Постанова № 3210971, 04.03.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.03.09Справа №2а-1088/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Лісецькій Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ТОВ «СВІТОЛЮКС УКРАЇНА» , м.Сімферополь

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про скасування податкового-повідомлення рішення

за участю представників:

від позивача Ліпяк А.О. директор, наказ № 159206

Стеблевський Р.П. пред-к, дов. від 30.12.2008 р.

від відповідача Нечаєва Н.О. пред-к, дов. №81/10-0 від 14.07.2008 р.

Суть спору: ТОВ «СВІТОЛЮКС УКРАЇНА» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі відповідач) № 0014162301/0 від 21.10.2008 р., згідно з яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення відповідачем невірно застосовані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 25.02.2009 р., надав заперечення на позов (вих. № 1936/9/10-0 від 23.02.2009 р.), в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що у позивача згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» не було підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Під час проведення судових засідань представники сторін наполягали на вимогах та доводах, викладений у позові та запереченнях до нього.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Ферум М» та ТОВ «Арсі Пром» за липень, жовтень 2007 р., та з ПП «Балатон» за липень 2007 р., за результатами якої 21.10. 2008 р. склав Акт №7722/23-4/30451004. У зазначеному акті зафіксовано, що на порушення п.1.8 ст.1, п.п 7.7.10 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не можливо підтвердити в ряд. 25.1. Декларації за серпень 2007 р. 54722,13 грн. та за листопад 2007р. 43506,20 грн. Сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем в розмірі 98228,33 грн. на розрахунковий рахунок, вважається не підтвердженою.

На підставі акту перевірки від 21.10.2008 р. №7722/23-4/30451004 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 21.10.2008 р. № 0014162301/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98228,33 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий період це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Відповідач у акті перевірки №7722/23-4/30451004 та у своїх запереченнях вказує на те, що під час проведення зустрічних перевірок підприємств, які мали стосунки з контрагентом позивача за ланцюгом постачання до кінцевого виробника продукції, яка була придбана товариством, встановлено, що перевірку таких постачальників, як ТОВ «Ферум М» та ТОВ «Арсі Пром», ПП «Балатон» провести неможливо.

Матеріали справи свідчать про те, що у липні 2007 р. позивач придбав у ТОВ «Тісо» товар на загальну суму 128332,80 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 21388,80грн.), сплативши останньому у повному обсязі зазначену суму, у жовтні 2007 р. він отримав від зазначеного контрагенту товар на загальну суму 228954 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 38158 грн.), розрахувавшись у повному обсязі за придбаний товар, а у липні 2007р. придбав у ТОВ «Явар» товар на суму 200 тис. грн. (ПДВ 33333,33 грн.), провів розрахунки с продавцем у повному обсязі.

З пояснень сторін стає зрозумілим, що позивач, який мав права на бюджетне відшкодування по ПДВ, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з зазначеними контрагентами ПДВ до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, а саме за 8 місяців 2007 р. у сумі 54722,13 грн., за 11місяців 2007 р. у сумі 43509,20 грн.

Позивач в повному обсязі сплатив на користь постачальників вартість придбаної продукції, в тому числі ПДВ, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ, не надав доказів того, що позивач не виконав зобовязання щодо проведення розрахунків за придбаний товар, не сплатив суми ПДВ.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування по ПДВ, які були не менш сум його зобовязань по ПДВ у зазначені звітні періоди, надання ним податкових накладних на товар , отриманий у вказаних постачальників, суд вважає, що позивач правомірно включив 98228,33 грн. до сум бюджетного відшкодування.

З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідають нормам податкового законодавства викладений відповідачем в акті №7722/23-4/30451004 від 21.10.2008 р., на підставі якого складено спірне податкове повідомлення рішення, висновок про те, що позивач порушив порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, відповідач наголошує, що встановлено прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такій висновок начебто витікає з аналізу норм п.1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Але на думку суду єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного відємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг). Ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування, не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг). У п.п.7.7.10 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено,що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету. Чинне законодавство не передбачає можливість обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України, воно не повязане зі сплатою ПДВ постачальником отримувача бюджетного відшкодування. Більш того, якщо податок на додану вартість фактично не сплачений постачальнику товарів (послуг), то така сума податку (нарахована, але не сплачена постачальникам) може лише формувати відємне значення податкових зобовязань у звітному періоді та включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто бюджетному відшкодуванню вона не підлягає. Тому на такі випадки пункт 1.8 Закону не розповсюджується.

Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

У звязку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за вказаний період часу на 98228,33 грн.

Крім того, суд вважає необхідним визначити, що відповідачем проведені документальні виїзні позапланові перевірки позивача з питань достовірності відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в серпні 2007 р. та листопаді 2007 р., за результатами яких складені довідки № 975/23-4/30451004 від 16.11.2007 р. та № 90/23-4/30451004 від 05.02.2008 р., в яких визначено, що відємні значення податкового зобовязання по ПДВ за відповідні періоду часу виникли в результаті перевищення обсягів придбання товарів (послуг) над обсягами їх реалізації. Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (надалі Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка. Довідка службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктом господарювання.

Таким чином, стає очевидним, що при перевірці правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідачем порушень податкового законодавства у липні та жовтні 2007р. не встановлено.

Як зазначено вище відповідач провів позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Ферум М» та ТОВ «Арсі Пром» за липень , жовтень 2007 р., та з ПП «Балатон» за липень 2007 р., за результатами якої 21.10. 2008 р. склав Акт №7722/23-4/30451004, в якому зроблений висновок по зменшенню сум, що підлягали бюджетному відшкодуванню на рахунок платника

На підставі вказаного акту відповідачем 21.10.2008 р. прийнято податкове повідомлення рішення № 0014162301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98228,33 грн.

Суд вважає, що проведення додаткової перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків.

Такі ж самі види перевірок встановлені пунктом 1.2 Порядку.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковій орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як вже було вказано вище, при проведенні виїзної документальної позапланової перевірки позивача відповідачем порушень розрахунку сум бюджетного відшкодування не встановлено, тому відсутні підстави для проведення додаткової перевірки. Крім того, додаткова перевірка здійснювалась значно пізніше ніж протягом 30 днів після камеральної перевірки.

Ані вказаними, ані іншими нормативними актами не передбачено право органу державної податкової служби проводити додаткову (по суті повторну) перевірку правильності нарахування податків. Такий вид перевірки у законодавстві відсутній. Проведення додаткової перевірки тим більш є безпідставним за умови того, що при проведенні перевірки у перший раз порушень законодавства встановлено не було. При проведенні додаткової перевірки відповідач на підставі тих самих документів зробив протилежні висновки.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.03.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 11.03.2009 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0014162301/0 від 21.10.2008 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «СВІТОЛЮКС Україна» (м.Сімферополь. вул. Севастопольська, 57 код ЄДРПОУ 30451004) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.