Постанова № 32108692, 10.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2013 року 10:32 № 826/1185/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньків В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі

Другої Київської філії

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0000292201/0 від 17.12.2010р.

участю представників сторін:

від позивача: Задорожна Л.М., Дячок С.М.

від відповідача: Гаджиєв Расім Фарадж огли, Косяченко І.В.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва знаходиться справа №826/1185/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Другої Київської філії до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 17.12.2010 року №0000292201/0 про сплату 9738401,00 гривень податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України та штрафних (фінансових) санкцій 9738401,00 гривень, застосованих за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97ВР від 22.05.1997 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач наполягає на відмовлені в задоволенні в повному обсязі та зазначає, що в діях Відповідача відсутні порушення норм законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Співробітниками ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку Другої Київської філії ПАТ "Західінкомбанк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, про що складено акт № 15529/22-01/36699134 від 06 грудня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.94р. №334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 10 442 958,00 грн., у тому числі за звітні періоди: за 3 кварталі 2007 р. на суму 704 557 грн., за 4 кварталі 2007 р. на суму 1 042 092 грн., в 1 кварталі 2008 р. на суму 1 345 574 грн., в 2 кварталі 2008 р. на суму 1 563 299 грн., в 3 кварталі 2008 р. на суму 1 329 556 грн., в 4 кварталі 2008 р. на суму 1 970 229 грн., в 1 кварталі 2009 р. на суму 781 140 грн., в 2 кварталі 2009 р. на суму 705 333 грн., в 3 кварталі 2009 р. на суму 604 563 грн., в 4 кварталі 2009 р. на суму 396 615 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за півріччя 2010 р. на 18 681 356 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000292201/0 від 17 грудня 2010 року, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 19476802 грн. 00 коп., з яких 9738401 грн. 00 коп. - за основним платежем та 9738401 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що листом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 325/22-1 від 16 вересня 2010 року Другу Київську філію ПАТ "Західінкомбанк" було повідомлено про проведення планової перевірки.

Листом № 125 від 24 вересня 2010 року позивач повідомив відповідача про неможливість надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій та розрахунків у зв'язку з тим, що на виконання ухвали Шевченківського районного суду від 10 березня 2010 року було накладено арешт на майно, належне власнику орендованого позивачем приміщення - ПП "Ком-Інвестбуд". У вказаному приміщенні Друга Київська філія ПАТ "Західінкомбанк" здійснювала свою господарську діяльність та зберігала документи первинного бухгалтерського обліку.

Згідно листа ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві № 112274 (без дати) постановою від 17 листопада 2010 року майно ПП "Ком-Інвестбуд" було звільнене з-під арешту.

У зв'язку з цим ДПІ у Солом'янському районі м. Києва неодноразово зверталася до позивача з вимогами про надання пояснень та їх документального підтвердження, у відповідь на які Друга Київська філія ПАТ "Західінкомбанк" повідомляла про неможливість надання документів. У своїх листах позивач посилався на те, що ПП "Ком-Інвестбуд" не виконує своїх зобов'язань за договором оренди та створює перешкоди у доступі до приміщення: вхідні двері філії заварені металевими решітками, вивіска з логотипом Філії знята, невідомі особи, що видають себе за представників ПП "Ком-Інвестбуд", перешкоджають входженню до приміщення Філії.

Обставини, на які посилалася Друга Київська філія ПАТ "Західінкомбанк", щодо відсутності доступу до приміщення, в якому здійснювалася господарська діяльність та зберігалися відповідні документи, відповідачем не заперечувалися.

У п. 2.3.2 акту перевірки № 15529/22-01/36699134 від 06 грудня 2010 року зазначено, що планова виїзна перевірка Другої Київської філії ПАТ "Західінкомбанк" здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 57/3 в зв'язку з обмеженим входом до орендованого приміщення Другої Київської філії ПАТ "Західінкомбанк" за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (літера Б).

З аналізу матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що повідомлені позивачем обставини були поважними причинами ненадання документів до перевірки.

Не зважаючи на отримання таких відомостей щодо неможливості надання документів, що підтверджують дані податкових декларацій та розрахунків, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не скористалася правом на зупинення планової перевірки, наданим п. 14 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Натомість відповідачем в акті перевірки № 15529/22-01/36699134 від 06 грудня 2010 року було зроблено висновок про те, що задекларовані позивачем валові витрати є непідтвердженими, що стало підставою для донарахування Другій Київській філії ПАТ "Західінкомбанк" податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Суд приходить до висновку, що вищезазначені дії Податкового органу були помилковими та упередженими, що в свою чергу суперечить ст.ст. 2, 11, 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно вказаних норм права метою проведення перевірки платника податків є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності, яка проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Податковим органом було здійснено планову перевірку не за місцем проведення перевірки, обумовленим ч. 1 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та без проведення аналізу показників діяльності позивача у зв'язку з відсутністю необхідних документів.

Суд приходить до висновку, що під час перевірки Податковий орган був позбавлений права встановити всі обставини справи та надати об'єктивну оцінку діяльності Другої Київської філії ПАТ "Західінкомбанк" на предмет її відповідності вимогам податкового законодавства та перевірити правильність обчислення податків і зборів.

В п. 1.17 Методичних рекомендаціях № 355 зазначено наступне: "у разі неможливості почати перевірку у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків) за її місцезнаходженням або його приховуванням, недопуском посадових осіб органу ДПС до проведення перевірки, ненаданням документів для перевірки або наявністю інших причин, які виключають можливість її проведення (зокрема, вилучення або викрадення документів платника податків (за наявності підтвердних документів), хвороба, відпустка або відрядження платника податків (посадових осіб платника податків), відсутність інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства вести податковий облік та звітність, представляти інтереси платника податків), і після прийняття відповідних заходів (у тому числі передбачених абзацом першим п. 1.15 та п. 1.16 цього розділу), підрозділом, провідними (очолює) перевірку, складається акт у довільній формі.».

В той же час, згідно п. 1.17 Методичних рекомендацій № 355, платник податків не позбавлений права ініціювати зміну термінів перевірки за зазначеним обставинам до її початку, якщо йому вже відомо про такі обставин, і він вважає, що вони роблять неможливим проведення повноцінної перевірки.

Судом встановлено, що Позивач звертався до Податкового органу з проханням змінити термін перевірки в зв'язку з арештом майна.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Дії податкового органу в разі, якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з відсутністю визначених законодавством первинних документів регламентовані пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 вказаного Закону.

У відповідності до вказаної норми права якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

З матеріалів справи та норм законів Суд приходить до висновку про те, що у разі, якщо відповідач не скористався правом на зупинення проведення перевірки у зв'язку з обставинами, повідомленими позивачем, він не був позбавлений можливості перевірити правильність визначення Другою Київською філією ПАТ "Західінкомбанк"своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств шляхом застосування непрямих методів.

Відповідно до приписів п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" про застосування непрямих методів податковим органом приймається відповідне рішення, а сплата податкових зобов'язань, визначених за непрямими методами, приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

На думку суду застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань із застосуванням непрямих є гарантією, яка спрямована на захист платників податків, які сформували свої податкові зобов'язання на підставі фактично здійснених господарських операцій, проте в силу певних обставин позбавлені можливості підтвердити документально правомірність своїх дій.

Натомість визнання всіх задекларованих позивачем валових витрат не підтвердженими та нарахування на суму таких валових витрат податкових зобов'язань без вжиття передбачених податковим законодавством заходів для альтернативного визначення податкових зобов'язань суперечить цілям податкового контролю.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на те, що позивач перебував у правовідносинах із контрагентами, в діяльності яких присутні ознаки фіктивності.

Під час розгляду справи, Позивачем надано Суду: Договори Суборенди частини майнового комплексу, Договори про надання послуг, Дилерські договори, Договори оренди, Договори про доставку коштів фінансовим установам, Договори на інформаційне обслуговування, Договори купівлі-продажу, кредитні договори, Договори банківського вкладу, рахунки, накладні, Акти приймання-передачі, Фіскальні чеки, Звіти про використання коштів, Акти списання матеріалів, видаткові накладні, авансові звіти та інші документи (копії залучені до матеріалів справи).

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями продукції.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту не правомірності віднесення позивачем сум до валових витрат, а отже, не було встановлено факту вчинення позивачем будь-яких порушень.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 17.12.2010 року №0000292201/0, а отже вимоги Позивача є обґрунтованими.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 17.12.2010 року №0000292201/0 про сплату 9738401,00 гривень податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України та штрафних (фінансових) санкцій 9738401,00 гривень, застосованих за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97ВР від 22.05.1997 р.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук