Рішення № 32108828, 20.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2013 Справа № 905/3000/13

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "АиФ"

про

представники сторін:

від позивача:

від відповідача:

стягнення 20187,48 грн.

не з‘явився;

не з‘явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АиФ" про стягнення заборгованості 20187,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №1036/08К від 19.12.2008 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв’язку з чим заборгованість відповідача становить 20187,48 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява були надіслані відповідачу на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

19.12.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", як постачальником (позивач, змінив назву на Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод") та Товариством з обмеженою відповідальністю "АиФ", як покупцем (відповідач) укладено договір №1036/08К, зі строком дії до 31.12.2009 (п. 8.1 договору (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов‘язується поставити, а покупець прийняти та оплатити неліквідні товаро-матеріальні цінності, в асортименті, кількості, строки та по ціні, вказані в специфікаціях до цього договору, які є невід‘ємними його частинами.

Згідно з п.4.1 договору товар вважається прийнятим по якості та кількості без будь-яких претензій та зауважень після підписання обома сторонами видаткової накладної. Видаткова накладна підписується уповноваженими представниками покупця в момент прийняття товару у постачальника.

Оплата товару здійснюється шляхом переводу покупцем коштів на рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку (п. 2.2. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 36987,48 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних №336/1998 від 11.08.2009 на суму 14640,00 грн., № 364/2047 від 03.09.2009 на суму 4742,28 грн., №443/2151 від 12.11.2009 на суму 17605,20 грн. Товар отримано уповноваженою особою відповідача, яка діяла на підставі довіреностей №21 від 12.11.2009, №15 від 10.08.2009, №17 від 01.09.2009. Позивачем виставлені відповідачем рахунки №1/1998 від 11.08.2009, №1/2047 від 03.09.2009, №1/2151 від 12.11.2009.

Також, на підтвердження виконання позивачем умов договору №1811, останнім надано до матеріалів справи копії податкових накладних та декларацій з ПДВ за відповідні звітні періоди.

З представлених видаткових накладних за 2009 рік вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних за 2009 рік здійснювалась на виконання договору поставки №1036/08к від 19.12.2008. Відповідач не надав жодних доказів в спростування вказаних обставин.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, вартість товару отримана відповідачем по вказаним вище накладним, оплачена відповідачем частково. На підтвердження виконання відповідачем умов договору щодо здійснення оплати вартості товару отриманого від позивача, останнім до матеріалів справи надано копію виписки з банківського рахунку на суму 16800,00 грн.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за поставлений товар складає 20187,48 грн. Відповідачем не надано жодних доказів на спростування наявної заборгованості у розмірі 20187,48 грн., не надано доказів здійснення оплати вартості товару отриманого по накладним за 2009 рік.

Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи належних доказів в підтвердження здійснення відповідачем оплати вартості товару по вищевказаним накладним за 2009 рік на суму 20187,48 грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки сторони своїми фактичними діями змінили умови договору щодо строків оплати товару, то до спірних відносин слід застосовувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 30.01.2012 звернувся до відповідача з вимогою оплатити вартість товару на загальну суму 36987,48 грн. отриманого на підставі вказаних накладних. Відповідач надав відповідь на претензію, в якій запропонував передати обладнання в рахунок погашення заборгованості. Сторони не дійшли згоди щодо погашення заборгованості у спосіб запропонований відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості, який позивачем заявлений у позові, оскільки позивачем до матеріалів справи надано копії договору, видаткової накладної, копію вимоги про сплату заборгованості, яка залишена останнім без виконання.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АиФ" (вул. Комунальна, 4, м. Авдіївка, Донецька область, 86060, код 32331365 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (проїзд Індустріальний,1, м. Авдіївка, Донецька область, 86065, код 00191075) основний борг у розмірі 20187 (двадцять тисчі сто вісімдесят сім) грн. 48 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 21.06.2013.