Постанова № 32108743, 25.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2013 року 10:37 № 826/6480/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова фірма "Сова"до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій

за участю представників сторін:

від позивача: Білицький Р.Б.

від відповідача: Шмігель Т.В.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова фірма "Сова" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС при проведенні зустрічної звірки ТОВ "Аутсорсінгова фірма "СОВА" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "БС Консалтінг Юкреін", ТОВ "Ньюмодуль 2011" за липень-жовтень 2011 року"; визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ "Аутсорсінгова фірма "СОВА" у формі акту №1462/22-4/36757468 від 14.06.2012р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аутсорсінгова фірма "СОВА" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "БС Консалтінг Юкреін", ТОВ "Ньюмодуль 2011" за липень-жовтень 2011 року".

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Відповідачем незаконно було проведена перевірка та дії Відповідача пов'язані із проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача, незаконними та такими які порушують законні права підприємства.

В судовому засіданні представник Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що перевірка проводилася у відповідності до законодавства, тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач наполягає на відмовлені в задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі службового посвідчення від 18.01.2010 р. №085314, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, головному державному податковому ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу, відділу перевірок ризикових підприємств управління податкового контролю ОСОБА_3 згідно із п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та її. 4.4 Наказу ДПА України від 22.04.2011 № 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АУТСОРСІНГОВА ФІРМА «СОВА» (скорочене найменування суб'єкта господарювання - ТОВ «АУТСОРСІНГОВА ФІРМА «СОВА»), код за ЄДРПОУ 36757468, щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «БС КОНСАЛТІНГ ЮКРЕІН» (код ЄДРПОУ 36412065) та ТОВ "НЬЮМОДУЛЬ 2011" (код ЄДРПОУ 37617602) за липень - жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки «АУТСОРСІНГОВА ФІРМА «СОВА»), код за ЄДРПОУ 36757468 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «БС КОНСАЛТІНГ ЮКРЕІН» (код ЄДРПОУ 36412065) та ТОВ "НЬЮМОДУЛЬ 2011" (код ЄДРПОУ 37617602) за липень - жовтень 2011 року від 14.06.2012 року № 1462/22-4/36757468.

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Відповідач зазначає, що ним на підставі п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України було проведено зустрічну звірку. В той же час зустрічна звірка не є перевірками і проводиться в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України, за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно із Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки провадяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Проте, як свідчать матеріали справи, Відповідачем було здійснено саме позапланову перевірку Позивача, про що свідчать складання Акту від 14.06.2012 року № 1462/22-4/36757468, оскільки в матеріалах справи відсутня Довідка.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту .

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, тобто наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки, а не навпаки.

Як видно з матеріалів справи, перевірка Позивача проводилася на підставі службового посвідчення, в той час, як законодавством передбачено, що перевірки проводяться виключно на підставі Наказу.

Таким чином, в даному випадку для проведення перевірки мав слугувати саме наказ, а не посвідчення посадової особи.

Крім того, підставою для перевірки мало стати виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих Товариством, та якщо Товариство не надало пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит відповідача протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Суд звертає увагу, що представником Відповідача надано Суду, направлення на проведення перевірки від 583 травня 2012 р. №583, в той час, як дати 583 травня 2012 р. є не існує.

В Акті про результати територіально-дільничого та об'єктно-орієнтованого контролю щодо відповідності фактичного місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності місцезнаходженню, зазначеному в свідоцтві про державну реєстрацію від 16.05.2012 р. №397/22-4/36757468 зазначена адреса ТОВ «АУТСОРСІНГОВА ФІРМА «СОВА»: 01021, м. Київ, вул. Інституська, д. 24/7 (машинописний текст) кв. 7 (дописано вручну), в той час, як згідно Виписки з ЄДР адреса Позивача 01021, м. Київ, вул. Інституська, д. 24/7, кв. 80.

З огляду на викладене вбачається, що перевірка ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проводилася з порушенням норм закону та за відсутності направлення позивачу письмового запиту про надання пояснень та їх документальні підтвердження; крім того, відповідач не надав суду доказів того, що ТОВ «Венс транс континент проект» не надало пояснення та їх документальні підтвердження на його письмовий запит, тобто, рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки проведено за відсутності наказу та за відсутності підстав для проведення такої перевірки.

Доказів на підтвердження того, що наказ про проведення перевірки прийнято за наявності обставин для проведення такої перевірки, визначених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем не надано.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що у відповідності до пп. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За визначенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом та яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Отже, при проведенні перевірки Відповідачем було порушено вимоги п 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, а саме, не було належним чином повідомлено Позивача про проведення перевірки та не надано доказів того, на підставі чого було здійснено дану перевірку.

Таким чином, вимоги позивача в частині визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС при проведенні зустрічної звірки ТОВ "Аутсорсінгова фірма "СОВА" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "БС Консалтінг Юкреін", ТОВ "Ньюмодуль 2011" за липень-жовтень 2011 року" є такими, що підлягають задоволенню.

В частині щодо визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ "Аутсорсінгова фірма "СОВА" у формі акту №1462/22-4/36757468 від 14.06.2012р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аутсорсінгова фірма "СОВА" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "БС Консалтінг Юкреін", ТОВ "Ньюмодуль 2011" за липень-жовтень 2011 року", суд зазначає наступне.

В акті зазначено, що звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "АУТСОРСІНГОВА ФІРМА "СОВА" за липень 2011 - жовтень 2011 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст. 185 Податкового Кодексу України .

Таким чином, за результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ "АУТСОРСІНГОВА ФІРМА "СОВА" податкові зобов'язання з ПДВ за травень 2011 року, а також не підтверджено задекларований ТОВ "АУТСОРСІНГОВА ФІРМА "СОВА" податковий кредит з ПДВ по контрагенту-постачальнику ТОВ «БС КОНСАЛТІНГ ЮКРЕІН» та ТОВ "НЬЮМОДУЛЬ 2011" за липень 2011 - жовтень 2011 року.

Позивачем не надано Суду витребувану первинну документацію та не надав пояснення стосовно укладання та виконання умов договорів між Товариствами.

З огляду на предмет та обсяг робіт, які, як стверджував представник позивача, було виконано його контрагентами, та товарів, які були ним поставлені, суд приходить до висновків, що контрагенти позивача та сам позивач був позбавлений можливості виконати роботи, які є предметом договорів, а позивач, в свою чергу, не міг не знати цього.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З огляду на предмет та обсяг робіт, які, як стверджував позивач, було виконано (придбано) його контрагентами, та послуги, які були ним отримані, суд приходить до висновків, що контрагенти позивача були позбавлені можливості виконати роботи (поставити товар), які є предметами договорів, а позивач, в свою чергу, не міг не знати цього.

Пункт 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. передбачає, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог в даній частині.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дій ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС при проведенні зустрічної звірки ТОВ "Аутсорсінгова фірма "СОВА" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "БС Консалтінг Юкреін", ТОВ "Ньюмодуль 2011" за липень-жовтень 2011 року".

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук