14 серпня 2012 року до договору № 14082012-1 від 14 серпня 2012 року, виконавець 2 вересня 2012 року зобов'язується надати наступне обладнання: телескопічний операторський кран "Moviebird-45" в комплекті з гіростабілізованою головкою "Active Head", секційний операторський кран ТОК-23 в комплекті з гіростабілізованою головкою "Active Head", гіростабілізовану головку "Active Head", генератор 2кВт, 7 вересня 2012 року та 10 вересня 2012 року виконавець зобов'язується надати секційний операторський кран ТОК-23 в комплекті з гіростабілізованою головкою "Active Head". Місце надання послуг - м. Київ, Палац Спорту.

Згідно рахунку на оплату № 2908/1 від 29 серпня 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма" надані послуги по технічному забезпеченню спеціальною операторською технікою проекту "Червоне або чорне" на загальну суму 322 642,70 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма" виписало на користь позивача податкову накладну № 7 від 30 серпня 2012 року на загальну суму 322 642,70 грн., в тому числі ПДВ - 53 773,78 грн., яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 5 вересня 2012 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо" підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2012 № ОУ-3108/1, від 28 вересня 2012 року № ОУ-2809/1, від 28 вересня 2012 року № ОУ-2809/2.

На підтвердження перерахування коштів за надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма" послуги позивачем надано виписку по рахунку в ПАТ "Діамантбанк".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору від 14 серпня 2012 року № 14082012-1 виконані ТОВ "Гауді Студіо" та ТОВ "Алмаз-Олма" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження відображення спірних операцій у своєму бухгалтерському обліку позивачем надано довідку головного бухгалтера по оборотно-сальдовим відомостям.

Під час розгляду справи представник позивача зазначила, що ТОВ "Гауді Студіо" укладено договір з ТОВ "Алмаз-Олма" з метою належного виконання своїх зобов'язань за договором про створення за замовленням та використання аудіовізуального твору від 2 серпня 2012 року № 02-08/12, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "07 Продакшн" (надалі за текстом - "Товариство") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо" (надалі за текстом - "Компанія"), за умовами якого Компанія надає Товариству послуги із створення (виробництва) проекту в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі та додатках до нього. Під терміном "Проект" у цьому договорі розуміється аудіовізуальний твір - телевізійний проект, що має на дату підписання договору робочу назву "Червоне або чорне", виробництво якого здійснюється на основі затвердженого Товариством сценарію.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань щодо створення аудіовізуального твору позивачем надано акти виконаних робіт, підписаних між Товариством з обмеженою відповідальністю "07 Продакшн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо".

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "Алмаз-Олма", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів вчинених за участю позивача та ТОВ "Алмаз-Олма" ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 6 листопада 2012 року № 766/22-40/32824137 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма", в якому зазначено, що оскільки встановити місцезнаходження та опитати директора ТОВ "Алмаз-Олма" ОСОБА_3 не виявилось за можливе через те, що остання за адресою реєстрації не проживає, де знаходиться не відомо, підприємство не знаходиться за податковою адресою, тому вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Проте, суд звертає увагу, що відсутність інформації щодо місцезнаходження директора ТОВ "Алмаз-Олма" станом на листопад 2012 року (на час проведення перевірки ТОВ "Алмаз-Олма") не може бути підставою для висновків про нікчемність правочинів та для висновків податкового органу про заниження ТОВ "Гауді Студіо" податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо" є: діяльність у сфері радіомовлення, театральна та концертна діяльність, тиражування звуко-, відеозаписів і програмного забезпечення, компанування кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, діяльність у сфері телевізійного мовлення.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма" є: виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, компонування кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н.в.і.у., діяльність із підтримання театральних і концертних заходів, функціонування театральних і концертних залів.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності ТОВ "Гауді Студіо" та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмаз-Олма", тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 8 лютого 2013 року № 0001352202 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 8 лютого 2013 року № 0001352202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гауді Студіо" судові витрати у розмірі 671 (шістсот сімдесят одна) грн. 80 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 27 червня 2013 року.