Ухвала суду № 32110074, 16.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 р.Справа № 2а-5918/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі № 2а-5918/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія", звернувся до суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000172290 від 08.05.2012 р., яке винесено Індустріальною міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки ТОВ «Українська ливарна компанія»№62/23-30/32759676 від 27.03.2012 р.

14 червня 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позив Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволений в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000172290 від 08.05.2012 р., яке винесено Індустріальною міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки ТОВ «Українська ливарна компанія»№62/23-30/32759676 від 27.03.2012 р.

Відповідач, не погодившись з зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом під час розгляду справи приписів ст.ст.3, 4, 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", пп.14.1.39 п.14.1 ст.14, п.58.1-58.2 ст.58 Податкового кодексу України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Індустріальній міжрайонній Державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Індустріальною міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011.

27.03.12 року за результатами перевірки складено акт № 62/23-30/32759676, яким встановлено порушення позивачем розд. III ст.7 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №281; ст. 3, 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - не перерахування позитивної курсової різниці у сумі 84948,56 грн. до Державного бюджету України, яка виникла у III кварталі 2011р. по контракту купівлі-продажу № МР10127 від 09.12.2011р., укладеним з «Omega Foundry Machinery LTD» (Великобританія).

08.05.12р. на підставі висновків акту перевірки Індустріальною міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000172290 від , яким позивачу було нарахована суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 84948,56 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення , відповідач діяв у межах наданих повноважень, та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» встановлено, що Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за № 950/11230 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента протягом п'яти робочих днів, починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок, повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

При цьому, у відповідності до пункту 4 розділу І цього Положення, суб'єктами ринку, відповідно, є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Згідно ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що ними урегульовано порядок проведення банками операцій з продажу коштів в іноземній валюті, та, відповідно, курсової різниці, яка утворилась за наслідками операції з продажу таких коштів.

Жодною з наведених вище норм не передбачено обов'язку підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці. Натомість, зі змісту п. 7 розділу третього постанови Нацбанку України від 10.08.2005 р. № 281 вбачається, що такий обов'язок покладено саме на банківські установи.

Колегія суддів зауважує, що ані нормами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", ані нормами Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 не встановлено відповідальності підприємства-резидента за порушення у вигляді неперерахування суб'єктом ринку (банком) до бюджету курсової різниці від продажу іноземної валюти.

У відповідності до приписів ч.5 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Частиною 1 статі 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, що стягнення пені є наслідком порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону.

Слід відмітити, що статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено терміни розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, а не терміни продажу валюти або переведе6ння позитивної курсової різниці до Державного бюджету.

Крім того, зазначена пеня розраховується за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Тобто, пеня, передбачена ч.1 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", не застосовується за порушення строків, встановлених ст.ст.3, 5 даного Закону.

Колегія суддів зазначає, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за № 515/4736 (далі - Положення (стандарт) 21).

Відповідно до пункту 2 Положення (стандарту) 21, його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Пунктом 4 Положення (стандарту) 21 передбачено, що курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до приписів пункту 6 Положення (стандарту) 21, сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) 21, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов контракту купівлі-продажу №МР1027 від 09.12.2010р., укладеним з «Omega Foundry Machinery LTD» (Великобританія) здійснив попередню оплату на користь нерезидента шляхом перерахування валютних коштів з рахунку, відкритого в АТ «ОТО Банк», на банківський рахунок нерезидента згідно платіжного доручення в іноземній валюті №150 від 14.12.2010 у сумі 87565,00 євро, еквівалент - 923931,41 грн. Курс -10,551378 грн./євро. Валютні кошти були придбані на МВРУ згідно Заяви на купівлю іноземної валюти №116від 14.12.2010р.

Згідно з п.1 додаткової угоди №2 від 06.06.2011р. до контракту купівлі-продажу №МР10127 від 09.12.2010 ТОВ «Українська ливарна компанія» та «Omega Foundry Machinery LTD» дійшли згоди про розірвання контракту купівлі-продажу №МР10127 від 09.12.2010 за згодою сторін.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №2 продавець зобов'язується до 01.07.2011р. здійснити повернення покупцю отриманого раніше авансового платежу в сумі 87565,00 євро.

Згідно з випискою АТ «ОТП Банк»01.07.2011р. від нерезидента надійшли грошові кошти у сумі 87565.00 євро (екв. 1008879.97 грн.) Курс -11,521498 грн./євро.

На підставі заяви на розподіл іноземної валюти №1 від 01.07.11р.- ТОВ «Українська ливарна компанія» доручає здійснити розподіл валютних коштів, які надійшли на розподільчий рахунок наступним чином: сума валютних коштів 87565,00 євро - направити на обов'язковий продаж суму 87565 євро. Кошти в національній валюті зарахувати з датою валютування сьогодні за наступними реквізитами - МФО 300528 рахунок №26006001309568 АТ «ОТП Банк». Інформація про надходження іноземної валюти - продаж повернених коштів від нерезидента, які були куплені на МВРУ.

У зв'язку з викладеним вище, виникла позитивна курсова різниця у сумі 84948,56 грн., яка відображена позивачем в складі доходів, які підлягають оподаткуванню.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 58.1-58.2 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 2.1 -2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 985 орган державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення, у випадках визначення суми нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість: а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках; в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби; г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом; д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу II Кодексу.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позитивна курсова різниця щодо якої відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не є ні податком, збором, ні штрафною санкцією або пенею.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172290 від 08.05.2012 р. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі № 2а-5918/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.